Постанова Київський апеляційний суд № 369/8213/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №369/8213/2020 Головуючий у І інстанції - Дубас Т.В. апеляційне провадження №22-ц/824/4186/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, встановив: В липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 вересня 1999 року між позивачем, ОСОБА_2 та відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1410. Від шлюбу сторони мають спільного сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2018 року сімейне життя між позивачем та відповідачем поступово погіршувалося, в кінці 2019 року відповідач пішла з сім`ї, розпочала жити окремо в громадському шлюбі. Водночас, спільний син, ОСОБА_4 лишився жити з позивачем на його особистому утриманні. З вересня 2019 року ОСОБА_4 став студентом ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», що підтверджується копією договору про надання освітніх послуг за №190292 від 30 серпня 2019 року. Відповідно до п.1 Договору, ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання. Відповідно до п. 10 Договору, вартість оплати становить 14300 гривень, що вноситься посеместрово (тобто 28600 гривень на рік). Крім цього, ОСОБА_4 проживає в Київській області, відповідно, приїзд на навчання до м. Києва з урахуванням вранішньої та вечірньої складної транспортної обстановки на дорозі займає близько 4-5 годин на день. Вказані обставини у поєднанні з денною формою навчання унеможливлюють його працевлаштування, та наділяють статусом особи, що потребує допомоги. Позивач самотужки не має можливості повноцінно утримувати сина, оскільки крім оплати навчання сина, несе витрати щодо утримання нерухомого майна. Крім цього, ОСОБА_4 рекомендовано відвідування басейну за медичними показниками. В свою чергу, відповідач моє офіційний дохід, працює в банківській сфері і має можливість надати матеріальну допомогу сину, який потребує такої допомоги у зв`язку з навчанням. Враховуючи наявність постійного доходу відповідача та відсутності у неї інших утриманців, просив стягнути з відповідача, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, з дня пред`явлення позову і до досягнення сином 23 років або закінчення навчання. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року і до закінчення дитиною навчання, але не довше, як до досягнення ним 23 років. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що за перший курс навчання спільного сина кошти сплачувала вона, сума становила 28600 грн. Крім оплати за навчання дитини, відповідач перераховувала гроші на інші витрати, пов`язані з навчанням сина. Майже щомісяця відповідач направляла кошти в розмірі близько 5000 грн. Отже, вона ніколи не ухилялася від своїх батьківських обов`язків та постійно допомагала сину матеріально. Зазначила, що з грудня 2019 року до прийняття рішення по справі вона перерахувала суму в розмірі 64500 грн. на витрати на навчання дитини. До того ж, понесла витрати, пов`язані з оплатою навчання дитини у вищому навчальному закладі в сумі 28600 грн. А всього відповідачем було витрачено на навчання дитини за рік 93100 грн. В свою чергу позивач надав докази щодо витрат на навчання дитини в сумі 20886 грн. Просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, ОСОБА_4 , у розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року і до закінчення навчання, але не довше, як до досягнення ним 23 років. На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, який обґрунтовував тим, що з 01 вересня 2019 року ОСОБА_4 став студентом ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», денної форми навчання, за спеціальністю «Кібербезпека». Термін навчання до 01 вересня 2023 року. У період навчання він мешкає з позивачем та перебуває на його утриманні. Відповідач після досягнення сином повноліття матеріальної допомоги на його утримання у добровільному порядку не надає, хоча ОСОБА_4 її потребує. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами справи не досягнуто. Відповідачем не було надано відомостей про незадовільний стан її здоров`я, не наведено доказів на підтвердження того, що у неї є інші діти, окрім спільного з позивачем сина, а також не надано доказів на підтвердження того, що на його утриманні перебувають непрацездатні особи. Отже, відповідачем не доведено, що вона не в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання сина, який продовжує навчання. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 1999 року між позивачем, ОСОБА_2 та відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1410. Від шлюбу сторони мають спільного сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01 вересня 2019 року ОСОБА_4 став студентом ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», денної форми навчання, за спеціальністю «Кібербезпека», що підтверджується копією договору про надання освітніх послуг за №190292 від 30 серпня 2019 року. Термін навчання - до 01 вересня 2023 року. У період навчання ОСОБА_4 мешкає з батьком ОСОБА_2 та перебуває на його утриманні. Відповідач після досягнення сином повноліття матеріальної допомоги на його утримання у добровільному порядку не надає, хоча ОСОБА_4 її потребує. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами справи не досягнуто. Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина, який продовжує навчання у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду відомостей про незадовільний стан її здоров`я, не наведено доказів на підтвердження того, що у неї є інші діти, окрім ОСОБА_4 , а також не надано доказів на підтвердження того, що на її утриманні перебувають непрацездатні особи. Отже, відповідачем не доведено, що вона не в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання сина, який продовжує навчання. З такими висновками колегія суддів погоджується. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних аліментів, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України. Так, ч.1 ст. 198 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно з ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у Київському національному університеті імені Вадима Гетьмана, вартість навчання складає 28600 гривень на рік. При цьому, матеріали справи не містять даних про вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем знаходження ОСОБА_4 та ін., як це передбачено ст. 182 СК України. При апеляційному розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді начальника управління в АБ «Укргазбанк», її дохід за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року склав 917310,09 грн. Відповідач не надала апеляційному суду належних та допустимих доказів того, що вона не має можливості надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину у зв`язку з продовженням ним навчання. При цьому, колегія суддів враховує, що при апеляційному розгляді справи відповідач ОСОБА_1 не заперечувала проти стягнення з неї аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак просила суд зменшити їх розмір до 1/10 від усіх видів її заробітку (доходу). Враховуючи, що ОСОБА_4 є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст.141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частини від доходу ОСОБА_1 будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та відповідатимуть реаліям сьогодення. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Даючи оцінку встановленим обставинам справи та доказам в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає в частині визначення розміру стягуваних та аліментів, та з відповідача підлягають стягненню на користь позивача аліменти на утримання сина, який продовжує навчання у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись: ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року змінити в частині визначення розміру стягуваних аліментів, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача. В решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба