Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/12020/25

Справа № 308/12020/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28.11.2025 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши клопотання захисника-адвоката Русінко В.В. в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00 коп.) з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 копійок). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418233 від 10.08.2025 та постанови судді від 28.10.2025 вбачається, що 10 серпня 2025 року о 05 год. 53 хв. в с. Баранинці по вул. Слов?янська, 4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, тест № 319, результат якого становить 1,15 проміле, та у медичному закладі, що підтверджується висновком лікаря-нарколога № 768 від 10.08.2025, чим порушив п 2.9.а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Русінко В.В. в інтересах ОСОБА_1 20.11.2025 безпосереднього до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної постанови суду та постановлення нової постанови, якою закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Одночасно адвокат Русінко В.В. порушив питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що розгляд справи було проведено у відсутності його клієнта ОСОБА_1 , який навіть не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Звертає увагу, що ОСОБА_1 про винесення оскаржуваної постанови до 17.11.2025 відомо не було. Копію оскаржуваної постанови отримано захисником Русінко В.В. 19.11.2025, про що міститься відповідна відмітка у матеріалах справи. Водночас зазначає, що ні ОСОБА_1 , ні його представник, не повідомлені про результат розгляду справи та не отримали у встановлений законом порядок постанови суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Вважає, що дане порушення чинних норм законодавства України призводить до порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , що у випадку визнання його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є порушенням конституційних прав на своєчасне оскарження постанови суду до суду апеляційної інстанції. Вказані обставини, просить врахувати під час визнання поважними причини пропуску строків на апеляційне оскарження винесеної постанови, та поновити цей строк. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на оскарження судового рішення, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного. У відповідності до ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанову суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у порядку передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її винесення. Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для правопорушника, як окремого суб`єкта права на апеляційне оскарження. Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом. При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Із матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова судді прийнята 28 жовтня 2025 року, відтак у даному випадку строк на апеляційне оскарження починає перебіг з 29 жовтня 2025 року і спливає 07 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу адвокатом Русінко В.В. подано до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 20 листопада 2025 року (згідно штемпелю суду), тобто зі значним пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 28 жовтня 2025 року. У якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що розгляд справи було проведено у відсутності ОСОБА_1 , про винесення оскаржуваної постанови до 17.11.2025 ОСОБА_1 відомо не було, копія оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не вручалась, що на думку адвоката Русінко В.В. свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку. Проте, вказані обставини не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 був достеменно обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис, що він ознайомлений зі змістом протоколу. У справі також наявне письмове заперечення захисника ОСОБА_1 адвоката Русінко В.В. від 11.09.2025, в яких він стверджував про невідповідність складеного протоколу обставинам справи та вимогам закону, а також прохання про розгляд справи у їх відсутності. Тому посилання адвоката Русінко В.В. на той факт, що розгляд справи було проведено у відсутності його клієнта ОСОБА_1 , який навіть не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, апеляційний суд до уваги не приймає. Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що ОСОБА_1 про винесення оскаржуваної постанови до 17.11.2025 відомо не було, що ні ОСОБА_1 , ні його представник, не повідомлені про результат розгляду справи та не отримали у встановлений законом порядок постанови суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, оскільки згідно з даними сайту Єдиного реєстру судових рішень, оскаржена постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 була оприлюднена 30 жовтня 2025 року, що надавало можливість апелянту вчасно звернутися до суду за отриманням копії оскаржуваної постанови. Крім того, адвокат Русінко В.В. від свого імені подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Однак в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат зазначає причини пропущення строку саме ОСОБА_1 , який з апеляційною скаргою не звертався, хоча мав та має на це право. Разом з тим, з долученого до апеляційної скарги ордера на надання правничої допомоги слідує, що ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги із захисником Русінко В.В. 10.11.2025, однак будь-яких доказів того, що адвокат Русінко В.В. цікавився рухом справи, або вживав заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення до 07 листопада 2025 року (в межах строку на апеляційне оскарження), проте мав перешкоди в його отриманні, матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до апеляційної скарги. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні апелянта сукупності передумов, які вочевидь не створювали перепон для особи у реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги. Дата отримання копії судового рішення - не є тими обставинами, що змінюють порядок перебігу строку на апеляційне оскарження для адвоката Русінко В.В., а тому ці обставини не можуть бути визнані у якості поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Отже, відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року є день її проголошення, а не отримання її копії і будь-яких підстав вважати, що такий строк пропущено з поважних причин - немає. Сама собою вказівка щодо наявності поважних причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Сукупність указаних обставин свідчать про відсутність об`єктивних обставин, які б безумовно свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а відтак і слугували підставами для задоволення клопотання. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, можливість поновлення строку на апеляційне оскарження закон пов`язує з тим, чи обставини, внаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/ труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом обставини не перешкоджали реалізації ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції у передбачений ст. 294 КУпАП строк. Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску адвокатом Русінко В.В. в інтересах ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі апелянт не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку. Враховуючи те, що у клопотанні не наведено жодних переконливих доказів та мотивів про поважність причин, які позбавили ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Русінко В.В. можливості оскаржити постанову судді в межах передбаченого законом строку, апеляційний суд доходить висновку, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення від 28.10.2025, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення такого строку. На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується. Отже, апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено. Приймаючи рішення про необхідність відмови адвокату Русінко В.В. в інтересах ОСОБА_1 , як особі, що її подала, у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також бере до уваги: положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які би підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Водночас апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з апеляційною скаргою в порядку визначеному законом та відповідним клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні причини пропуску такого строку. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання захисника-адвоката Русінко В.В. в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року, - відмовити. Апеляційну скаргу, яку подав захисник-адвокат Русінко В.В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2025 року, - повернути останньому з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що їх подала, а також надіслати йому копію постанови. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага