Постанова Київський апеляційний суд № 372/2221/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 серпня 2024 року м. Київ Справа № 372/2221/23 Провадження № 22-ц/824/10282/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Желепи В.В. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Обухівська міська рада Київської області, Обухівська районна державна адміністрація, Приватне акціонерне товариство «Обухівське» розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Івченко Вікторією Петрівною, на рішення Обухівського районного суду Київської області, ухваленого у складі судді Зінченко О.М. 26 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариств «Обухівське» про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог посилался на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Для оформлення спадщини після смерті своєї матері позивач звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої, в тому числі і на земельну ділянку частку (пай) НОМЕР_4, розміром 3,8544 га за кадастровим номером 3223110100:06:004:0063, яка знаходиться на території Обухівської міської ради Київської області, до державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Пласконь А.Ю. Державним нотаріусом 13.01.2020 р. було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно померлої, окрім вказаної земельної ділянки, оскільки позивач не змогла надати правовстановлюючий документ на земельну частку (пай). Дана земельна ділянка була виділена батьку ОСОБА_1 . ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем майна померлого була його дружина ОСОБА_3 . Під час розпаювання земель ініціативною групою, оскільки ПрАТ самоусунулось, померлому, як працівнику товариства було виділено земельну частку/пай відповідно до затверджених списків та схеми розпаювань для сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Обухівської міської ради. При жеребкуванні часток/паїв йому дісталася частка 328 відповідно до схеми розпаювання земель ПрАТ. Померлий працював в радгоспі-комбінаті «Обухівський» правонаступник ПАТ «Обухівське» і звільнився з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Але за життя, з-за незалежних від нього обставин, не встиг отримати сертифікат чи державний акт на земельну частку (пай). Ініціативна група відповідно до схеми розпаювання зверталась до Держземагенства з питань виготовлення для видачі пайовикам сертифікатів, а в подальшому державних актів. Однак до цього часу більшість членів/працівників ПАТ та пенсіонерів із-за незалежних від них обставин так і не отримали правовстановлюючі документи на частку/пай. Позивач, як спадкоємець за законом після померлої, має право на успадкування належної їй частки/паю. Однак за умов відсутності сертифікату чи державного акту на оспорювань частку/пай позивач не може успадкувати, а саме отримати право за законом на земельну частку/пай. В зв`язку з цим просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну ділянку частку (пай) НОМЕР_4 площею 3,8544 га, кадастровий номер 3223110100:06:001:0063 для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Київської області, яка належала померлій ОСОБА_3 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвоката Івченко В.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. На думку представника ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 визнання за нею права власності на земельну частку (пай), НОМЕР_4, розміром 3,8544 га за кадастровим номером 3223110100:06:004:0063, для сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради, мотивувавши свої висновки тим, що вона не надала доказів набуття права власності на вказану земельну ділянку та за отриманням вказаного права звернулася до суду із даним позовом. При цьому суд не взяв до уваги положення п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України, якими передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права та до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок земельних часток (паїв)», якою передбачено право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Також, суд не взяв до уваги той факт, що ініціативна група відповідно до схеми розпаювання зверталася Держземагенства з питань виготовлення для видачі пайовикам сертифікатів в подальшому державних актів, але так до цього часу більшість членів/працівників ПрАТ «Обухівське» із-за незалежних від них обставин, так і не виготовили правовстановлюючі документи на частку/пай. У зв`язку з відсутністю від Держземагенства відповіді щодо виготовлення сертифікатів та в подальшому державних актів щодо земельних ділянок єдиним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є звернення до суду з позовом про визнання права на таку земельну ділянку. Таким чином, суд безпідставно відмовив у позові. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ПрАТ «Обухівське» Бондарчук Ю.В. просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважав, що судом було правильно вирішено спір та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю. Представник Обухівської міської ради Київської області направив суду клопотання, в якому підтримав апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , зазначаючи, що Обухівська міська рада Київської області в цілому висловлює підтримку жителям громади, які мають право отримати у власність земельну ділянку (пай) за рахунок земель нинішнього ПрАТ «Обухівське» та просив розглянути справу за відсутності представника Обухівської міської ради Київської області. Представник Обухівської районної державної адміністрації Київської області в своєму клопотанні підтримав апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та просив розглянути справу за відсутності представника Обухівської районної державної адміністрації Київської області. ОСОБА_1 , її представник адвокат Івченко В.П., представники Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, від представника ПрАТ «Обухівське» адвоката Школьної К.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника ПрАТ «Обухівське», а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності. Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Івченко В.П. подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення рішення Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у справі №372//3482/19. Колегія суддів приходить до висновку, що провадження у даній справі не підлягає зупиненню, оскільки відсутні підстави вважати, що розгляд даної справи унеможливлений до ухвалення рішення Верховни Судом у справі №372/3482/19. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За правилами частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_5 , батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 09червня 1995 року (т.1 а.с.10). 23 квітня 2004 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_1 згідно копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 грудня 2005 року (т.1 а.с.11). Копією свідоцтва про смерть від 18 листопада 2008 року серії НОМЕР_2 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 (т.1 а.с.12) ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копієюї свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02 травня 2019 року (т.1 а.с.13). 13 січня 2020 року державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її донька ОСОБА_1 (т.1 а.с.14) З копії витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі 22883568 від 16 лютого 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 була спадкоємицею після померлого чоловіка ОСОБА_4 (т.1 а.с.15). ОСОБА_4 працював в радгоспі-комбінаті ім.ХХV з`їзду КПРС, 02 червня 1987 року йому було нараховано пенсію, що підтверджується копією подання від 02 червня 1987 року та копією трудової книжки (т.1 а.с.16-18) Листом №1195/02-14 від 21 грудня 2021 року державний нотаріус ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_1 , що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану в Обухівському районі Київської області на ім`я ОСОБА_3 до нотаріальної контори подані не були (т.1 а.с.20). В лютому 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» видано державний акт ІІ-КВ №003263 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1327 га для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради народних депутатів від 01 грудня 1995 року. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №284 (т.1 а.с.26-31). Протоколами загальних зборів №2 від 05 березня 2010 року та №3 від 22 лютого 2014 року вирішено провести процес розпаювання та приватизації земель ПАТ «Обухівське» та затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай). Разом з тим, позивачем додано до позову витяг з протоколу №3 від 22 лютого 2014 року згідно якого вказано, що під номером 104 значиться ОСОБА_9 (т.1 а.с.32-39). Але в позові вказано, що земельну ділянку було виділено батьку позивачки ОСОБА_4 . Розпорядженням Обухівської районної державної адмінстрації №365 від 08 грудня 2015 року затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської ради (т.1 а.с.23). Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0063, площею 3,8544 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - державна власність (т.1 а.с.21). З копії листа Обухівської РДА №60/07-16/1177 від 09 квітня 2019 року вбачається, що станом на 08 квітня 2019 року запитуваних ПАТ «Обухівське» документів до РДА не надходило і не видавалося (т.1 а.с.178). Листом №780 від 11 квітня 2019 року Виконавчий комітет Обухівської міської ради повідомив, що до Обухівської міської ради не зверталися працівники та пенсіонери ПАТ «Обухівське» з заявами виділити в натурі на місцевості земельні частки паї і Обухівська міська рада не замовляла виготовлення Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) щодо земель ПАТ «Обухівське» і не приймала рішення про погодження такого проекту чи про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (т.1 а.с.180). У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Надаючи оцінку аргументам, наведеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого. Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта. Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначені Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказаним Законом визначено можливість встановлення права особи на земельну частку (пай) в судовому порядку, а також визнання права на земельну частку (пай). Разом з тим, даним Законом не передбачено набуття права власності на земельну частку (пай) у судовому порядку. Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку земельну частку (пай), НОМЕР_4, розміром 3,8544 га за кадастровим номером 3223110100:06:004:0063, для сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради, в порядку спадкування після ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів набуття права власності на конкретну земельну ділянку, в тому числі і у порядку розпаювання. З наданих суду письмових доказів та змісту позову не вбачається, що померла мати позивачки - ОСОБА_3 була власником вказаної земельної ділянки, мала правовстановлюючий документ, який засвідчує її право власності на спірну земельну частку/пай. До позовної заявиОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її мати - ОСОБА_3 працювала і мала членство в радгоспі-комбінаті «Обухівський», та звільнилася у зв`язку з виходом на пенсію. На підтвердження права на земельну частку (пай) позивачка посилалася на те, що право її матері на отримання земельної ділянки частки (паю) в процесі розпаювання, номер паю № НОМЕР_4 , розміром 3,8544 га за кадастровим номером 3223110100:06:004:0063, підтверджується копією витягу з Протоколу № 3 загальних заборів членів ПрАТ «Обухівське» від 22 лютого 2014 року. Разом з тим, на підтвердження вказаних обставин до позовної заяви додано копію витягу з Протоколу № 3 загальних заборів членів ПрАТ «Обухівське», які працюють у товаристві, а також пенсіонерів з їх числа та спадкоємців, що мають право на отримання земельної частки (паю) в процесі розпаювання, згідно проекту приватизації земель, від 22 лютого 2014 року, зі змісту якого вбачається відомості про іншу особу, зокрема власником земельної ділянки є ОСОБА_9 , а номер земельної частки (паю)

104. Також, позивачкою не було надано доказів на підтвердження включення до списку осіб, що мають право на отримання земельної частки (паю) в процесі розпаювання, згідно проекту приватизації земель, як спадкоємець ОСОБА_4 .. Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3223110100:06:004:0063, площею 3,8544 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить до державної форми власності. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 , не надала суду належних і допустимих доказів про підтвердження набуття права власності її матір`ю на спірну земельну ділянку (пай), площею 3,8544 га за кадастровим номером 3223110100:06:004:0063, для сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради, в матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно підтверджували виникнення у ОСОБА_1 прав на вказану земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення її позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 257, 367, 368, 369, 374, 375, 377, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Івченко Вікторією Петрівною залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна