Постанова Київський апеляційний суд № 760/16503/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/1402/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2026року місто Київ справа № 760/16503/15-ц Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 рокута за апеляційними скаргами особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року та на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Коробенка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2015 року позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка на день подання позову становила 92690,66 доларів США та складалася з наступного: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 69495,92 доларів США; заборгованість по сплаті процентів - 4798,75 доларів США; пеня - 18395,99 доларів США. В обґрунтування вимог посилався на те, що 05 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/2563/81/60232, відповідно до п.1.1 якого позичальнику було надано кредит в сумі 101500 доларів США на строк до 05 вересня 2027 року. Вказував, що ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у останньої утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку. Ухвалою Солом`янського районногосудумістаКиєва від 21лютого 2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання заміненопозивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на АТ «ОКСІ БАНК». Ухвалою Солом`янського районногосудумістаКиєва від 26 березня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання замінено позивача АТ «ОКСІ БАНК» на ОСОБА_1 . Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальному розмірі 68000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подалаапеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасуватита ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог посилалася на те, що внаслідок укладення договору на підставі якого здійснюється відступлення права вимоги, що виникло на підставі кредитного договору, не відбувається порушення будь-якого суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину. Саме такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Вказувала, що ОСОБА_1 вимагав лише те, що заявив до стягнення кредитор, не нараховував жодних відсотків та штрафних санкцій. Зазначала, що відмова у стягненні заборгованості ставить у нерівне становище кредитора та позбавляє його можливості отримати витрачені кошти у той час як боржник уникає відповідальності. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі ТОВ«Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» заборгованість за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року станом на 05 серпня 2015 року в сумі 92690,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ - 2 012 697,11 грн. На обґрунтування вимог посилалося на те, що справу було розглянуто судом за відсутності учасника справи ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» (належного правонаступника позивача AT «Оксі Банк»), не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Вказувало, що суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», що не було залучено до участі у справі. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 26 березня 2024 року, особа, яка не брала участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою залучити ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» як правонаступника позивача АТ «ОКСІ БАНК». На обґрунтування вимог посилалося на те, що 30 липня 2021 року між AT «Райффайзен Банк» та AT «ОКСІ БАНК» було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого останній набув права кредитора по відношенню до ОСОБА_3 у відносинах за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року та забезпечувальними договорами до нього. Вказувало, що 30 липня 2021 року AT «ОКСІ БАНК» відступив права вимоги за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року та забезпечувальними договорами до нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал». Зазначало, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» станом на 30 липня 2021 року мало статус фінансової установи з правом надання послуг з фінансового факторингу. Посилалося на те, що 21 лютого 2022 року протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва задоволено заяву AT «Райффайзен Банк» від 20 лютого 2022 року про заміну позивача на АТ «ОКСІ БАНК» у зв`язку з відступленням на його користь прав вимоги за кредитним договором №014/2563/81/60232 на підставі договору відступлення від 30 липня 2021 року. Вказувало, що 25 березня 2024 року представником заявника ОСОБА_1 до Солом'янського районного суду міста Києва було подано копію договору про відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» з додатками, тобто первинні документи подані, які підтверджують факт вибуття особи AT «ОКСІ БАНК» з матеріального правовідношення за кредитним договором №014/2563/81/60232 та перехід прав та обов`язків AT «ОКСІ БАНК» до іншої особи ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал». Зазначало, що 25 березня 2024 року представником заявника ОСОБА_1 до Солом`янського районного суду міста Києва було подано заяву про заміну сторони позивача з AT «Райффайзен Банк» на ОСОБА_1 та копію договору про відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 з додатками, однак документи, які б засвідчували, що попередній кредитор (AT «Райффайзен Банк» або AT «ОКСІ БАНК» або ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал») був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації до Солом`янського районного суду міста Києва подано не було, тобто до суду не було подано первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» з матеріального правовідношення за кредитним договором №014/2563/81/60232 та перехід прав та обов`язків ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» до іншої особи ОСОБА_1 . Вважає, що оскільки до ОСОБА_1 , як до фізичної особи, не перейшло та не могло перейти право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року укладеним нею з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», починаючи з 30 липня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» є та залишається станом на час звернення із цією апеляційною скаргою кредитором ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року. 20 серпня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу представника позивача, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказував на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. 14 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційні скарги особи, яка не брала участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», в якому останній просив залишити скарги без задоволення, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість. У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та її представник заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили рішення та ухвалу суду від 26 березня 2024 рокузалишити без змін. Представник особи, яка не брала участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» у судовому засіданні апеляційного суду доводи своїх апеляційних скарг підтримав, заперечував проти доводів апеляційної скарги представникапозивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/2563/81/60232, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі в розмірі 101500 доларів США, строком до 05 вересня 2027 року під 13% річних. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 101500 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку. В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 , скориставшись кредитними коштами, свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого у останньої перед банком утворилася заборгованість. З розрахунку заборгованості, який було надано АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підтвердження своїх позовних вимог вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 05 серпня 2015 року становила 92690,66 доларів США та складалася з наступного: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 69495,92 доларів США; заборгованість по сплаті процентів - 4798,75 доларів США; пеня - 18395,99 доларів США. Так, зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Частиною 1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК» було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого останній набув права кредитора по відношенню до ОСОБА_3 у відносинах за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року та забезпечувальними договорами до нього. 30 липня 2021 року АТ «ОКСІ БАНК» відступив права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_3 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», що підтверджується копією договору відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року. 30 липня 2021 року був укладений договір відступлення права вимоги між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 , відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, договорі забезпечення та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором та договором забезпечення. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав-вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором. Відповідно до п.2.2. вказаного договору в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника/іпотекодавця та набув прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитним договором та договором забезпечення. Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» відступило ОСОБА_1 за плату права вимоги за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 версеня 2007 року та договором забезпечення, укладеним з ОСОБА_3 . Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, права вимоги за яким передані ОСОБА_1 , який є додатком №1 до договору відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 становить 128352,99 доларів США (еквівалент 3450988,33 грн.) та складається з: заборгованості за кредитом - 31296,08 доларів США; заборгованості за процентами - 371,28 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 39199,84 доларів США; простроченої заборгованості за процентами - 58485,79 доларів США. Вартість прав вимоги за договором відступлення становить 905000,00 грн. Заперечуючи проти позову відповідач вказувала на те, що видача банком кредитних коштів не підтверджується жодними доказами, з наданих документів неможливо встановити, яка сума та в якій валюті видавалася боржнику, а розрахунок заборгованості, складений банком, не відповідає ні умовам договору, ні документам, які наявні у справі, що підтверджується наявними у справі висновками судових експертиз. Зазначала, що згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного суду у багатьох аналогічних справах, фізична особа не може набути прав кредитора у кредитних правовідносинах, оскільки не є суб`єктом надання фінансових послуг, а тому вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. У постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду висловилась щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 наголосила на сталій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема, за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань. Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №308/9995/17 (провадження №61-12св22). Судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3 , право вимоги перейшло від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 . Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. При цьому, заміна кредитора - банківської установи на фізичну особу - відбулася не під час перебування банку в процедурі ліквідації, і а сам банк не був позбавленй банківської ліцензії. Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_1 . З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не набув прав кредитора у зобов`язаннях, що виникли на підставі кредитного договору №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року, укладеного з ОСОБА_3 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. А відтак, доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що: ОСОБА_1 вимагав лише те, що заявив до стягнення кредитор, не нараховував жодних відсотків та штрафних санкцій; відмова у стягненні заборгованості ставить у нерівне становище кредитора та позбавляє його можливості отримати витрачені кошти у той час якборжник уникає відповідальності не впливають на правильність висновку суду першої інстанції. Щодо апеляційних скарг особи, яка не брала участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року про заміну сторони позивача у справі та на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року, колегія суддів виходить за наступного. Згідно з п.8 ч.3ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» вказувало на те, що оскільки до ОСОБА_1 , як до фізичної особи, не перейшло та не могло перейти право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року укладеним нею з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», починаючи з 30 липня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» є та залишається кредитором ОСОБА_3 за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року, а відтак саме ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» є належним правонаступником позивача AT «ОКСІ БАНК». Зазначало, що суд першої інстанції був зобов'язаний залучити ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» як правонаступника AT «ОКСІ БАНК». У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі №1522/12471/12). Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010). З матеріалів справи вбачається, що у березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ОСОБА_1 . На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 були надані копії договорів відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року, укладених між: АТ «Райффайзен Банк» та АТ «ОКСІ БАНК»; АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал»; ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_1 . Виходячи саме з тих доказів, які були наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції вирішив питання про заміну позивача АТ «ОКСІ БАНК» найого правонаступника ОСОБА_1 . При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що саме ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» уклало договір відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року з ОСОБА_1 . Після розгляду даної справи та ухвалення рішення від 17 квітня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» ініціювало судове провадження за його позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів (справа №381/5650/25). Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року у справі №381/5650/25 позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів задоволено частково. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 30 липня 2021 року, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» та ОСОБА_1 , за яким до останнього, як нового кредитора, перейшло право вимоги за кредитним договором №014/2563/81/60232 від 05 вересня 2007 року. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, що укладений 13 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх А.В., та зареєстрований в реєстрі №770. Вказане рішення набрало законної сили 31 грудня 2025 року, тобто вже під час розгляду даної справи №760/16503/15-ц в апеляційному порядку. Разом з тим, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» не позбавлено можливості для реалізації свого права для звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборговантості. Таким чином, визнання договору про відступлення прав вимоги від 30 липня 2021 року, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» та ОСОБА_1 недійсним не свідчить про порушення судом першої інстанції процесуальних норм. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі №668/17285/13-ц вказано, що суд апеляційної інстанціїлише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Згідно з п.3 ч.1ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційне провадження за апеляційними скаргами особи, яка не брала участі у справі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року про заміну сторони позивача у справі та на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року закрити на підставі ч.3 ст.362 ЦПК України. Керуючись ст.ст.362, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційне провадження за апеляційними скаргами особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року про заміну сторони позивача у справі та на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Коробенка С.В. - закрити. Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: