Постанова Київський апеляційний суд № 362/595/22

справа № 362/595/22 головуючий у суді І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М провадження № 22-ц/824/7348/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Березовенко Р.В., суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області - Антона Гринкіна на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Васильківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: ОСОБА_9 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсними рішень, повернення земельних ділянок, В С Т А Н О В И В: у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області - Гладій Є.В. в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області з позовними вимогами: усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками, шляхом визнання недійсним рішення Застугнянської сільської ради №13-3-V від 13 червня 2006 року в частині передачі ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 земельних ділянок; усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3221482803:02:005:0011, 3221482803:02:005:0012, 3221482803:02:005:0013, 3221482803:02:005:0014, 3221482803:02:005:0017, 3221482803:02:005:0018, 3221482803:02:005:0019, 3221482803:02:005:0020 шляхом їх повернення на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3221482303:02:005:0015, 3221482803:02:005:0016, шляхом їх повернення на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 ; усунути перешкоди у здійсненні Обухівською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3221482801:02:005:0010, 3221482801:02:005:0021, шляхом їх повернення на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 ; стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури понесені судові витрати. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погодившись із вказаною ухвалою суду керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області Гринкін Антон Олександрович 16 січня 2026 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з позовом у цій справі прокурор звернувся 28 січня 2022 року і на той час позовна заява відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України. Зміни у вказану статтю набрали чинності лише 09 квітня 2025 року. З цих підстав вважає, що абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України як процесуальна норма не має зворотної дії у часі, а тому суд не мав права залишати позовну заяву без руху через більш ніж як 3 роки після подання позовної заяви, а також залишати позов без розгляду у зв`язку з неусуненням недоліків. Додатково вказав, що за обставин цієї справи відповідачі не є добросовісними набувачами земельних ділянок, що і стало підставою для звернення до суду з позовом. При цьому, вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідачів у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року поновлено Керівнику Обухівської окружної прокуратури Київської області - Антону Гринкіну строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області - Антона Гринкіна на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Васильківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: ОСОБА_9 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсними рішень, повернення земельних ділянок, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 24 лютого 2026 року від представника Васильківської міської ради - Шестакова Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні прокурор Федоренко Олександр Петрович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Костюк Іван Володимирович заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Слюсар Вадим Валерійович заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Представник Обухівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явився, 25 березня 2026 року подав клопотання про розгляд справи без його участі. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши думку учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року про залишення позовної заяви без руху. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України). Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 вересня 2025 року позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Васильківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: ОСОБА_9 , Державне підприємство «Київське лісове господарство», про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсними рішень, повернення земельних ділянок залишено без руху. Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції зазначив, що не погоджується із розрахунком визначення позивачем ціни позову у розмірі 103 959,90 грн, оскільки позивачем не додано експертно-грошової оцінки земельних ділянок, здійсненої в порядку, визначеному законом. Відсутність звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельної ділянки позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогами про витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів. Посилаючись на пункт 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», суд вказав, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. В порядку усунення недоліків позову судом запропоновано позивачу усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом зазначення ціни позову та внесення на депозитний рахунок суду (депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київські області, код ЄДРПОУ 26268119, рахунок: UA768201720355259001000018661, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ) відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи. 01 серпня 2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява керівника Обухівської окружної прокуратури. У вказаній заяві позивач зазначав, що позовні вимоги мають немайновий характер, при цьому, з урахуванням вартості спірної земельної ділянки, сплачений судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, відповідають сумі сплати судового збору за майнову вимогу; про відсутність обов`язку внесення на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі оцінки земельної ділянки на дату подання позову, оскільки позов є негаторним, а тому вимоги Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача, не підлягають застосуванню до спірних у справі правовідносин, а також не підлягають застосуванню положення статті 177 ЦПК України, у новій редакції, які не мають зворотної дії у часі та є нормою процесуального права. Згідно з положеннями ч. 11 ст. 188 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача». Про обов`язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року №4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» зазначено у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі №686/14711/21, від 07 травня 2025 року у справі №128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі №678/1280/21. У заяві про усунення недоліків позовної заяви від 01 серпня 2025 року та в апеляційній скарзі прокурор стверджував, що приписи Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» набули чинності 09 квітня 2025 року, тобто після звернення Прокурора з позовом у цій справі у січні 2022 року. У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що у пункті 2 Розділу ІІ вказаного Закону зазначено, що його положення мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Поряд з цим, у цій справі, попри аргументи прокурора визначальним є не дія Закону №4292-IX у часі (у т. ч. зворотна), а сфера його застосування. Так, виходячи зі змісту норм частини п`ятої статті 390 ЦК України відповідні приписи Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» поширюються на вирішення спорів, пов`язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього закону залежить від підстав пред`явленого позову. Колегія суддів враховує, що 12 листопада 2025 року Верховний Суд прийняв постанову у справі №127/8274/24 (у подібних правовідносинах) та вказав, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/ недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду. Суд, не вдаючись в оцінку обґрунтованості позовних вимог прокурора, констатує, що позов у цій справі поданий, в тому числі, на підставі статей 391, 396 ЦК України, тобто є негаторним. Прокурор не заявляє у цій справі вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, а просить усунути перешкоди неволодіючому власнику в особі Обухівської районної державної адміністрацією у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками. З зв`язку з чим приписи частини п`ятої статті 390 ЦК України у цій справі є незастосовними. Суд першої інстанції на зазначені фактичні обставини справи, предмет позову та підстави його подання до суду увагу не звернув, а тому безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», а також приписи ЦПК України, з урахуванням змін, внесених цим Законом. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, №26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A №253-В). Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах процесуального закону. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області - Гринкіна Антона Олександровича - задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2025 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова