Постанова Київський апеляційний суд № 752/30849/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 року м. Київ Справа № 752/30849/25 Провадження №22-ц/824/7192/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» розглянувши в порядкуписьмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ліквідатор Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю Різник Олександр Юрійович, про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду з позовом до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ліквідатор БП «Солідарність» у формі ТОВ Різник О.Ю., про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ліквідатор БП «Солідарність» у формі ТОВ Різник О.Ю., про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги - передати на розгляд Оболонського районного суду м. Києва (04212 м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Є). Не погоджуючись з судовим рішенням, представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - адвокат Головіна О.І. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду щодо вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі. Зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо передачі даної справи іншому суду цивільної юрисдикції є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства України. Вказує, що, позов ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки зі місту позовних вимог вбачається, що дана справа за позовом ОСОБА_1 стосується спору щодо прав на об`єкт нерухомості, який скаржник вважає предметом забезпечення виконання зобов`язання (неустойкою). В свою чергу, на думку ОСОБА_1 , зазначений предмет неустойки було передано в забезпечення виконання основного зобов`язання, яке виникло на підставі правочину, укладеного між сторонами - юридичними особами БП «Солідарність» у формі ТОВ та ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій», а тому суд першої інстанції мав би відмовити у відкритті провадження у даній справі, а не передавати справу на розгляд іншому суду, який належить до цивільної юрисдикції. Позивач у даній справі передусім звернувся до суду за захистом прав юридичної особи - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» (керівником якої він є) на об`єкт нерухомості. Відтак, суд першої інстанції повинен був прийняти рішення про відмову у відкритті провадження у справі, замість передачі на розгляд іншому суду. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазов П.С. заперечує проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на законність та обґрунтованість постановленої ухвали. Зазначає, що банк помилково стверджує, що даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства. Позивач звертає увагу суду, що у листопаді 2025 року він вже звертався з аналогічним позовом до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 р. у справі № 910/13993/25 було відмовлено у відкритті провадження з підстав того, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Зазначена ухвала набрала законної сили. Вказує, що у цій справі не існує іпотеки, кредитів, будь яких боргів або банкрута. Справа стосується виключно відповідальності наймодавця, яка виникла в наслідок порушення договору найму майнових прав, зокрема права користування будівлею, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А). Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року клопотання представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» - адвоката Головіної О.І. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року задоволено, строк поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ліквідатор БП «Солідарність» у формі ТОВ Різник О.Ю., про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги. Витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи №752/30849/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ліквідатор БП «Солідарність» у формі ТОВ Різник О.Ю., про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги. 11 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду з Голосіївського районного суду м. Києва надійшли матеріали справи № 752/30849/25. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що у листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду з позовом до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ліквідатор Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю Різник О.Ю., про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи - ТОВ «Освітня корпорація інформаційних технологій» та ліквідатор Багатопрофільного підприємства «Солідарність» у формі товариства з обмеженою відповідальністю Різник О.Ю., про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги - передати на розгляд Оболонського районного суду м. Києва (04212 м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Є). Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про визнання укладеним договору найму майнових прав, визнання укладеним та дійсним договору відступлення прав вимоги щодо об`єкта нерухомого майна, а саме будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Місцезнаходження об`єкта нерухомого майна, а саме будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , територіально відноситься до Оболонського району м. Києва, а не до Голосіївського району м. Києва. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду, як суду першої інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Відповідно до положень статті 187 ЦПК України, якою врегульовано порядок відкриття провадження у справі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Суд першої інстанції встановивши, що спір стосується об`єкта нерухомого майна та встановивши місцезнаходження об`єкта нерухомого майна, а саме будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Оболонського району м. Києва, дійшов правильного висновку про передачу справи на розгляд Оболонського районного суду м. Києва. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Положення ст. 186 ЦПК України (відмова у відкритті провадження) та ст. 31 ЦПК України (передача справи за підсудністю) регулюють різні за змістом правові наслідки. Встановлення факту порушення правил виключної підсудності покладає на суд імперативний обов`язок передати справу до компетентного суду. Оскільки, судом встановлено порушення правил виключної підсудності, вимога ст. 31 ЦПК України щодо передачі справи є обов`язковою. Передача справи за підсудністю не перешкоджає сторонам заявити про відсутність цивільної юрисдикції вже перед судом, якому направлено справу. Натомість, прийняття рішення про відмову у відкритті провадження судом, якому справа територіально не підсудна, було б порушенням норм процесуального права, а також підставою для скасування судового рішення у майбутньому. Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність застосування судом першої інстанції ст. 186 ЦПК України є передчасними, оскільки це питання підлягає вирішенню належним судом після отримання матеріалів справи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність постановленої ухвали не впливають. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає . Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна