Постанова Сумський апеляційний суд № 577/796/26

Справа №577/796/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Кравченко В. О. Номер провадження 33/816/1072/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О., розглянув у місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Чикилевської О.В. на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП , УСТАНОВИЛА: Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 06 лютого 2026 року о 00 год 46 хв, тобто під час комендантської години, у м. Конотоп по проспекту Миру керував автомобілем «VOLKSWAGEN», д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння (результат тесту 1,13%), чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та наявністю складу крайньої необхідності. В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що вказана постанова є незаконною, передчасною, не вмотивованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, не ґрунтується на доказах та вимогах. Суд першої інстанції визнав правомірною зупинку транспортного засобу виключно з підстав дії комендантської години. Однак, у матеріалах справи відсутні докази існування конкретного рішення уповноваженого органу про повну заборону руху транспортних засобів та не доведено, що ОСОБА_1 порушив режим комендантської години з урахуванням того, що він прямував до місця несення військової служби. Незаконність первинної зупинки ставить під сумнів допустимість усіх подальших доказів, отриманих унаслідок такої зупинки. ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою цієї військової частин, та перебуває на військовій службі за контрактом на посаді начальника групи рекрутингу з 11.11.2023. 06.02.2026, відповідно до графіка, він повинен був заступити на службу, про що свідчить довідка начальника штабу - заступника командира військової частин НОМЕР_2 ОСОБА_3 , в якій також зазначено, що пересування до місця служби здійснювалось самостійно, у зв`язку з чим ОСОБА_1 використовував особистий транспортний засіб. Неприбуття військовослужбовця до місця несення служби в умовах воєнного стану створює реальну загрозу інтересам держави та могло спричинити негативні наслідки для забезпечення виконання службових обов`язків підрозділу, створити загрозу належному функціонуванню військової частини та виконанню завдань оборонного характеру. Судом першої інстанції не досліджено та не встановлено, чи могла небезпека бути усунута іншими засобами та чи була можливість заміни військовослужбовця, не здійснено порівняння шкоди від керування транспортним засобом та шкоди від можливого зриву військового чергування. Вказує, що ДТП чи будь-яких негативних наслідків не настало, тоді як неприбуття військовослужбовця в умовах воєнного стану потенційно могло спричинити значно більшу шкоду. Формальне посилання суду на те, що ОСОБА_4 вживав алкоголь, не виключає застосування ст. 17 КУпАП, оскільки закон не містить такої заборони. Отже, суд неправильно застосував ст. 17, 18 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі. Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 та його захисник адвокат Чикилевська О.В. у судове засідання не прибули повторно, причин неприбуття не повідомили, про день, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, а саме: захисник отримала сповіщення 26 березня 2026 року в системі «Електронний суд», сповіщення для ОСОБА_4 повернулося до суду з відміткою, що адресат відсутній. Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, рішення в справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України», заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року). ОСОБА_4 повторно не прибув у судове засідання без повідомлення причин, судові сповіщення, направлені йому за адресою місця його проживання, яка зазначена у протоколі та яку він особисто повідомив під час складання протоколу, повертаються без вручення з причин відсутності адресата. З 11 березня 2026 року, тобто з часу коли справа надійшла до апеляційного суду, та до теперішнього часу жодного разу він не поцікавився станом її розгляду в апеляційному суді. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 та його захисника адвоката Чикилевської О.В. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд уважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584161 від 06 лютого 2026 року; - акту огляду на стан сп`яніння; - відеозапису події, - тесту за проведеним оглядом на стан сп`яніння, результат якого становить 1,13% проміле; - направленням на медичний огляд. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У ч. 2, 4 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Згідно із відеозаписом, підставою для зупинки ОСОБА_1 о 00:28 год 06 лютого 2026 року було те, що він керував транспортним засобом у період дії комендантської години, встановленої у Сумській області. Після спілкування із ОСОБА_1 у поліцейських виникла підозра щодо наявності у нього ознак сп`яніння. На пропозицію пройти огляд останній спочатку відмовлявся, а потім погодився. Оглядом на стан алкогольного сп`яніння, проведеного на місці події зі згоди водія, у встановленому законом порядку із застосуванням приладу алкотесту Drager 6820, тестом установлено позитивний результат 1,13‰. Будь-яких заперечень щодо результатів огляду ОСОБА_1 не висловлював. Працівники поліції роз`яснили йому, що допустимою нормою алкоголю у крові є 0,2 ‰, а його результат перевищив дану норму. Перед та після складання протоколу поліцейський повідомив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не пред`явив військовий квиток, не зазначив про те, що виконує бойове завдання чи прямує до місця несення військової служби. На пропозицію викликати працівників ВСП, він категорично відмовився та став умовляти працівників поліції не викликати їх та не проводити йому огляд, бо він вживав алкоголь напередодні, тобто 05 лютого 2026 року. При цьому він не був одягнутий у військовий одяг та керував цивільним авто. Протокол у справі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №584161 складено 06 лютого 2026 року у присутності ОСОБА_1 . Під час складання протоколу поліцейський повідомив про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписами останнього у протоколі. ОСОБА_1 пояснень за змістом протоколу не надавав, підписав його, що об`єктивно підтверджується матеріалами справи. За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими доказами зробити висновок про те, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зафіксованого у протоколі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд відмічає, що вказані вище обставини спростовують доводи захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Вимоги апеляційної скарги щодо дій ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності апеляційний суд уважає безпідставними з таких підстав. Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Так, захисник не долучила до апеляційної скарги доказів, що правопорушення вчинене в стані крайньої необхідності. На відеозапису подій зупинки ОСОБА_1 теж відсутня інформація про вчинення правопорушення в стані крайньої необхідності. Довідку з військової частини НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_1 06 лютого 2026 року прямував до місця несення служби згідно з графіком та повинен був заступити на службу (чергування), апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на те, що останній повинен був заступити на службу, що не є проявом крайньої необхідності, а, навпаки, вказує на те, що, не зважаючи на необхідність прибути на службу, він свідомо вживав алкогольні напої, а потім сів за кермо. Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що від вказаних дій ОСОБА_1 негативних наслідків не настало, оскільки це поняття відносне. З урахуванням установлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки установлених суддею обставин справи. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції, повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИЛА: Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Чикилевської О.В. на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. І. Терещенко