Постанова 4808 № 352/134/26

Справа № 352/134/26 Провадження № 33/4808/253/26 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції ОЛІЙНИК М. Ю. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Свіденко А.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 665 гривень 60 копійок судового збору,- в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 17 січня 2026 року о 20 год 06 хв в с. Старі Кривотули, дорога Н-10 127 км керував транспортним засобом Nissan Almera н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 7510, результат 0,45 проміле, тест 1307, водій з результатом згідний, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тисменицького районного суду від 05.03.2025 року щодо нього та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та грубим порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не врахував доводів захисника щодо поведінки поліцейських під час проведення огляду, а тому висновок суду щодо добровільності погодження ОСОБА_1 з результатами огляду є передчасними, необґрунтованим та таким, що не підтверджується дослідженими доказами, зокрема відеозаписами з бодікамери поліцейських. Зазначає, результати огляду слід вважати неналежними та недостовірними доказами перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, оскільки огляд проводився у температурних умов, які є не робочими для даного газоаналізатора, що ставить під сумнів точність вимірювання та достовірність отриманого результату. Вважає, що під час огляду ОСОБА_1 відбулося порушення вимог експлуатації газоаналізатора під час відбору проби повітря, зокрема було використано один і той же мундштук для кількох видихів, що ставить під сумнів точність та достовірність отриманих результатів огляду. Захисник стверджує, що під час огляду ОСОБА_1 був використаний неоригінальний мундштук без зворотнього клапана, який передбачений вимогами експлуатації газоаналізатора, крім того суд першої інстанції не надав оцінки даному доводу. Також вказує, що працівниками поліції не було названо жодних ознак сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , при цьому із відеозапису не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Свіденко А.О. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Свіденко А.Л. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції з метою перевірки доводів апеляційної скарги у повному обсязі дослідив долучені до матеріалів провадження докази. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569184 від 17 січня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 17.01.2026 року о 20 год. 06 хв. в с. Старі Кривотули, дорога Н-10 127 км водій ОСОБА_1 керував ТЗ Nissan Almera д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 7510, результат 0,45 проміле. Тест 1307, з результатом згідний, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1). Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений уповноваженою особою поліцейським 1 взводу 2 роти УПП БУПП в Івано-Франківській області капралом поліції Колопенко Р.М. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 . При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У графі протоколу, де передбачені пояснення особи нічого не зазначено. У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Тисменицькому районному суді. Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія. На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його власноручним підписом. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення доводиться даними тесту приладу «Alcotest 7510» до протоколу ЕПР1 № 569184 від 17 січня 2026 року з результатом 0,45 % проміле . (а.с. 2) Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою приладу алкотестера Драгер 7510, результати огляду на стан сп`яніння 1,45 проміле. ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що з результатами він згідний. (а.с. 3) Згідно з даними направлення в КНП «ПОК ЦПЗ» ІФ ОР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 17.01.2026 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, огляд проводився за допомогою газоаналізатора Драгер 7510, результати огляду 1,63% проміле. (а.с. 6). Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився, оскільки ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Також до матеріалів справи долучені: свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 4), зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 569184 щодо відсторонення від керування та не керування даним ТЗ ОСОБА_1 протягом 24 годин (а.с. 5), постанова про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6526843 (а.с. 7). Зі змісту тесту приладу «Alcotest 7510» та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки вбачається, що прилад за допомогою якого було проведено огляд на стан сп`яніння пройшов останнє калібрування 16.07.2025 року та має належним чином оформлене свідоцтво, яке дійсно до 16.07.2026 року. Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9). Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Відеозаписом, зафіксовано як працівники поліції зупиняють транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , просять водія відчинити двері та повідомляють, що відеозаписом зафіксовано як водій транспортного засобу пересів на інше місце. Згодом з ТЗ виходять пасажири, в тому числі ОСОБА_1 , який керував ТЗ. Останній надає свої документи, повідомляє, що посвідчення водія він немає, машина його сестри. Згодом працівник поліції запитує чи водій вживав алкогольні напої та чому пересів на заднє сидіння ТЗ. Водій не надає обґрунтованих пояснень та повідомляє, що просто так сталося. Відеозаписом зафіксовано, що під час перевірки в базі чи є у водія ОСОБА_1 посвідчення водія, працівниця поліції повідомляє, що посвідчення відсутнє. Водій стверджує, що у нього було дане посвідчення, згодом показує фото самого посвідчення, під час перевірки за серією посвідчення працівники поліції встановлюють, що таке посвідчення відсутнє. Працівниця запитує, чи вживав водій алкогольні напої, водій повідомляє, що не вживав алкогольні напої та наркотичні засоби. Після цього працівниця поліції повідомляє ОСОБА_1 , що вбачає в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці (06 хв. clip-1). Водій запитує чи можна якось без проходження огляду обійтися. Відеозаписом зафіксовано, як працівниця поліції, яка сиділа у службовому транспортному засобі, надала ОСОБА_1 для перевірки герметичності упакування мундштук, він перевірив та передав його працівниці, після чого водію пояснили процедуру проходження огляду. ОСОБА_1 кілька разів намагався продути драгер, однак не дотримувався рекомендацій поліцейських, не видихав необхідного об`єму повітря та згодом пройшов тест, результат якого виявився позитивним та склав 0,45% проміле. Водію повідомляють, що у нього вдвічі перевищена допустима норма алкоголю і він перебуває у стані сп`яніння. Після чого працівники поліції роздруковують результат огляду, запитують водія чи згоден він із результатами огляду, повідомляють про можливість пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі,роз`яснюють, що матеріали справи будуть направлені до суду для розгляду і суд вирішує винуватість водія у вчиненні правопорушення. Відеозаписом зафіксовано, як водій ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що він згоден із результатом та не бажає проїхати в медичний заклад. ОСОБА_1 повідомили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, після чого роз`яснюють права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 повідомили, що той знайшов тверезого водія, оскільки його відсторонено від керування. Після чого працівниця складає адміністративні матеріали. Згодом ОСОБА_1 , ознайомили зі складеним відносно нього протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП, він отримав копію протоколу. Відеозаписом зафіксовані обставини, які дозволяють встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та зупинив його на вимогу поліцейських. Відеозаписом із відео реєстратора зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу на вимогу працівників поліції, а також як водій ОСОБА_1 пересідає із-за керма на заднє сидіння транспортного засобу. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, визнавав вживання алкогольних напоїв, погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу як водій транспортного засобу та не заперечував позитивний результат огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного приладу. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським у медичному закладі та відсутності правових підстав для проведення огляду у закладі охорони здоров`я, складання відповідного направлення на огляд водія до медичного закладу не є обов`язковим. Направлення на огляд до медичного закладу складається тільки за наявності відповідних правових підстав для проведення такого огляду у медичному закладі. Зокрема, огляд у медичному закладі повинен бути проведений, коли водій транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці події поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу або якщо водій незгідний з позитивним результатом такого огляду. Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що такий огляд у медичному закладі не проводився у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 не заперечував проти позитивного результату огляду, який було отримано за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад. При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні. Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відсутність заперечення та фактична згода водія транспортного засобу із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу унеможливлює подальше оскарження правильності вищевказаного результату. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров`я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що результати огляду на стан сп`яніння не можуть вважатися беззаперечним доказом, який має заздалегідь встановлену силу, оскільки суд приходить до висновку про винуватість у вчиненні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік. Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв