Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/41227/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41227/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (суддя Токмілова Л.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 19.02.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 11.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням положень Постанови КМУ №821 від 14.07.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 суму довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду від 12 березня 2025 року №03.4.17-26398/25 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №420/11611/25 в повному обсязі та без обмежень. Рішенням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. На обґрунтування поданої скарги зазначається, що у Головного управління відсутні підстави для самостійного прийняття рішення про виплату коштів, які обліковуються в Реєстрі судових рішень, щодо виконання рішення суду по справі №420/11611/25. Таким чином апелянт наполягає на законності власних дій при розгляді питання щодо виплати перерахованих сум довічного грошового утримання судді. Позивачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є суддею у відставці. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №420/11611/25: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №156050027277 від 25.03.2025; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 16.07.2001, з 28.05.2003 по 21.08.2003 та з 22.08.2003 по 30.09.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 про призначення щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням зарахованого страхового стажу та правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання судового рішення пенсійним органом 16.10.2025 прийнято рішення №156050027277, яким ОСОБА_1 було призначено пенсію з 13.03.2025 довічно, розмір якої склав 65030,63 грн. У жовтні 2025 року ГУ ПФУ в Одеській здійснило виплату нарахованої пенсії у розмірі 8806,23 грн. та частину ретроспективної заборгованості у розмірі 187,35 грн. 11.11.2025 пенсійним органом був здійснений перерахунок з вказівкою про призначення пенсії 01.11.2025 у розмірі 65030,63 грн. Фактичну виплату нарахованої пенсії за листопад здійснено у розмірі 13284,20 грн. та частину ретроспективної заборгованості у розмірі 187,30 грн. Через електронний кабінетпенсіонера ОСОБА_1 дізналася, що сума довічного грошового утримання судді у відставці виплачується не в повному обсязі відповідно до постанови КМУ №821 від 14.07.2025. Вважаючи дії Головного управління щодо обмеження призначених виплат протиправними ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що нараховуючи та виплачуючи ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці із застосуванням положень Постанови КМУ №821 від 14.07.2025 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Висновки суду ґрунтуються на тому, що дії Головного управління ПФ щодо невиплати у повному обсязі щомісячного довічного грошового утримання порушують гарантії матеріального забезпечення судді у відставці. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4). В рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року №(94)12, від 17 листопада 2010 року №(2010)12 зазначається, що кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв`язку з відставкою суддів, які повинні відповідати попередньому рівню оплати праці суддів. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає і Закон України від 02.60.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регламентовані статтею 142 Закону №1402-VIII. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Конституційний Суд України, досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", в мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу і що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з ПФУ за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Також Конституційний Суд України указав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно й матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. У Рішенні від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. Наведене дає підстави стверджувати, що виплата щомісячного довічного грошове утримання у належному розмірі слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України. Поряд із цим слід також зазначити, що право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій. Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності. Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява №28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява №45701/99). Отже, неправомірне позбавлення судді у відставці виплати щомісячного довічного грошового утримання також не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється виключно шляхом прийняття закону, змінювати розміри та періодичність її виплати. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №420/11611/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 про призначення щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням зарахованого страхового стажу за період роботи з 01.07.2000 по 16.07.2001, з 28.05.2003 по 21.08.2003 та з 22.08.2003 по 30.09.2003 та правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання судового рішення, пенсійним органом 16.10.2025 прийнято рішення від №156050027277, яким ОСОБА_1 було призначено пенсію з 13.03.2025 довічно, розмір якої склав 65030,63 грн. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, ОСОБА_1 було нараховано до виплати: 1 відомість - 8806,23 грн (максимальний розмір погашення поточної заборгованості з державного бюджету у жовтні); 2 відомість - 187,35 грн (максимальний розмір погашення відкладеної заборгованості з державного бюджету у жовтні). У листопаді 2025 року ОСОБА_1 нараховано 13284,20 грн поточної заборгованості та 187,35 грн відкладеної заборгованості. Станом на 16.12.2025 залишок боргу з урахуванням пенсійної виплати за листопад 2025 року складає 613156,83 грн та буде виплачуватись після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України та відповідно до Порядку №821. Ураховуючи вищенаведене колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції, що дії Головного управління щодо виплати обмеженого розміру призначеного щомісячного довічного грошового утримання є протиправними та такими, що порушують гарантії матеріального забезпечення судді у відставці. Також колегія суддів зазначає, що дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, якій визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Згідно пункту 2 Порядку №821, у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці); перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів. Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про виконавче провадження", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Ураховуючи, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №420/11611/25 (на яке посилається відповідач, як підставу правомірності своїх дій) ОСОБА_1 не було призначено (перераховано) щомісячне довічне грошове утримання, а лише зобов`язано ГУПФУ повторно розглянути її заяву від 13.03.2025 про призначення щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням висновків суду, колегія суддів вважає, що дія Порядку №821 не поширюється на виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Резюмуючи все викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя В.А.Голуб Суддя Ю.В.Осіпов