Постанова Київський апеляційний суд № 363/4947/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/1491/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2026 року місто Київ справа №363/4947/25 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., при секретарях: Балковій А.С., Олешко Л.Ю. за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Слободяніна Максима Вікторовича, потерпілої ОСОБА_2 , захисника-адвоката Кирієнко Віри Володимирівни, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Слободяніна Максима Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Слободянін М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та прийняв рішення на підставі доказів, які не відповідають об`єктивним обставинам справи. Вказував, що суд першої інстанції під час розгляду справи проявив упередженість та порушив принцип повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, як того вимагає ст.245 КУпАП. Це виразилось у некритичному сприйнятті свідчень потерпілої та ігноруванні або неналежній оцінці тих фактів та доказів, які ставили під сумнів наявність події чи складу адміністративного правопорушення. Фактично, суд обмежився лише поясненнями однієї сторони, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин і, як наслідок, до незаконної та необґрунтованої постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зазначав, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Посилався на те, що судом першої інстанції було допущено грубе порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд не мотивував належним чином свої висновки в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами, не навів зміст досліджених доказів, не проаналізував їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення та за відсутності доказі, які підтверджують вину у вчинені правопорушення, безпідставно визнав обвинуваченого винним у вчиненні правопорушення. Вказував, що протокол не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, а також детального опису складу адміністративного правопорушення із зазначенням конкретної форми вчинення домашнього насильства. Зазначав, що всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів, таким чином, фактично долучене до протоколу тільки пояснення потерпілої, однак з його аналізу неможливо беззаперечно дійти висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ч.1 ст.173-2 КУпАП. Посилався на те, що у протоколі відсутні дані про отримання ОСОБА_1 другого примірнику протоколу про адміністративне правопорушення. Вказував, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Зазначав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виникла сімейна сварка, що була ініційована дружиною ОСОБА_2 та під час складання протоколу, агресія була саме зі сторони ОСОБА_2 в вигляді розбиття посуду об голову. Посилався на те, що у матеріалах справи відсутні докази про шкоду психологічного або фізичного характеру, яка була чи могла бути заподіяна потерпілій ОСОБА_2 , а також не зазначено конкретної форми домашнього насильства, які передбачені диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП. Вказував, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а отже, провадження у справі повинне бути закрите на підставі п.1. ч.1 ст.247 КУПАП.. Також захисник-адвокат Слободянін М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року. Посилався на те, що апеляційну скаргу на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року було подано 30 жовтня 2025 в межах строку апеляційного оскарження, однак постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала у зв`язку із відсутністю належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 . Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Слободянін М.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та її захисник Кирієнко В.В. заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисник Слободяніна М.В., потерпілої ОСОБА_2 та її захисника Кирієнко В.В., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 21 жовтня 2025 року. Апеляційна скарга захисника-адвоката Слободяніна М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 була подана у десятиденний термін з моменту ухвалення оскаржуваної постанови, а саме 30 жовтня 2025 року. Постановою судді Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу захисника-адвоката Слободяніна М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки адвокатом Слободяніним М.В. не надано належних документів на підтвердження повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді. Відповідно до супровідного листа від 09 грудня 2025 року Київським апеляційним судом Слободяніну М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 було направлено копію вказаної постанови на поштову адресу. Доказів отримання ОСОБА_1 та його захисником Слободяніним М.В. постанови Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року матеріали справи не містять. Апеляційна скарга захисника-адвоката Слободяніна М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 повторно була подана 16 грудня 2025 року. Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Суд першої інстанції дійшов висновку,що наявні в матеріалах справи докази повністю узгоджуються між собою та поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, тому є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №240583, 09 серпня 2025 року о 19.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно давав ляпаси, стусани, штовхав, ображав нецензурною лайкою свою дружину ОСОБА_2 , що проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив домашнє насильство. Чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 09 серпня 2025 року серії ВАД №240583; даними рапорту, з якого вбачається, що 09 серпня 2025 року о 19:07 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09 серпня 2025 року об 19:07 год. за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік буянить, перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Заявник ОСОБА_2 , кривдник ОСОБА_1 ; протоколом прийняття заяви про вчинене правопорушення від 09 серпня 2025 року відповідно до якого ОСОБА_2 просить вжити заходи реагування відносно її чоловіка ОСОБА_1 , який 09 серпня 2025 року близько 19:00 год. ображав її нецензурною лайкою, кидався у бійку, штовхав, поводив себе неадекватно; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , в яких остання зазначила, що 09 серпня 2025 року перебуваючи в себе в будинку зі своїм чоловіком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , останній штовхав її, хватав за руки та волосся, бив по обличчю та потилиці, ображав нецензурною лайкою. Такі сварки та приниження відбуваються систематично, чоловік перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння веде себе агресивно, постійно погрожує навіть в присутності дитини, кидається у бійку, обзиває нецензурними словами та кидається речами. Вона постійно отримує синці; медичною довідкою від 11 серпня 2025 року №2397 виданою КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР відповідно до якої, ОСОБА_2 звернулася 11 серпня 2025 року до травмпункту КНП «ВЦР» у зв`язку з побутовою травмою. Встановлений діагноз: численні забої, підшкірні гематоми обох верхніх кінцівок, забій м`яких тканин волосяної частини голови. Вказані докази в сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.173-2 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази про шкоду психологічного або фізичного характеру, яка була чи могла бути заподіяна потерпілій ОСОБА_2 , а також не зазначено конкретної форми домашнього насильства, які передбачені диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з наданих пояснень потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні, остання після даного конфлікту звернулася до медичного закладу щоб зафіксувати тілесні ушкодження, які їй були спричинені ОСОБА_1 , що підтверджується медичною довідкою від 11 серпня 2025 року №2397. Таким чином, ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 було вчинено дії фізичного характеру, внаслідок чого було завдано шкоду фізичному здоров`ю потерпілої. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а також про те, що протокол не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, а також детального опису складу адміністративного правопорушення із зазначенням конкретної форми вчинення домашнього насильства, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, ст.251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами. Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №240583 від 09 серпня 2025 року складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та містить усі необхідні реквізити, передбачені законом, відображає суть виявленого правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Будь-які істотні порушення процедури його складання відсутні. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №240583 від 09 серпня 2025 року суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Посилання захисника-адвоката Слободяніна М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на те, що у протоколі відсутні дані про отримання ОСОБА_1 другого примірнику протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 особисто зазначив, що він нічого підписувати не буде, тому працівниками поліції останньому не було вручено примірник протоколу про адміністративне правопорушення (20:37:05, 20:44:27). З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику-адвокату Слободяніну Максиму Вікторовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Слободяніна Максима Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.