Постанова Київський апеляційний суд № 754/2258/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2026 року місто Київ справа № 754/2258/25 провадження № 22-ц/824/4713/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Чернявським Олексієм Михайловичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Гринчак О.І., - В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарина Геннадіївна, в якій просила суд: - встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - зобов`язати Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису у книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану від 11 січня 2020 року № 18 про народження ОСОБА_4 , а саме: змінити запис у графі «батько» з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 ; - зобов`язати Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису у книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану від 28 квітня 2021 року № 193 про народження ОСОБА_5 , а саме: змінити запис у графі «батько» з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_3 (батьком дітей) в кінці 2017 року. Після знайомства вони почали проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу на екобазі Козаностра в с. Хотянівка, Київської області, якою на той момент володів батько дітей. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_5 . Оскільки позивачка та батько дітей не були офіційно одружені, позивачка інформацію про батька зазначила згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері. Наприкінці 2020 року позивачка та батько дітей перестали проживати однією сім`єю, діти після розриву стосунків залишилися проживати разом з позивачкою. Позивачці відомо, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та оголошення мобілізації, батько дітей проходив військову службу. Батько дітей телефонував позивачці, щоб поспілкуватися з дітьми чи привітати їх з днем народження, дарував подарунки, допомагав матеріально. До запровадження в Україні військового стану періодично брав до себе дочку. У грудні 2024 року позивачка від спільних знайомих дізналася, що батько дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Пізніше, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в інтересах дітей. Оскільки батько дітей не вказаний батьком у свідоцтвах про народження, для можливості реалізувати право дітей на прийняття спадщини позивачка звернулася з даним позовом до суду. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , щодо дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Зобов`язано Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису у книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану від 11 січня 2020 року № 18 про народження ОСОБА_4 , а саме: змінити запис у графі «батько» з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 . Зобов`язано Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису у книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану від 28 квітня 2021 року № 193 про народження ОСОБА_5 , а саме: змінити запис у графі «батько» з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 . Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Чернявський О.М. 16 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначенні повторної експертизи для встановлення факту батьківства її сина, такий факт судом встановлено на підставі експертизи проведеної у приватній клініці «МАМА ПАПА» Савельєвою М.В., яка не є експертом, оскільки у Реєстрі атестованих судових експертів дані таку відсутні. Враховуючи ці обставини сторона відповідача просила призначити додаткову експертизу, для підтвердження результатів первинної, згідно якої факт батьківства померлого сина відповідачки склав 99,9 %. У відзиві на апеляційну скаргу, поданим представником ОСОБА_1 адвокатом Миронюком Д.Д. викладені заперечення проти її задоволення. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Миронюк Д.Д. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін. Також подав заяву про стягнення судових витрат. В судове засідання не з`явилась сторона відповідача та третя особа, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується звітами про доставку до електронного кабінету представника ОСОБА_2 адвоката Чернявського О.М. та Вишгородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 245, 247). Причини неявки суду не повідомили. Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. З урахуванням встановлених обставин щодо повідомлення учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, колегія суддів, зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Судом установлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис у книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану від 11 січня 2020 року № 18 про народження ОСОБА_4 , при цьому батьками дитини вказані: батько - « ОСОБА_6 », матір - « ОСОБА_1 ». Відомості про батька дитини записані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис у книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану від 28 квітня 2021 року № 193 про народження ОСОБА_5 , при цьому батьками дитини вказані: батько - « ОСОБА_6 », матір - « ОСОБА_1 ». Відомості про батька дитини записані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його матір`ю є відповідачка у справі - ОСОБА_2 . Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи від 15 вересня 2025 року № 49554:

1. Ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999%.

2. Ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999%. Стороною позивача подано до суду докази надходження коштів на рахунок позивачки від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також фото- та відеодокази спільного проведення часу (зокрема, святкування дня народження) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 . Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Оскільки висновком молекулярно-генетичної експертизи від 15 вересня 2025 року № 49554 встановлено, що ОСОБА_2 є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , народжених матір`ю ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення батьківства ОСОБА_3 та внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей. Доводи відповідачки, викладені у поясненнях, є необґрунтованими та не спростовують доводів сторони позивача. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, з урахуванням наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини). Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України). Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України. Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22). Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18). У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства. Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», № 48494/06, 12 лютого 2013 року,§ 33). Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 , посилалася на факт її спільного проживання з ОСОБА_3 , під час якого у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки позивачка та батько дітей не були офіційно одружені, позивачка інформацію про батька зазначила згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері. Судом установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його матір`ю є відповідачка у справі - ОСОБА_2 17 квітня 2025 року стороною позивача заявлено клопотання про призначення судової медико - генетичної експертизи та доручити проведення такої експертам Київського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України. У судовому засіданні 17 квітня 2025 року поставлено на обговорення заявлене клопотання про призначення експертизи, відповідач ОСОБА_2 та її представник проти задоволення такого заперечили. Ухвалою Деснянського районного суду від 17 квітня 2025 року клопотання позивача задоволено та у справі призначено судову медико - генетичну експертизу та зупинено провадження. 26 травня 2025 року на адресу суду першої інстанції надійшло повідомлення від Київського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення експертизи у зв`язку з відсутністю у центрі атестованих та зареєстрованих методик для проведення судової молекулярно - генетичної експертизи з метою встановлення біологічної спорідненості між бабусею і ймовірними онуками (а.с.95-96). У зв`язку з цим, 26 червня 2026 року сторона позивача подала повторне клопотання про призначення експертизи, проведення якої просила доручити ТОВ «МАМА ПАПА». Ухвалою Деснянського районного суду від 10 липня 2025 року клопотання задоволено та призначено проведення генетичної експертизи у ТОВ «МАМА ПАПА». В апеляційній скарзі відповідач посилалась на те, що висновок ОСОБА_7 , яка не є експертом, оскільки у Реєстрі атестованих судових експертів дані про таку відсутні, є сумнівним а тому необхідно призначити повторну експертизу. Проте, такі доводи не можуть бути прийняті судом як підставу для скасування оскаржуваного рішення з урахуванням наступного. Згідно відомостей з бази даних ліцензійного реєстру МОЗ України, ТОВ «МАМА ПАПА» діє на підставі діючої ліцензії, серед іншого за спеціалізацією «генетика». У висновку зазначено, що ОСОБА_7 попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта. 9 липня 2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Червнявський О.М, подав до суду клопотання, в якому вказав, що сторона відповідача не заперечує проти задоволення клопотання позивача про проведення експертизи у ТОВ «МАМА ПАПА» (а.с.120). Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі частини другої статті 76 ЦПК України. Так, відповідно до частини першої статті 102 ЦПК, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Частиною другою статті 102 ЦПК встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Суд неодноразово зазначав, що проведення ДНК-експертизи з метою встановлення батьківства наразі є простим і дуже надійним методом, а «її доказова цінність суттєво переважає будь-які інші докази, надані сторонами для підтвердження або спростування факту близьких стосунків» (рішення ЄСПЛ у справі «Калачева проти Росії», пункт 34, «Брауер проти Німеччини», заява № 3545/04, пункт 43, від 28 травня 2009 року, та «Цветелін Пєтков проти Болгарії» заява № 2641/06, пункт 55, від 15 липня 2014 року). Установлено, що згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи від 15 вересня 2025 року № 49554:

1. Ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999%.

2. Ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є біологічною бабусею, тобто матір`ю батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999%. Також на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала суду докази надходження коштів на її рахунок від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , фото- та відеодокази спільного проведення часу (зокрема, святкування дня народження) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та дитини ОСОБА_4 . Доказів, які б підтверджували недійсність експертизи від 15 вересня 2025 року стороною відповідача не надано. Клопотання про призначення повторної експертизи не обґрунтовано належними доказами, оскільки в матеріалах справи уже є висновок експерта, який проведений установою з діючою для такого дослідження ліцензією, відповідач не висловив заперечень проти проведення експертизи в цій установі на стадії вирішення клопотання про призначення експертизи, будь яких інших заяв чи клопотань, окрім тієї де відповідач підтримує проведення експертизи у ТОВ «МАМА ПАПА» матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції. Крім того суд звертає увагу, що у судовому засіданні 17 квітня 2025 року ОСОБА_2 та її представник заперечували проти призначення генетичної експертизи. З урахування наведеного, суд першої інстанції належним чином визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надав обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджуються факт батьківська померлого ОСОБА_3 щодо дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Що стосується поданої представником позивача адвокатом Миронюк Д.Д. 18.03.2026 заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то таку слід залишити без розгляду, оскільки доказів на підтвердження направлення такої заяви іншій стороні сторона позивача суду не надала. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Чернявським Олексієм Михайловичем, залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2025 року залишити без змін. Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Миронюком Дмитром Дмитровичем про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 7 квітня 2026 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус