Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/7937/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/7937/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року в адміністративній справі №160/7937/25 (головуючий суддя першої інстанції - Юрков Е.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач 16.03.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ у Львівській області, в якому з урахуванням уточненого позову від 01.04.2025 року, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 12.03.2025 за № 912180131228 про відмову у перерахунку пенсії; - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо неврахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину терміну навчання за денною формою в юридичному вузі з 1.09.1983 р. по 1.07.1987 р., що становить: 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 р. по 25.12.1978 р., що становить 2 роки 1 місяць 10 днів; - зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 1.09.1983 р. по 1.07.1987р. включно, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової служби в армії з 15.11.1976 р. по 25.12.1978 р., що становить 2 роки 1 місяць 10 днів, а всього 4 роки 10 днів; - зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням збільшення відсотків (68%) сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р., виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 р., на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р., визначеної у довідках ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 р. №Б-с-323, №Б-с-324, №Б-с-325, №Б-с-326 та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи 01.01.2021 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2025 за №912180131228 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину терміну навчання за денною формою в юридичному вузі з 01.09.1983 р по 01.07.1987 р., що становить: 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 р по 25.12.1978 р., що становить 2 роки 1 місяць 10 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01.09.1983 р по 01.07.1987р. включно, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової служби в армії з 15.11.1976 р. по 25.12.1978 р., що становить 2 роки 1 місяць 10 днів а всього 4 роки 10 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням збільшення відсотків (68%) сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ОСОБА_1 , з 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р., виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 р, на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р., визначеної у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 р. № Б-с-323, №Б-с-324, № Б-с-325, № Б-с-326 та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи 01.01.2021 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. Апелянт зазначає, що за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 були розглянуті Головним управлінням ПФУ у Львівській області, яким прийнято рішення від 12.03.2025 №912180131228 про відмову в перерахунку пенсії. Головним управління ПФУ в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про перерахунок пенсії, відтак відповідальними за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідних рішень є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - ГУ ПФУ у Львівській області. Наголошує, що позивачем без поважних причин пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, а отже позивачем втрачено право на перерахунок довічного утримання, яке позивач отримує з 2012 року так і на зарахування до його стажу спірних періодів навчання та військової служби. Вказує, що питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини 4 статті 142 Закону №1402-VІII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідний посаді. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. У 2022, 2023 та 2024 роках застосовувався аналогічний розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Відповідач вважає, що підстави для проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. Також апелянтом зазначено, що військова служба не зараховується до суддівського стажу, який необхідний для призначення на посаду судді або для отримання надбавок, передбачених для суддів, оскільки стаж судді та страховий стаж є різними поняттями. Позивач та інший відповідач відзиви на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 з 01.11.2012 року перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі №160/9008/20 зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА у Дніпропетровській області станом на 01.01.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Територіальним управлінням ДСА України в Дніпропетровській області позивачу видано довідки: від 03.03.2025 року №Б-с-323, №Б-с-324, №Б-с-325, №Б-с-326 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік. Згідно тексту позову позивач 04.03.2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, надавши зазначені вище довідки, а також просив зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 1.09.1983 р по 1.07.1987 р., що становить: 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 р по 25.12.1978 р., що становить 2 роки 1 місяць 10 днів. Судом апеляційної інстанції з матеріалів пенсійної справи, наданої пенсійним органом в електронному вигляді, встановлено, що заява позивача від 04.03.2025 року до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на бланку «Заяви про призначення/ перерахунок пенсії» в графі «підстави перерахунку - збільшення зарплати», містить прохання про врахування в стаж терміну половину строкової служби та половину строку навчання в юридичному інституті при розрахунку % пенсії від заробітку (а.с.113). Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 12.03.2025 року №912180131228, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.20). Питання щодо врахування в стаж терміну половину строкової служби та половину строку навчання в юридичному інституті при розрахунку % пенсії від заробітку (згідно тексту заяви від 04.03.2025 року) , як і зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 1.09.1983 р по 1.07.1987 р., що становить: 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 р по 25.12.1978 р., що становить 2 роки 1 місяць 10 днів (згідно тексту позову) пенсійним органом не розглядалось та не приймалось. Згідно тексту відзиву на позов, Головним управлінням ПФУ у Львівській області зазначено, що в заяві від 04.03.2025 року позивачем не ставилось питання про зарахування спірних періодів до стажу роботи на посаді судді. Крім того, згідно наданої в електронному вигляді пенсійної справи відсоток розрахунку розміру пенсії від заробітку становить 60% (а.с.115). Позивач, не погодившись із рішенням та діями пенсійних органів, оскаржив такі рішення і дії до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст.142 Закону №1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Також суд першої інстанції зазначив, що період проходження позивачем військової служби з 15.11.1976 р. по 25.12.1978 р. підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, оскільки це передбачено абзацом 2 п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка діяла на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що половина періоду навчання позивача в Харківському юридичному інституті 01.09.1983 р по 01.07.1987р. підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи на посаді судді з урахуванням положення абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною дев`ятою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, з огляду на приписи частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». В преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402) встановлено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. За частиною першою статті 4 Закону №1402 судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина 2 статті 4 Закону №1402). Відповідно до вимог частин першої та другої статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402 (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481,00 грн.. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 2684,00 грн.. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Наведену вище правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод. Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі по тексту - Закон №1401). Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Так, Конституція України у редакції Закону №1401 вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій». З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій. Пунктом 2 частини третьої та пунктом 3 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі по тексту - Закон № 966). Відповідно до статті 1 Закону №966 прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. У змісті наведеної норми Закону №966 закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону №966 встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Апеляційний суд звертає увагу, що Законом №966 не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», а також судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість, відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Аналогічні норми містять Закони України про Державний бюджет України у 2022, 2023 та 2024 роках. Так, зміни до Закону №1402 в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (з 01.01.2021 року по 01.01.2024 року), а також до Закону №966 щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, отже законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402. Колегія суддів звертає увагу, що Закони України, якими затверджується Державний бюджет України на відповідний рік, не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Отже, Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, неправильним є застосування при розрахунку посадового окладу судді іншої величини, відмінної від тієї, що визначена спеціальним законом. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд наголошує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року за 2021, 2022, 2023, 2024 роки відповідно (2270 грн., 2481 грн., 2684 грн., 3028 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.) була неправомірною. Як вбачається з матеріалів справи, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу 03.03.2025 року видано довідки: від №Б-с-323, №Б-с-324, №Б-с-325, №Б-с-326 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, які свідчать про зміну розміру прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік, а відтак і зміну розміру суддівської винагороди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2025 року за №912180131228 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці згідно заяви від 04.03.2025 року є протиправним та необґрунтованим. Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Щодо зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01.09.1983 по 01.07.1987 включно та період проходження строкової служби в армії з 15.11.1976 по 25.12.1978, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. У разі виникнення підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Пунктом 2 розділу IV Порядку №3-1 визначено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список). Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку). Пунктом 4 розділу IV Порядку №3-1 встановлено, що на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку. Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку №3-1). При цьому, згідно пункту 6 розділу IV Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі подання суддею у відставці до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції з матеріалів пенсійної справи, наданої пенсійним органом в електронному вигляді, встановлено, що заява позивача від 04.03.2025 року до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці на бланку «Заяви про призначення/перерахунок пенсії» в графі «підстави перерахунку - збільшення зарплати», містить прохання про врахування в стаж терміну половину строкової служби та половину строку навчання в юридичному інституті при розрахунку % пенсії від заробітку (а.с.113). Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийняло рішення від 12.03.2025 року №912180131228, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з тим, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів не змінився (а.с.20). Питання щодо врахування в стаж терміну половину строкової служби та половину строку навчання в юридичному інституті при розрахунку % пенсії від заробітку (згідно тексту заяви від 04.03.2025 року), як і зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 1.09.1983 р по 1.07.1987 р., що становить: 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 р. по 25.12.1978 р., що становить 2 роки 1 місяць 10 днів (згідно тексту позову) пенсійним органом не розглядалось та не приймалось. Згідно тексту відзиву на позов Головним управлінням ПФУ у Львівській області зазначено, що в заяві від 04.03.2025 року позивачем не ставилось питання про зарахування вказаних вище періодів навчання та проходження строкової військової служби до стажу роботи на посаді судді. Матеріали справи також не містять письмової відмови (рішення) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області вказане питання не розглядало та будь-яких рішень про відмову в зарахуванні спірних періодів не приймало. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині судом першої інстанції задоволено безпідставно, оскільки такі вимоги є передчасними та необґрунтованими. А відтак, не може бути проведено і збільшення відсотків для розрахунку ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди. Щодо строку звернення до суду з цими позовними вимогами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів вважає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. 28 жовтня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову по справі №420/19263/24, в якій виклав наступні висновки. Згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Зокрема, згідно із пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1). При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19). Верховний Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. У постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18), від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла такого правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо. 21 жовтня 2025 року у справі №460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду. Судова палата у даній справі наголосила, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В даному випадку предметом спору є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке хоча і не є пенсією в розумінні закону №1058, але є щомісячними виплатами за рахунок державного бюджету, а тому в даному питанні апеляційний суд застосовує аналогію права. Апеляційний суд зазначає, що позов подано до суду першої інстанції 16 березня 2025 року та заявлено вимоги про зобов`язання відповідача, зокрема, провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 оку, на 01.01.2023 року, на 01.01.2024 року, визначеної у довідках ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 року №Б-с-323, №Б-с-324, №Б-с-325, №Б-с-326 та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи 01.01.2021 року. Враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача можуть бути захищені судом з 16 вересня 2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, позовні вимоги за період з 01 січня 2021 року по 15 вересня 2024 року підлягають залишенню без розгляду відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо визначення територіального органу ПФУ, який зобов`язано провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, апеляційний суд зазначає наступне. Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, судом зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням збільшення відсотків (68%) сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ОСОБА_1 , з 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року, на 01.01.2024 року, визначеної у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 року №Б-с-323, №Б-с-324, №Б-с-325, №Б-с-326, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи 01.01.2021 року. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим, з огляду на наступне. Колегією суддів встановлено, що заява позивача від 04.03.2025 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ у Львівській області, за результатом якої прийняте рішення про відмову у проведенні перерахунку. Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, апеляційний суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуто заяву позивача від 04.03.2025 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, і такий пенсійний орган у даному спорі є органом, рішенням якого порушені права позивача та який має вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2024 року у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 року у справі № 460/17257/23. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно наданої в електронному вигляді пенсійної справи «відсоток розрахунку розміру пенсії від заробітку» становить 60%. Іншого відсотку для розрахунку ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріали справи не містять. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача, а саме - провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням збільшення відсотків (60%) сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 16.09.2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2024 року, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 року № Б-с-326. Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року в адміністративній справі №160/7937/25 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року в адміністративній справі №160/7937/25 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 12.03.2025 року №912180131228 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 60% сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2024 року, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 року №Б-с-326 та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 16 вересня 2024 року. Позовні вимоги за період з 01 січня 2021 року по 15 вересня 2024 року залишити без розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 605,60 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва