Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 352/1738/25

Справа № 352/1738/25 Провадження № 22-ц/4808/396/26 Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Томин О.О., суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В., за участю секретаря Кузів А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради на рішення Тисменицького районного суду від 26 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Кузьменка С.В. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У липні 2025 року Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів. В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 була власницею нежитлових приміщень А загальною площею 938,3 кв.м та нежитлових приміщень Б загальною площею 405,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано 27.01.2015 на підставі договору дарування. З 15.08.2023 власником цих нежитлових приміщень є ОСОБА_2 . Нерухоме майно розміщене на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності площею 1,9627 га, з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2625880201:01:004:0874, власником якої згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно є Братковецька сільська рада. Вказана земельна ділянка розташована в центральній частині села, неогороджена, поросла чагарниками та багаторічними рослинами, частково засаджена фруктовими деревами. Частина ділянки засмічена демонтованим асфальтним покриттям і камінням. На ділянці, крім нерухомого майна у напівзруйнованому стані, знаходяться розібрана техніка та механізми. Господарська діяльність згідно з актом обстеження від 31.01.2024 не здійснюється. За інформацією ГУ ДПС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 у період з 2021 по 2023 рік сплату за користування вказаною земельною ділянкою не декларувала. Таким чином, відповідачка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, належним чином не оформила та не зареєструвала речові права на цю земельну ділянку, а також протягом спірного періоду не вносила плату за користування землею у встановленому законодавством розмірі, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберегла у себе грошові кошти у обсязі орендної плати. Згідно з розрахунком, здійсненим з урахуванням витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади становить 146 666,61 грн. 13.12.2024 ОСОБА_1 було надіслано претензію з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки за період з 01.01.2021 по 14.08.2023, що становила 146 666,61 грн, однак відповіді не отримано. Крім того, позивач зазначив, що на розгляді суду вже перебувала справа за аналогічним позовом, за результатами розгляду якої постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14.11.2023 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради 6 286,82 грн за період з 01.01.2018 по 31.12.2020. Посилаючись на зазначені обставини, норми законодавства та практику Верховного Суду, Івано-Франківська міська рада просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 146 666,61 грн. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Тисменицького районного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 2625880201:01:004:0874 у вигляді орендної плати за період з 01 січня 2021 року по 14 серпня 2023 року в розмірі 6 240 грн 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 108 грн 95 коп. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним рішенням, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи. Вказує, що суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 з моменту набуття права власності на нерухоме майно користувалася належною апелянту земельною ділянкою, на якій воно розташоване, без правовстановлюючих документів. Проте, з 01 січня 2021 року по 14 серпня 2023 року відповідачка не здійснювала оплату за таке користування. Водночас, суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, здійснений відповідачкою в сумі 6 240,88 грн, який ґрунтується на нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, визначеній на підставі висновку експерта від 07 березня 2023 року. Так, оцінка земель проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку земель», за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах територіальної громади визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», за якою технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації. Нормативна грошова оцінка земель застосовується за новою методикою лише після затвердження нової технічної документації, а у разі її відсутності відповідно до раніше затвердженої технічної документації. Проведення оновленої нормативної грошової оцінки для території всієї громади є довготривалою та коштовною процедурою, що потребує ретельної підготовки та супроводжується витратами часу і бюджетних коштів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, за результатами якої складається технічна документація. Крім того, за Законом України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними і до нього включається, зокрема, інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки. Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не розраховується, а формується автоматично за актуальними даними Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Підставою для формування витягів, наданих позивачем, є технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Братківці, затверджена рішенням Братковецької сільської ради від 29.12.2013 № 81, яка введена в дію з 01.01.2015 та є чинною до початку застосування нової технічної документації. Нова технічна документація, затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.06.2025 № 152-53, вводиться в дію з 01.01.2026. Тому в спірний період, на думку апелянта, має застосовуватися попередня технічна документація. Натомість взятий до уваги судом першої інстанції висновок експерта виконано на підставі Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою КМУ від 16.11.2016 № 831, яка втратила чинність, та без урахування чинної технічної документації, що свідчить про його неналежність як доказу. Крім того, зазначений висновок стосується розрахункової величини нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, а не нормативно-грошової оцінки у розумінні ст.ст. 1, 5 ЗУ «Про оцінку земель», тому визначена експертом розрахункова величина нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не може бути застосована при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки. Водночас, розрахунок суми безпідставно збережених коштів здійснено позивачем відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №

213. Наголошує, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів не може ґрунтуватися на перерахунку, здійсненому за Методикою, яка не була чинною як на момент затвердження рішенням Братковецької сільської ради від 29.12.2013 № 81 технічної документації, так і протягом спірного періоду. Також зазначає, що відповідачка, не погоджуючись із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, на підставі якої позивач здійснив розрахунок суми безпідставно збережених коштів за її використання, не скористалася правом на оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено таку оцінку. Просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Позиція інших учасників справи Відповідачка у справі правом на подання відзиву не скористалася. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заяви (клопотання) учасників справи У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта Куриляк С.І. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Тисменицького районного суду від 26.12.2025 зазначеним вимогам відповідає. Фактичні обставини справи Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 364614310 від 06 лютого 2024 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що складається з частини А загальною площею 938,3 кв.м та частини Б загальною площею 405,7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке виникло 27 січня 2015 року на підставі договору дарування та припинено 15 серпня 2023 року у зв`язку з переходом права власності до ОСОБА_2 (а.с. 33-35). Згідно з копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 361831915 від 15 січня 2024 року, копією інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15 січня 2024 року Братковецька сільська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874, площею 1,9627 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, форма власності комунальна. Право власності зареєстровано 31 січня 2018 року. Відомості про інші речові права, іпотеки та обтяження щодо вказаної земельної ділянки відсутні. Відомості про нормативно-грошову оцінку ділянки відсутні (а.с. 31-32, 36-37). Повідомленням Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 було попереджено про проведення у період з 26 січня 2024 року по 05 лютого 2024 року обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Метою обстеження визначено перевірку фактичного використання земельної ділянки без належних на те правових підстав (наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та/або державної реєстрації прав на неї), а також здійснення плати за користування нею у належному розмірі (а.с. 21-22). Відповідно до копії Акта обстеження земельної ділянки № 92 від 31 січня 2024 року, складеного Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, проведено обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 2625880201:01:004:0874, площею 1,9627 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що власником земельної ділянки є Братковецька сільська рада, дата державної реєстрації права 31.01.2018. ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.05.2022. Власником нежитлових приміщень загальною площею 938,3 кв.м та 405,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , який набув право власності 15.08.2023 на підставі договору дарування; попереднім власником була ОСОБА_1 . Земельна ділянка не огороджена, поросла чагарником та бур`янами, частково засмічена, на ній розміщене нерухоме майно у напівзруйнованому стані, наявні розібрана техніка та механізми, господарська діяльність на ділянці не здійснюється. Документи на право користування земельною ділянкою, зокрема договір оренди, відсутні, плата за користування земельною ділянкою з 01.01.2021 не проводилася. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 146 482,77 грн. До Акта долучено світлокопії, виконані за місцем розташування вказаної земельної ділянки (а.с. 15-20). Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 березня 2025 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874, площею 1,9627 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства; відомості про нормативну грошову оцінку відсутні, державна реєстрація земельної ділянки здійснена 15.11.2017 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 17.10.2017. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за Братковецькою сільською радою, відомості щодо оренди, суборенди, сервітутів, обтяжень та обмежень у використанні земельної ділянки не надходили (а.с. 103-106). З повідомлення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 0-9-0.10-1239/0/2-24 від 05 березня 2024 року вбачається, що відповідно до сформованих витягів з технічної документації розмір грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874 становить 906 310,49 грн у 2020 році та 996 941,54 грн у 2022 році (а.с. 25-26). З інформації Головного управління ДПС в Івано-Франківській області вбачається, що ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки у 20212023 роках не декларувала плату за землю (а.с. 27-28). Відповідно до копії розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 14.08.2023 нараховано безпідставно збережених коштів у розмірі 146 666,61 грн за використання спірної земельної ділянки. При цьому розмір грошової оцінки земельної ділянки становить: 906 310,49 грн у 2021 році, 996 941,54 грн у 2022 році, 1 146 482,77 грн у 2023 році (а.с. 14). Із наявної в матеріалах справи копії претензії Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради від 13 грудня 2024 року № 1391/01-18/35в вбачається, що спірна земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для обслуговування нежитлових приміщень без належних правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї, а також без здійснення плати за користування земельною ділянкою. Зазначено, що ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 14.08.2023 не вносила плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберегла у себе грошові кошти. Сума безпідставно збережених коштів становить 146 666,61 грн, яку їй запропоновано сплатити добровільно, попереджено про звернення до суду у разі несплати (а.с. 11-13). Згідно копії витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 01 лютого 2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874 становить 1 204 953,39 грн (а.с. 23). З копії витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29 листопада 2023 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874 становить 1 146 482,77 грн (а.с. 24). Рішенням Івано-Франківської міської ради від 27 червня 2019 року № 148-27 «Про затвердження Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську» затверджено Порядок передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, а також додаток 3 до нього, яким встановлено ставки річної орендної плати за земельні ділянки (а.с. 38-39). Рішенням Івано-Франківської міської ради від 23 грудня 2021 року № 47-2-19 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.06.2019 № 148-27» внесено зміни до рішення від 27 червня 2019 року № 148-27, зокрема змінено положення Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності, а також його додатків, у тому числі додатку 3 щодо ставок річної орендної плати (а.с. 40-43). Відповідно до копії розрахунку орендної плати за 20212023 роки за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874 комунальної власності на території Івано-Франківської територіальної громади, складеного ТОВ Консалтингова компанія «Аудит Експерт», проведеного на підставі нормативно-грошової оцінки згідно з Висновком експертів від 07.03.2023 № 192/23-28/423-430/23-28 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у справах № 344/4444/21, № 344/4528/21, № 344/4530/21 та листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 29-9-0.10-3813/0/2-25 від 04.08.2025 року, розмір орендної плати за період з 01 січня 2021 року по 14 серпня 2023 року становить 6 240,88 грн (а.с. 66-67). Згідно з вказаного Висновку експертів за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у справах № 344/4444/21, № 344/4528/21, № 344/4530/21 від 07 березня 2023 року № 192/23-28/423-430/23-28, розрахункова величина нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 2625880201:01:004:0874, відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 831 (методика втратила чинність на підставі постанови КМУ № 1147 від 03.11.2021), станом на 2018, 2019 та 2020 роки становить 37 796,52 грн (а.с. 68-74). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою КМУ № 1147 від 03 листопада 2021 року, якою регулюються відносини у спірний період часу, установлено, що до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є чинною попередня. Судом під час розгляду іншої справи між тими самими сторонами встановлено, що станом на 2018-2020 роки при визначенні нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки підлягає застосуванню висновок експерта від 07 березня 2023 року, а не технічна документація, затверджена у 2013 році. А позивачем не надано доказів затвердження нової грошової оцінки щодо спірної земельної ділянки після 2018 року. Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормативна грошова оцінка земельної ділянки, визначена на підставі висновку експерта від 07 березня 2023 року. У зв`язку з чим сума безпідставно збережених коштів за спірний період становить 6 240,88 грн. Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди. Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно з ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. Принцип платного використання землі закріплений, зокрема, у ст. 206 ЗК України, відповідно до якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками. Відповідно до ч.ч. 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Про необхідність застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції, що позивач набув права щодо отримання плати за користування спірну земельну ділянку, а також стягнення безпідставно набутих коштів з відповідача, є правильним. Щодо доводів апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції з перерахунку суми безпідставно збережених коштів, слід зазначити наступне. Встановлено, що єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача у цій справі є орендна плата. У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 922/3361/19 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17. Приписи пунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 ст. 288 ПК України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»). Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Велика Палата Верховного Суду у п. 7.28 постанови від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 вказала, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (п. 7.28 постанови). Відповідно до ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. На підставу своїх вимог апелянт вказує, що розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок було здійснено Івано-Франківською міською радою з урахуванням діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що проводилась в 2013 році відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 та рішенням ХХІ сесії 6 демократичного скликання Братковецької сільської ради № 81 від 29.12.2013, вступила в дію з 01.01.2015, і була чинною в спірний період. Разом з тим, у постанові Івано-Франківського апеляційного суду у справі № 344/4530/21 від 14 листопада 2023 року між тими самими сторонами, яка набрала законної сили, зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874 станом на 2018, 2019 та 2020 роки становить 37 796 грн 52 коп. Остання грошова нормативна оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2625880201:01:004:0874 проводилася в 2013 році відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, та становить 906 310 грн 49 коп. Однак, експерти обґрунтовано застосували для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки Методику №

831. Також це не суперечить статті 18 Закону України «Про оцінку земель», яка не забороняє проводити грошову оцінку земельних ділянок у межах населених пунктів частіше ніж один раз на 57 років. Суд першої інстанції у цій справі, з урахуванням встановлених обставин, а також висновків, викладених у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у справі № 344/4530/21, застосував у спірних правовідносинах визначену з урахуванням індексації нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виходячи з висновку експертів від 07 березня 2023 року, та провів розрахунок орендної плати за 20212023 роки. Доказів дії нової технічної документації у спірний період, ніж яка є чинною та затверджена рішенням Братківської сільської ради від 29.12.2013, і нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки після 2018 року, апелянтом не надано. Розрахунок заявлених до стягнення сум здійснено на підставі технічної документації, затвердженої у 2013 році, якій суд дав належну правову оцінку. Вищенаведене у сукупності зі встановленими у справі № 344/4530/21 обставинами спростовує доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для врахування висновку експерта при ухваленні судового рішення. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в сумі 6 240,88 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частинами 1, 13 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, немає підстав для перерозподілу судових витрат. А судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта. Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду від 26 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: В.А. Девляшевський О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 14 квітня 2026 року.