Постанова 4818 № 638/4286/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/4286/25 Номер провадження 22-ц/818/457/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року в складі судді Латки І.П. по справі № 638/4286/25 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : У березні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 02 лютого 2022 року між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є Банк, та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501425721, відповідно до умов якої відповідачці надано кредит, в поряду та на умовах, визначених кредитним договором. ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, внаслідок чого за нею обліковується заборгованість у розмірі 354 889,77 грн, з яких: за кредитом - 186 471,64 грн, за відсотками - 168 418,13 грн. Посилаючись на вказані обставини, АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість разом з судовими витратами. ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечувала. Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів укладення з відповідачем кредитного договору, оскільки долучені до позову документи нею не підписані ані в паперовому, ані в електронному вигляді. Надані позивачем копії не дозволяють встановити волевиявлення сторін, їх фактичне підписання не відповідає імперативним вимогам до електронних документів та електронних доказів, передбачених чиним законодавством. Посилалась на відсутність первинних документів про фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання (зняття готівкою, купівлю товарів тощо), що свідчить про недоведеність факту видачі кредиту та розміру заборгованості. Долучені до позовної заяви копії первинних документів, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Також заперечувала розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ЦПК України не передбачає можливості покладення на сторони компенсації за можливу оплату правничої допомоги під час виконавчого провадження, а виключно тільки при захисті прав у суді, що в даній справі становить не більше 600,00 грн. Банк надає фінансові послуги і має штат працівників, а тому витрати на правничу допомогу не є неминучими для нього і банк здатний забезпечити представництво у справі про стягнення заборгованості за кредитом власними силами, оскільки це основна статутна господарська діяльність позивача. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року, а саме: 186 471,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, 168 418,13 грн - заборгованість за відсотками, а всього заборгованість у розмірі 354 889,77 грн, також, судовий збір у розмірі 4258,68 грн та інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання не виконувала, унаслідок чого утворилася кредитна заборгованість, яка не спростована останньою та підлягає стягненню. При цьому розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору. З урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, обсягу та змісту поданих стороною позивача документів, принципів співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд першої інстанції вважав що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 10000 грн. На вказане судове рішення 12 липня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Індутний - Шматько Станіслав Миколайович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що умови кредитування, які не погоджені у письмовій формі, не підлягають застосуванню до правовідносин Сторін, а тому враховуючи відсутність погодження у письмовій формі умов кредитування стягненню підлягає тільки фактично отримана нею сума коштів, розмір якої встановити з наданих Банком виписок за відсутності первинних документів та інформації про їх витрати у виписках не вбачається можливим. Судом першої інстанції встановлено умови кредитування на підставі електронної копії тексту без її підписів як власноручних так і електронних, та прийнято в якості єдиного доказу довідку, яка підписана протилежною стороною - представником Банку. Заявлені Позивачем витрати за правничу допомогу не відповідають критеріям неминучості та необхідності встановленим ЄСПЛ, стосуються основної статутної господарської діяльності Позивача, який має штат юристів та адвокатів на самопредставництво юридичної особи. Відповідно до п. 3.1. Договору про правничу допомогу погоджена сума оплати за правничу допомогу в суді лише 600,00 грн. Також, посилалась на законодавчу заборону стягнення таких витрат з споживачів фінансових послуг, оскільки забороняється покладати на споживача обов`язок з оплати / компенсації витрат на здійснення врегулювання простроченої заборгованості. Витрати на врегулювання простроченої заборгованості, крім оплати зобов`язань за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», здійснюються виключно за рахунок коштів кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії. Долучені до позовної заяви Оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501425721 від 02 лютого 2022 року, акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501425721 від 02 лютого 2022 року, Додатку № 1 - Графіку платежів та Паспорта споживчого кредиту без будь-яких підписів позичальника і з підписом і печаткою Банку нанесеними методом копіювання, що не відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Довідки про ідентифікацію № 2849518 та Виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 складено й підписані фахівцем Банку Дар`єю Таракановою, тобто, зазначені документи створені Банком, не є підписом Відповідача, і є лише суб`єктивним викладенням позиції Банку. Попередньої згоди від Відповідача на укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, так само як і на використання відтворення підпису і печатки Банку, ним теж не надано. Вказувала, що зазначення в тексті паспортних даних, номера телефона, електронної адреси чи інших даних особи не може бути ототожнено з підписом договору зазначеною особою. Враховуючи відсутність погоджених у письмовій формі умов кредитування, стягненню може підлягати лише фактично надана Банком та отримана Відповідачем сума коштів, яка має бути встановлена на підставі виписки. Виписки по рахункам НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на які посилається Суд, не є рахунками позичальника, а є внутрішньобанківськими рахунками по обліку заборгованості, які сам Банк нараховує, списує, обліковує на власну користь. Дії Банку з самостійного списання коштів з цих рахунків на власну користь не є діями самого позичальника. В наданих Банком Виписках по рахункам НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відомості про фактичне отримання та розпорядження кредитними коштами будь-яким способом (безготівкових витрат чи зняття готівки) - не відображені. У виписці з рахунку № НОМЕР_1 відображено зарахування коштів у сумі 188000,00 грн 02 лютого 2022 року о 16.32 і в ту ж дату о 16.37 поповнення Дохідного сейфу на суму 150 000 грн частково за рахунок цих коштів і частково за рахунок іншого Кредитного договору від 27 січня 2022 року, який не є предметом цього спору. Інших витрат різниці по коштам, яка становить: 188 000 + 60 000 - 150 000 = 98 000 грн у виписці не відображено. Копія наданого Банком Меморіального ордера N 906906205 від 02 лютого 2022 року про перерахунок кредитних коштів з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3 не містить ні підпису позичальника, яка зазначена ПЛАТНИКОМ, ні підпису уповноваженого працівника і печатки самого Банку, ні відмітки про фактичне проведення платежу. Відповідно до п. 3.1. Договору про надання послуг між Банком та Адвокатською компанією: - за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн, - за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь Замовника - 7,85%. Отже, відповідно до умов вказаного договору на етапі судового розгляду за правничу допомогу передбачено лише 375+225=600 грн за надання правничої допомоги, а інша частина суми - на етапі виконавчого провадження як комісійна винагорода від фактично стягнутих коштів на користь Замовника. Однак ЦПК України не передбачає можливості покладення на сторони компенсації за можливу оплату правничої допомоги під час виконавчого провадження, а виключно тільки при захисті прав у суді, що відповідно до договору становить не більше 600,00 грн. Позивачем не надано доказів відсутності у його штаті юристів, юрисконсультів, адвокатів чи інших працівників з юридичною освітою спроможних забезпечити представництво юридичної особи. Також, в апеляційній скарзі просила витребувати у АТ "Сенс Банк" матеріали кредитної справи, у тому числі такі докази: Оригінал Кредитного договору № 501425721 від 02 лютого 2022 року; оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501425721 від 02 лютого 2022 року; акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501425721 від 02 лютого 2022 року; Додатку № 1 - Графіку платежів та Паспорта споживчого кредиту - з електронними підписами Сторін у дату укладання. Оригінал Меморіального ордера N 906906205 від 02 лютого 2022 року чи інший первинний документ про фактичну видачу позики за Кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року; оригінал меморіального ордера або іншого первинного бухгалтерського документа про фактичне розпорядження ОСОБА_1 кредитними коштами, наданими за кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року від АТ «Сенс Банк». 06 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» АТ «Сенс Банк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому Банк просив рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що 02 лютого 2022 року між Банком та Відповідачем кредитний договір укладено з дотриманням приписів чинного законодавства України. Підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Позичальник підтвердила, що вона ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що отримала всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором. Для укладення електронного договору законом передбачено виключно обов`язок надіслати іншій стороні відповідний одноразовий ідентифікатор, та не передбачено обов`язку зазначати такий ідентифікатор у договорі. Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. Днем надання кредиту вважається день списання кредитних коштів з позичкового рахунку Банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, реквізити яких визначені Угодою. 02 лютого 2022 року відповідачка отримала кредит в розмірі 188000,00 грн на споживчі цілі, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714. Додатково до суду першої інстанції була додана виписка по поточному рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 за період з 23 вересня 2019 року по 02 лютого 2022 року, відповідно до якої кредитні кошти в розмірі 188000,00 грн були зараховані на поточний рахунок відповідачки НОМЕР_1 02 лютого 2022 року о 16-32. Призначення платежу - КР НОМЕР_5: Перерахування коштів за кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року, ОСОБА_2 . Поточний рахунок з номером 2620 - це балансовий рахунок, який відкривається фізичним особам для зберігання коштів і здійснення розрахунків. За період з 02 лютого 2022 року по 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 здійснила погашення за кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року в загальній сумі 7011,69 грн (21 лютого 2022 року - 6672,18 грн, 04 квітня 2024 року - 339,51 грн), що відображено у виписках по рахункам НОМЕР_2 та по рахунку НОМЕР_3 . 21 лютого 2022 року відповідачка здійснила платіж в розмірі щомісячного платежу - 6672,18 грн, який встановлений кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року. Зі сплачених ОСОБА_1 банку коштів в сумі 7011,69 грн, відповідно до умов Кредитного договору № 501425721 від 02 лютого 2022 року: - 1528,36 грн було направлено на погашення кредиту, відповідно заборгованість за кредитом складає 186471,64 грн (188000,00 грн - 1528,36 грн). - 5483,33 грн було направлено на погашення відсотків за користування кредитом, відповідно заборгованість за відсотками складає 168418,13 грн (173901,46 грн - 5483,33 грн ), де 173901,46 грн - це розмір відсотків нарахованих за період з 02 лютого 2022 року по 30 вересня 2024 року). Загальна заборгованість відповідачки перед позивачем згідно з угодою № 501425721 від 02 лютого 2022 року становить 354889,77 грн, з яких: за кредитом - 186471,64 грн, по відсотках - 168418,13 грн. Щодо клопотання про витребування доказів, то 25 червня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова розглянув аналогічне клопотання та відмовив у його задоволенні. До апеляційної скарги відповідачки на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 25 червня 2025 року не були включені заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду міста Харкова від 25 червня 2025 року про відмову у задоволенні його клопотання про витребування доказів, як це передбачено ч. 2 ст. 353 ЦПК України. Подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин є необґрунтованим та підлягає залишенню без розгляду. Електронні докази (кредитний договір, меморіальний ордер, виписки по рахункам) зберігаються в електронній формі на серверах АТ «Сенс Банк». До суду надані електронні докази (копії) в такому вигляді, в якому вони існують. Копії електронних доказів, що подані до суду, оформлені відповідно до вимог ЦПК України. Фактичне розпорядження відповідачем коштами на його поточному рахунку ( НОМЕР_1 ) не входить в предмет доказування у цій справі. Відповідно такі докази є неналежними та не можуть бути витребувані судом у позивача. У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 09 квітня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: Акціонерним товариством «Сенс Банк» отримано в електронному кабінеті 19 серпня 2025 року (а.с. 233, т. 1); Адвокатом Полетаєвою Тетяною Юріївною, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Сенс Банк», отримано в електронному кабінеті 19 серпня 2025 року (а.с. 232, т. 1); ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 237-238, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 231, т. 1); Адвокатом Індутним-Шматьком Станіславом Миколайовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 19 серпня 2025 року (а.с. 234, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого. Судом встановлено, що 02 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501425721, відповідно до якої позичальник пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Сторонами погоджено такі умови кредитування: Тип кредиту «Кредит готівкою», строк - 60 місяців, сума кредиту 188000 грн, процентна ставка - фіксована, 35%. Тип ставки - фіксована. Процентна ставка не може бути змінена Банком в односторонньому порядку і може бути змінена лише шляхом укладення додаткового договору до Угоди. Опис послуги: надання споживчого кредиту - грошових коштів, що надаються Банком позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог. Згідно з п.

1. Оферти Дата повернення Кредиту - 02 лютого 2027 року. Для повернення заборгованості за Угодою позичальник пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у Банку (далі - Рахунок), ЄДРПОУ 23494714. Під час користування Кредитом Банком надаються послуги з розрахунково-касовою обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких запропоновано встановити комісійну винагороду, а саме: (а) за надання Кредиту 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди (далі - Оферта) без ПДВ; (б) за обслуговування (управління) кредиту 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Комісійна винагорода може бути змінена в порядку, передбаченому умовами Договору та сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку: www.alfabank.ua. Протягом строку дії Угоди Тарифи та комісійна винагорода за кредитом, а також за супровідними послугами Банку та/або третіх осіб, що надаються під час укладення Угоди, можуть бути змінені в порядку, передбаченому Договором та відповідним договором між Позичальником та такими третіми особами та/або Банком. Пунктом 3 Оферти передбачено, що Кредит надається Позичальнику для: Опис послуги: надання споживчого кредиту - грошових коштів, що надаються Банком Позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог - власних потреб. Розмір - 188000,00 грн, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714. Також позичальник запропонувала в Додатку № 1 до цієї Угоди, що є невід`ємною частиною Угоди, визначити: детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення Кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою. Зазначила, що підписанням електронним підписом цієї Оферти вона засвідчує про отримання всієї інформації про умови кредитування. 02 лютого 2022 року АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501425721 від 02 лютого 2022 року на аналогічних умовах кредитування, що підтверджується Акцептом пропозиції на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 501425721. Крім того, з аналогічними умовами кредитування ОСОБА_1 ознайомилася в Паспорті споживчого кредиту від 02 лютого 2022 року. У Додатку № 1 до Угоди про надання кредиту № 501425721 від 02 лютого 2022 року міститься Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, відповідно до якого позичальник зобов`язаний до 02 числа кожного щомісяця вносити ануїтетні платежі у розмірі 6672,18 грн (останній платіж - 6671,67 грн), починаючи з 02 березня 2022 року до 02 лютого 2027 року. Відповідно до Довідки про ідентифікацію № 2849518, ОСОБА_1 підписала договір № 501425721 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: Текст повідомлення для проведення ідентифікації «Uvazhaemyi Klient! Kod podtverzhdenia soglasia na kredit 0298. Suma kredyta 188000.00 grn na 60 mes. Godovaya stavka 35.00%, komissiya za obsluzh. kredytnoy zadolzhenosti 0.00 grn. Platezh 6672.18 grn. Efektyvnaya stavka 35.00%. Kod dejstvuet do 02-02- 2022 16:33:07 89Opz+r3okl»; дата відправки позичальнику - 02 лютого 2022 року; Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - 380503239423. Таким чином, між сторонами, шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, в електронній формі укладено кредитний договір - Угоду про надання споживчого кредиту № 501425721 на наступних умовах: Тип кредиту - «Кредит готівкою»; Сума кредиту - 188000 грн; Процентна ставка - 35,00 % річних; Тип ставки - фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди; Строк кредиту - 60 місяців. Опис послуги: надання споживчого кредиту - грошових коштів, що надаються Банком позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог. 02 лютого 2022 року на банківський рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 зараховано грошові кошти у розмірі 188000,00 грн, призначення платежу «Надання кредиту за кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року». Згідно з Випискою по особовим рахункам (ф.281 ) з 02 лютого 2022 року по 30 вересня 2024 року, сформованою 30 вересня 2024 року о 12:34 год., 21 лютого 2022 року на банківський рахунок № НОМЕР_3 зараховано грошові кошти у розмірі 6672,18 грн, призначення платежу «Сплата заборгованості за кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року, платник ОСОБА_3 »; 04 квітня 2024 року зараховано грошові кошти у розмірі 339,51 грн, призначення платежу: «Погашення простроченої заборгованості по договору № 501425721 від 02 лютого 2022 року згідно Розділу 7 ДБО». Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2024 року, за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором № 501425721 від 02 лютого 2022 року, що складає 354889,77 грн, з яких: 186471,64 грн - заборгованість за тілом кредиту, 168418,13 грн - заборгованість за процентами. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменування АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, змінено на АТ «СЕНС БАНК». 04 березня 2025 року АТ «СЕНС БАНК» направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, відповідно до якої загальна сума заборгованості за кредитним договором № 501425721 станом на 30 вересня 2024 року становить 354889,77 грн, з яких: за кредитом - 186471,64 грн, по відсотках - 168418,13 грн. З огляду на вищевикладене, АТ «Сенс Банк» висунуло позичальнику вимогу протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання цієї вимоги, усунути порушення умов Кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, а у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 354889,77 грн. Платіжні реквізити для сплати кредиту UA4330034600000 29095501425721. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цьогоЗакону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини 3 статті12, частини 1 статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За правилами частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов. Згідно із частиною 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Ураховуючи викладене, встановивши фактичні обставини у справі, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачка належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за угодою про надання споживчого кредиту не виконувала, унаслідок чого станом на 30 вересня 2024 року утворилася кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Доводи ОСОБА_1 щодо неукладання договору та неотримання нею коштів є необґрунтованими, оскільки беззаперечних доказів на підтвердження зазначених стверджень нею не надано. Для укладення цього договору відповідачка зазначила свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, номер картки платника податків, місце проживання, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти. Доказів, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій та персональні дані у особистому кабінеті були введені не нею особисто матеріали справи не містять. ОСОБА_1 не доведено, що зазначені у договорі РНОКПП, паспорті дані та адреса реєстрації їй не належать та були введені сторонньою особою. Щодо витребування доказів та їх належності, то суд керується таким. Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа. Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої. Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа. (постанова Верховного Суду від 04 лютого 2026 року по справі № 758/14925/23). Матеріали справи свідчать, що позов Банком подано через систему «Електронний суд». Як зазначено позивачем Електронні докази (кредитний договір, меморіальний ордер, виписки по рахункам) зберігаються в електронній формі на серверах АТ «Сенс Банк». До суду надані електронні докази (копії) в такому вигляді, в якому вони існують. Інтереси ОСОБА_1. представляв адвокат, який має «Електронний кабінет», тому сторона відповідача мала можливість ознайомитися з вказаними документами, тобто, фактично з оригіналами доказів, з огляду на що підстави для витребування оригіналів наведених документів відсутні. Також, як вбачається з спірного договору - АКЦЕПТ ПРОПОЗИЦІЇ НА УКЛАДАННЯ УГОДИ ПРО НАДАННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ № 501425721 направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Підписанням електронним підписом цієї Оферти позичальник посвідчила отримання нею всієї інформації про умови кредитування. Зважаючи, що відповідачу надсилався у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, тому судова колегія не вбачає підстави вважати вказані докази неналежними. Щодо судових витрат, то судова колегія керується таким. Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22). Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)). У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106). Обґрунтовуючи витрати на правничу на допомогу АТ «СЕНС БАНК» долучено Договор про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, відповідно до п. 3.1. якого за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: - за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; - за отримання рішення суду - 225,00 грн; - комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %, Довіреністю № 023786/25 від 03 лютого 2025 року; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія СМ № 000605 від 08 липня 2019 року. Між тим, при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує, що зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї адвокатом не наведено. Враховуючи часткове задоволення позову, значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом судова колегія вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн витрат на правничу допомогу. Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Зважаючи, що рішення суду підлягає зміни лише в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, судова колегія не вбачає підстав для перерозподілу судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 червня 2025 року у частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити. Зменшити розмір витрат на правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10) з 10000 грн до 2000 (дві тисячі) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина