Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 676/5131/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 676/5131/25 Головуючий у 1-й інстанції: Швець О.Д. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 14 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії КП № 00013275 від 20.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.122 КУпАП . Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги позивача заперечила та просила відмовити в її задоволенні. Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, визнала за можливе продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Судом встановлені наступні обставини справи. 20 червня 2024 року головним спеціалістом-інспектором з паркування і благоустрою відділу муніципальної інспекції Департаменту ЖКГ Кам`янець-Подільської міської ради С.В.Срібняком винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія КП № 00013275, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 680 грн. За змістом вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу - автомобіля марки АУДІ А4, державний номерний знак НОМЕР_1 , за те, що він 29 квітня 2025 року о 14:14-14:43 год. за адресою м. Кам`янець-Подільський. вул. Огієнка, 47, здійснив зупинку транспортного засобу в місці виїзду з прилеглої території, чим порушив вимоги п.п (и) п. 15.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводилась за допомогою технічного засобу Програмно-апаратний комплекс "Інспектор". Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість вимог позову та відсутність підстав для їх задоволення. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість вимог позову та відсутність підстав для їх задоволення. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (ПДР України), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Відповідно до пункту 15.1 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2. Так, відповідно до пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за, зокрема, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману, в тому рахунку, за допомогою лазерного вимірювача в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті огляду наданих відповідачем матеріалів фотофіксації автомобіля марки АУДІ А4, державний номерний знак НОМЕР_1 , із різних протилежних ракурсів, встановлено, що позивачем здійснено паркування ближче 10 метрів від виїзду із прилеглої території за адресою вул. Огієнка, 47, м.Кам`янець-Подільський, а тому позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Натомість, як встановлено в ході апеляційного перегляду даної справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що інспектором з паркування і благоустрою здійснювались відповідні заміри відстані початку виїзду з прилеглої території до транспортного засобу позивача. Фотофіксація/відеофіксація вказаної обставини здійснена, однак це виключає можливість встановити на якій конкретно відстані від виїзду з прилеглої території здійснив зупинку автомобіль, яким керував позивач. Створення перешкоди дорожньому руху повинно бути зафіксоване саме в момент події, яка покладена в основу оскаржуваної постанови. Однак, відповідачем в ході розгляду справи не було надано належних та достатніх доказів того, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду із прилеглої території за адресою вул. Огієнка, 47, м.Кам`янець-Подільський, чим порушив п. 15.9 и ПДР і такі дії змусили інших учасників дорожнього руху маневрувати або зменшувати швидкість, аж до зупинки транспортного засобу. Також відповідачем не було надано взагалі будь яких доказів, що місце, на якому позивач здійснив зупинку транспортного засобу, є саме «прилеглою територією». Також, матеріали справи не містять доказів розміщення на вказаному місці заборонних знаків чи відповідної дорожньої розмітки, які б забороняли зупинку. Правила дорожнього руху не забороняють зупинку чи стоянку (паркування) на прилеглій території, а лише встановлюють обмеження на виїзді (в`їзді) з неї. Прилегла територія може займати площу в декілька соток, а то й гектарів і мати довжину більше 10 м. Окрім того, судова колегія звертає увагу на наступне. Відповідно до ч.1 ст.279-1 КУпАП у разі, якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу. Згідно ч.3 ст.279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. ст.14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Проте, будь-яких яких доказів, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності було залишено інспектором на лобовому склі автомобіля позивача матеріали справи не містять, що дає підстави для висновку про порушення інспектором з паркування при складані постанови про адміністративне правопорушення вимог статті 279-1 КУпАП та позбавлення позивача права звернення до Департаменту патрульної поліції з відповідними поясненнями щодо обставин, які стали підставою для накладення адміністративного стягнення. Окрім того, судова колегія враховує той факт, що як вбачається з доводів апеляційної скарги, позивач, здійснивши зупинку транспортного засобу по вул. Огієнка, 47 в м.Кам`янець-Подільський через технічну несправність автомобіля, увімкнув аварійну сигналізацію, тобто забезпечив собі право на перебування автомобіля на місці зупинки. Відтак, в контексті викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1514 грн. судового збору сплаченого за подання адміністративного позову та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2025 року скасувати. Ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Скасувати постанову серії КП № 00013275 від 20.06.2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП. Адміністративну справу закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1514 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.