Постанова 4852 № 280/8143/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8143/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (суддя Мінаєва К.В.) в адміністративній справі №280/8143/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2025 № 00030390901 про застосування штрафних санкцій, що застосовуються відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольгних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на суму 99 566,42 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2025 № 00030580708 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, частково, у сумі 242 757,00 грн; - визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2025 № 00030410901 про застосування штрафних санкцій, що застосовуються відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольгних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального у сумі 16 000,00 грн. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, у спосіб подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та відмовити у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Залишено без розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену ухвалу та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України. Так, положеннями частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В спірному випадку до позивача застосовуються шестимісячний строк відповідно до ст. 122 КАС України. При цьому спірним є дата, коли позивачу стало відомо про оскаржувані рішення. Так, згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги. Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги та є доступним в електронному кабінеті. Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. У справі, що розглядається, відповідач надав заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 про бажання отримувати документ через Електронний кабінет, а також квитанції про доставку документів в Електронний кабінет, відповідно до яких оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.03.2025 були сформовані для доставки в Електронний кабінет позивача 03.03.2025 о 9:12, 9:14 та о 10:10 і доставлені до Електронного кабінету 03.03.2025 о 10:12, 10:13 та 10:31. За позицією позивача, з текстом оскаржуваних повідомлень-рішень вона ознайомилась 17.03.2025 через отримання інформації з електронного кабінету платника податків, на підтвердження чого надано скриншот з Електронного кабінету позивача, в якому наявна інформація про донарахування штрафних санкцій на підставі актів від 03.03.2025 №00030580708 у сумі 42,00 грн, 242757,00 грн та 5100,00 грн; від 03.03.2025 №00030410901 у сумі 16 000,00 грн; від 03.03.2025 №00030390901 у сумі 99 566,42 грн. Разом з тим суд першої інстанції зазначив, що наданий скриншот не спростовує факту доставки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.03.2025 № 00030390901, від 03.03.2025 № 00030580708 та від 03.03.2025 № 00030410901 до Електронного кабінету ОСОБА_1 саме 03.03.2025, у зв`язку з чим позивач мала можливість ознайомитися з ними та у разі незгоди скористатись порядком адміністративного оскарження до Державної податкової служби або порядком судового оскарження протягом шести місяців. В спірному випадку дійсно позивачем пропущено строк звернення з цим позовом до суду. Водночас слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. За правилами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, неодноразово вказувалось, що право на доступ до судочинства, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 року у справі Меньшакова проти України). За висновком, викладеним в рішенні від 18.10.2005 року у справі МПП Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними меж. У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 року, Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності, сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Європейський суд з прав людини у справах Салов проти України, Проніна проти України, Серявін та інші проти України зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Неможливо безпідставно поновлювати строк звернення до суду, разом як і безпідставно відмовляти у доступі до судочинства посилаючись на строк звернення. У рішенні по справі Іліан проти Туреччини Європейський суд з прав людини наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 9901/601/19 вказувала, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. Слід враховувати, що особа була вільною у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням могла скористатися правом на оскарження акта у строк, передбачений нормативним процесуальним положенням. Відповідно до висновків адміністративних суддів інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. При цьому, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість законодавчі норми запроваджують оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Варто враховувати запровадження 24.02.2022 року в Україні воєнного стану, що за висновком суддів різних інстанцій впливає на діяльність держави та людини. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України від 06.02.2023 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб. Надалі, Указом Президента від 06.02.2023 №58/2023 затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Надалі Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду на дванадцять днів (повинен був подати 04.09.2025, а подав 16.09.2025), проте такий пропуск є незначним, з урахуванням таких обставин як воєнний стан, який супроводжується частими обстрілами (зокрема у м. Запоріжжя) та відключенням світла, що є загальновідомими фактами. Вказані вище обставини на думку колегії суддів є поважними підставами пропуску строку звернення з цим позовом до суду. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 322, 327, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/8143/25 - скасувати. Справу №280/8143/25 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова