Постанова Київський апеляційний суд № 369/14327/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/14327/24 Головуючий у І інстанції - Козак І.А. апеляційне провадження №22-ц/824/2997/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,- установив: У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала з ОСОБА_1 у шлюбі з 05.11.2005 року по 24.09.2008 року. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.07.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №119. Однак, подружнє життя сторін не склалося та шлюб між ними було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 24.09.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №100. Після розірвання шлюбу між сторонами, їхня спільна донька ОСОБА_3 , залишилася проживати разом із нею, як матір`ю, до досягнення повноліття спільної дитини сторін. Відповідачем на її користь примусово сплачувались аліменти за рішенням суду, що підтверджується копією рішення Яготинського районного суду Київської області від 06.03.2008 року по справі №2-24/2008. На сьогоднішній день ОСОБА_3 проживає разом із нею, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання осіб, в яких зазначена адреса: АДРЕСА_1 . При цьому, 25.06.2024 року ОСОБА_3 , досягла повноліття та продовжує навчання у вищому навчальному закладі на економічному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України, термін навчання з 14.08.2023 року по 30.06.2027 року, форма навчання - денна, що підтверджується копією довідки з вищого навчального закладу. Навчання дитини відбувається на платній основі згідно з договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від11.08.2023 року. Відповідно до договору замовником освітньої послуги є вона, ОСОБА_2 , здобувачем вищої освіти є ОСОБА_3 . Згідно з розділом III Договору вартість освітньої послуги за роками навчання становить: 2023-2024 навчальний рік - 32290 грн.; 2024-2025 навчальний рік - 32290 грн.; 2025-2026 навчальний рік - 32290 грн.; 2026-2027 навчальний рік 32290 грн. Таким чином, вартість навчання за 4 роки складає 129160 грн., що підтверджується копією договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 11.08.2023 року. У зв`язку з навчанням на денній формі, повнолітня донька сторін ОСОБА_3 , позбавлена можливості працювати та отримувати будь-який дохід, а саме, самостійного заробітку вона не має, стипендії не отримує, тому постала потреба в матеріальній допомозі з боку батька, яка полягає у необхідності оплати вартості навчання, отримання коштів для проїзду до місця проживання, навчання, придбання одягу, харчування, канцелярії, підручників. Окрім того, спільна донька є інвалідом з дитинства. Група інвалідності - третя, інвалідність встановлена строком до 01.07.2027 року, що підтверджується копією довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №854903 від 29.10.2024 року. Вказувала, що наразі самостійно не має змоги оплачувати в повній мірі вартість навчання доньки та утримувати її, оскільки також має ще меншу неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжену у другому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 24.05.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №343, та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 04.02.2021 року Святошинським районним у м. Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №260. При цьому, відповідач є працездатною особою, має належне матеріальне забезпечення, є власником двох земельних ділянок та автомобіля згідно витягів з офіційних державних реєстрів, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, яка її потребує, оскільки обов`язок щодо утримання дитини має покладатись не тільки на матір, а й на батька також. Просила суд, стягнути з відповідача на її користь, аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частини, від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, з дня звернення з позовною заявою до суду і до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку або завершення навчання, в залежності від того яка подія настане раніше, та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2025 року зазначений вище позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи стягнення з 23.08.2024 року до припинення навчання останньою, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Допущено негайне виконання судового рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, щодо наявності у нього інших неповнолітніх дітей: разом з донькою ОСОБА_3 , він має неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 01.11.2012 року (справа №1028/216/12) він сплачує аліменти на його утримання. Вказує, що також на його утриманні фактично знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька його дружини. Крім того, його дружина - ОСОБА_7 , перебуває на 13-му тижні вагітності, що створює додаткові витрати та покладає на нього нові сімейні обов`язки щодо забезпечення майбутніх двох дітей. Зазначає, що його батько - ОСОБА_8 , 1964 року народження, має захворювання серця, внаслідок чого у травні 2023 року йому було проведено хірургічне втручання, що вимагає від нього додаткових витрат, пов`язаних з його реабілітацією, оскільки батько не досяг пенсійного віку, та не отримує будь-яких грошових виплат або соціальних допомог. Звертає увагу, що в березні 2019 року він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Центральному госпіталі Військового медичного управління СБУ, з діагнозом хронічне захворювання «Варикозна хвороба кінцівок», та вказує про необхідність подальшого лікування та необхідних для цього витрат. Вказує, що оскільки він має статус учасника бойових дій (УБД), що підтверджується відповідними документами, даний статус надає його дочці пільги при вступі до закладів освіти та під час навчання, що частково зменшує фінансове навантаження на дитину. Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо наявності у нього можливості надавати утримання повнолітній дочці з урахуванням вище перелічених обставин, що має значення для визначення розміру аліментів. Враховуючи вищевикладене, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є занадто високим, та негативно впливає на його майновий стан. 3 огляду на викладене, зазначає, що він не відмовляюсь утримувати свою повнолітню доньку ОСОБА_3 для забезпечення її матеріальних потреб упродовж навчання, але виходячи з критеріїв розумності і справедливості, розміру його заробітної плати, вважає за обґрунтований розмір стягнення аліментів на її утримання у розмірі 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісячно, упродовж періоду її навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Крім того, вказав, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є занадто завищеними, виходячи з конкретних обставин справи, його фінансового стану, кількості підготовлених процесуальних документів, ціни позову та малозначності даної справи. Просив суд, змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2025 року, та стягувати з нього на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частки його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення донькою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років. Стягнути з нього на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що наявність інших дітей у відповідача не звільняє батька дитини від утримання та матеріальної допомоги старшій донці ОСОБА_3 . Вказує, що доказів того, що дружина відповідача є непрацездатною, матеріали справи не містять. Крім того, під час вагітності до 7 місяця жінки працюють, а потім ідуть в оплачувану відпустку, що визначено на рівні законодавства України. Більше того, при народженні дитини жінки отримують виплати та допомогу в натуральній формі затверджені на державному рівні. Відповідачем не доведено факту того, що його батько перебуває на його утриманні чи потребує додаткових витрат саме від відповідача. Відповідача не вказав на жодну з пільг, яку отримала ОСОБА_3 за рахунок його статусу УБД. На сьогоднішній день донька ОСОБА_3 не отримує жодних пільг, вона навчається у ВНЗ на контрактній формі, що передбачає оплату коштів за навчання. Вказує, що донька кожного дня харчується, добирається до ВУЗу громадським транспортом, потребує базових потреб людської життєдіяльності, що є загальновизнаними фактами і не потребують доказуванню. Крім того, ОСОБА_3 має інвалідність 3 групи і потребує постійного лікування, купівлю ліків та відвідування лікарень, має поганий зір. Щодо витрат на правову допомогу, то зазначила, що кожна дія її адвоката є виправданою та спрямованою на надання належної правової допомоги, і відповідно, має бути належним чином оплачена, враховуючи фундаментальні знання та практичний досвід роботи у сфері права, вміння та навички, також витрачений час саме на дану конкретну справу. Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2025 року залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11.07.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №119. Шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданого 24.09.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Яготинського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №100. Спільна донька сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася проживати разом з матір`ю - позивачем по справі. Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 досягла повноліття та продовжує навчання у вищому навчальному закладі на економічному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України, термін навчання з 14.08.2023 року по 30.06.2027 року, форма навчання - денна, що підтверджується копією довідки з вищого навчального закладу. Відповідно до копії договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 11.08.2023 року навчання відбувається на платній основі, що підтверджується копією договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 11.08.2023 року. Таким чином, судом встановлено, що у зв`язку з навчанням на денній формі ОСОБА_3 у трудових відносинах не перебуває, додаткових джерел для існування немає, тому не може сама себе забезпечувати та потребує матеріальної допомоги обох батьків. Крім того, судом встановлено, що спільна донька позивача та відповідача є інвалідом з дитинства. Група інвалідності - третя, інвалідність встановлена строком до 01.07.2027 року, що підтверджується копією довідки до огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №854903 від 29.10.2024 року. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції ураховуючи стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка навчається на денній формі навчання, матеріальне становище відповідача, наявність на утриманні останнього неповнолітнього сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, наявність батьківського обов`язку утримання повнолітньої дитини за умови матеріальної можливості, яка наявна у відповідача, дійшов висновку стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 23.08.2024 року до припинення навчання останньою, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Також відсутні дані про те, що відповідач не має можливості надавати саме таку допомогу в розмірі частики від його доходу, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що на відповідача можна покласти обов`язок, щодо утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно зі ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (у редакції Закону України від 17 травня 2016 року №1370-VIII, далі - СК України), яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина. Згідно зі ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів осягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто наявність у батька можливості надавати матеріальну допомогу дитині, що продовжує навчання у сукупності з іншими обставинами є вирішальною підставою для стягнення з батька аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання після досягнення вісімнадцятирічного віку. У ч. 3 ст. 199 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язанні обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст. 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За нормами ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 , з серпня 2023 року навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі на економічному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України. В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_3 проживає з позивачем, матір`ю, яка її утримує, проте вона не має фінансової можливості повністю забезпечити потреби доньки у витратах на навчання, продукти харчування, одяг, взуття, засоби гігієни та миючі засоби, ліки, окуляри, витрати на проїзд до місця навчального заклад, тощо. Отже, повнолітня ОСОБА_3 продовжує навчання, та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги. Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо наявності у нього можливості надавати утримання повнолітній дочці, оскільки на його утриманні перебувають інші діти яких він зобов`язаний утримувати, і під час вирішення питання про стягнення з нього аліментів, суд мав врахувати такі обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розглядісправи № 715/2073/20. Судом встановлено, відповідач є повноцінною та працездатною особою, має у власності дві земельні ділянки та автомобіль відповідно до витягів з офіційних державних реєстрів. Згідно з копією довідки, наданої відповідачем з його місця роботи №21/2-116 від 14.01.2025 року, розмір його заробітної плати за 6 місяців складає 299985,73 грн., що складає близько 50000 грн. на місяць, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач має можливість надавати матеріалу допомогу повнолітній донці, яка продовжує навчання у розмірі 1/4частки його доходів. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 надав суду першої інстанції докази на підтвердження того, що він не має можливості надавати доньці допомогу на навчання у заявленому позивачем розмірі, то колегія суддів не бере до уваги, оскільки у батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами. Різноманітні аргументи, щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Відповідно до положень частин1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахував, що повнолітня донька відповідача, яка навчається, свого доходу не має, а мати самостійно її утримувати не може, а тому донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує матеріальної допомоги для її належного життєзабезпечення (харчування, гігієни, лікування), навчання та побуту і стягнення аліментів з батька на її утримання є необхідним, а відповідач таке утримання має можливість надавати. Зворотного ним не доведено. Отже присуджений судом першої інстанції розмір у вигляді 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) є таким, що забезпечуватиме інтереси дитини, на користь якої вони будуть стягуватися, та не призведе до погіршення майнового стану платника аліментів. Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є запереченнями проти позову, які судом першої інстанції враховано, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилання на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи. В частині оскарження апелянтом суми стягнутих витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума в розмірі 10000 грн. відповідає обґрунтованості, пропорційності та реальності наданих адвокатом послуг та підлягає стягненню з відповідача на відшкодування витрат на професійну правову допомогу на користь позивача. Розмір такого стягнення судових витрат на правничу допомогу є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому захищає права позивача на отримання коштів, які вона була змушена реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в місцевому суді, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у ст. 2 ЦПК України. Отже, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухваленого у цій справі законного та обґрунтованого рішення, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. На підтвердження понесений судових витрат на правову (правничу) допомогу представником позивача було додано до відзиву на апеляційну скаргу: додаткову угоду від 25.11.2025 року до Договору №18/06/24 від 18.06.2024 року про надання правничої допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги згідно Договору №18/06/24 від 18.06.2024 року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представник позивача, у відповідності до вимог ЦПК України, надіслала відзив на апеляційну скаргу відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною №0313411337683. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., що обумовлено договором про надання правової допомоги №18/06/24 від 18.06.2024 року. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 2025 року залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 )витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7000 гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба