Постанова 4807 № 335/12890/24

Дата документу 09.04.2026 Справа № 335/12890/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 335/12890/24 Пр. № 22-ц/807/25/26Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Орджонікідзевського (нова назва Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року Банк звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.2-5), в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 28.02.2023 року станом на 29.09.2024 року у розмірі 63578,67 грн., яка складається з наступного: 49997,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13581,27 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судові витрати у 2422,40 грн. судового збору. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Шалагінову А.В. (т.с.1 а.с.46). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.51) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року (т.с.1 а.с.159-164) у задоволенні позову Банку у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк, як позивач, у своїй апеляційній скарзі (т.с.1 а.с.168-180) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Банку задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем по сплаті судових зборів в суді першої та апеляційної інстанцій. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.1 а.с.203). Ухвалою апеляційного суду від 31.03.2025 року (т.с.1 а.с.204) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 09.04.2025 року (т.с.1 а.с.207). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 10.04.2025 року (т.с.1 а.с.208), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с.1 а.с.209). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 63578,67 грн. т.с.1 а.с.2), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідач в особі представника подав апеляційному судувідзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі (т.с.1 а.с.215-220). Банк подав апеляційному суду клопотання про долучення доказів у цій справі (т.с.1 а.с.238-241), в яких зазначив: «… жодних усних чи письмових звернень/повідомлень ОСОБА_1 про шахрайські операції та необхідність блокування карток чи втрату платіжного інструменту/фінансового телефону до 13.03.2023 року в ПриватБанк не надходило…». Відповідач в особі представника подав апеляційному суду пояснення (т.с.1 а.с.244-249, т.с.2 а.с.18-21), в яких зазначила: «…Довідковою інформацією від 01.04.2025 р. ПрАТ «ВФ Україна» (оператор мобільного зв`язку Vodafone) про надані послуги абоненту ОСОБА_2 28.02.2023 р., що була долучена до пояснень по справі № 335/11933/24 щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а також Деталізацією дзвінків, викладеною в Додатку 1 до листа-відповіді Департаменту абонентського обслуговування та дистанційних продажів ПрАТ «ВФ Україна» від 15.04.2025 року підтверджується, що 28.02.2023 р. з номера телефону НОМЕР_1 здійснювались, зокрема, 7 (сім) вихідних дзвінків на гарячу лінію ПриватБанку за номером 3700 в такий час: 20:42:23, 20:44:26, 20:46:01, 20:48:08, 20:52:33, 20:59:19, 21:00:41. Кожен з цих дзвінків дійсно тривав 7 секунд, під час яких автовідповідач повідомляв ОСОБА_1 , що з ним зв`яжуться протягом 3 хвилин. Після кожного з цих вихідних дзвінків відповідачу перетелефоновували на номер телефону НОМЕР_1 представники ПриватБанку: НОМЕР_2 (20:46:25, тривалість дзвінка 1:32; 20:48:34, тривалість дзвінка 1:39, 21:01:05, тривалість дзвінка 4:22), +380503176846 (20:42:54, тривалість дзвінка 1:06), +380504094346 (20:44:53, тривалість дзвінка 0:56), +380503629650 (20:53:01, тривалість дзвінка 1:26), +380504502946 (20:59:48, тривалість дзвінка 0:30). Наслідком належного повідомлення відповідачем позивача про перевипуск шахраями мобільної сім-картки із Фінансовим номером телефону Клієнта було закриття того ж дня, 28.02.2023 р., обох карткових рахунків відповідача, що підтверджується довідкою від 28.04.2025 року. Незважаючи на це, після отримання повідомлення 28.02.2023 року відповідача у справі, Банк не зняв з номера телефону Клієнта ознаку "Фінансовий" та не заблокував аккаунт Клієнта в Системі "Приват24" з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками Клієнта, чим допустив подальше використання Фінансового номера телефону Клієнта, через що відбулось списання 03.03.2023 року. Допущена бездіяльність позивача суперечить вимогам законодавства, Умовам та Правилам надання банківських послуг ПриватБанк (чинних на момент виникнення спірних правовідносин)…2.1.4.11.1. У випадку втрати Картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/мобільної сім-картки із Фінансовим номером телефону Клієнта або виникнення у Клієнта підозри, що Картка/ПІН/постійний пароль/одноразові паролі/ Фінансовий номер телефону могли бути втрачені, або виникнення ризику несанкціонованого використання Картки/ПІНу/постійного пароля/одноразових паролів/Фінансового номера телефону Клієнт негайно зобов`язаний звернутися до відділення Банку, в чат-онлайн або за телефоном: 3700 (безкоштовно по Україні) і заявити про такий факт…Отже, деталізація дзвінків (викладена в Додатку 1 до листа-відповіді Департаменту абонентського обслуговування та дистанційних продажів ПрАТ «ВФ Україна» від 15.04.2025 року) за номером телефону НОМЕР_1 , з якого відповідач телефонував 28.02.2023 року на гарячу лінію ПриватБанку та до оператора Київстар, дійсно має доказове значення у даній справі, оскільки спростовує голослівні твердження апелянта-позивача про неповідомлення позивача про перевипуск шахраями мобільної сім-картки із Фінансовим номером телефону Клієнта…». Відповідач в особі представника подав апеляційному суду клопотання/заяву про долучення та огляд судом письмових доказів (т.с.2 а.с.2-9), до якого додала суду для огляду деталізацію дзвінків (викладену в Додатку 1 до листа-відповіді Департаменту абонентського обслуговування та дистанційних продажів ПрАТ «ВФ Україна» від 15.04.2025 року) за номером телефону НОМЕР_1 , з якого відповідач телефонував 28.02.2023 року на гарячу лінію ПриватБанку та до оператора Київстар, яка на думку сторонни відповідача має доказове значення у даній справі, оскільки спростовує голослівні твердження апелянта-позивача. Банк подав апеляційному суду заперечення (т.с.2 а.с.10-12), в яких зазначив: «…з цієї деталізації видно, що 28.02.2023 р. абонент (невідома особа - ОСОБА_3 ), а не ОСОБА_1 здійснила 7 (сім) лише СПРОБ, а не розмов по 7 (сім) секунд кожна, намагаючись поговорити з оператором ПриватБанка на гарячій лінії 3700 …». Банк надав апеляційному суду додаткові заперечення (т.с.2 а.с.26-28), в яких зазначив: «…Всі розмови клієнта з „живим оператором гарячої лінії фіксуються та записуються !!! Однак, в системі Банка не зареєстровано жодних аудіофайлів повідомлень ОСОБА_1 про шахрайство з будь-яких номерів телефонів в період з 28.02.2023 р. по 12.03.2023 р. !!! Чому не було розмови ОСОБА_1 з людиною/працівником Банка/„живим оператором гарячої лінії ? Відповідь проста та однозначна: ОСОБА_1 або інша людина не змогли правильно (зрозумілими словами) пояснити роботу, яке в нього питання чи з чим проблема !!! Тому й не було розмови клієнта з працівником Банка. Отже, відсутність будь-яких записів розмов ОСОБА_1 з працівником Банка/„живим оператором гарячої лінії навіть з інших телефонів прямо свідчить про те, що цих розмов та повідомлень ОСОБА_1 про шахрайство в період з 28.02.2023 р. по 12.03.2023 р. не було…». Відповідач в особі представника подав апеляційному суду клопотання/заяву про витребування доказів (т.с.2 а.с.35-38), в якому просив: «…Витребувати від акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 30, ЄДРПОУ 14360570) таку інформацію: скріншоти з банківських програмних комплексів щодо реєстрації усних та письмових звернень, телефонних дзвінків/розмов з ПриватБанком та аудіофайли розмов за номером телефону НОМЕР_1 , з якого відповідач повідомив представників банку про необхідність негайно заблокувати його фінансовий номер та акаунт, в т.ч., але не виключно, записи всіх вхідних та вихідних дзвінків, пов`язаних з номером телефону НОМЕР_1 , зокрема, вхідних на номер 3700 в такий час: 20:42:23, 20:44:26, 20:46:01, 20:48:08, 20:52:33, 20:59:19, 21:00:41, вихідних з номерів банку: +380567976010 (20:46:25, тривалість дзвінка 1:32; 20:48:34, тривалість дзвінка 1:39, 21:01:05, тривалість дзвінка 4:22), +380503176846 (20:42:54, тривалість дзвінка 1:06), +380504094346 (20:44:53, тривалість дзвінка 0:56), +380503629650 (20:53:01, тривалість дзвінка 1:26), +380504502946 (20:59:48, тривалість дзвінка 0:30)…». Відповідач в особі представника подав апеляційному суду пояснення щодо додаткових заперечень позивача (т.с.2 а.с.43-47). Банк подав апеляційному суду пояснення (т.с.2 а.с.51-54), в яких зазначив: «… Як помилково стверджує представник Відповідача, саме результатом розмови ОСОБА_1 з нібито оператором Банка - 28.02.2023 р. о 21:01:05 год., яка тривала 4 хвилини 22 секунди, було нібито повідомлено про шахрайство тавідбулося закриття кредитних карток. Однак, це не відповідає дійсності. Надаємо суду електронний доказ - Заяву ОСОБА_1 про закриття поточного рахунку фізичної особи № НОМЕР_3 , який було підписано ОТП-паролем 28.02.2023 р. о 19:40 год. !!! Ці Заяви виконуються Банком негайно в одну й ту саму хвилину. Тобто закриття поточного рахунку з кредитними картками до нього відбулося набагато раніше - 28.02.2023 р. о 19:40 год., аніж відбулася нібито розмова ОСОБА_1 з нібито оператором Банка - 28.02.2023 р. о 21:01:05 год. Як слідує з заперечень Відповідача, на той час 28.02.2023 р. о 19:40 год. ОСОБА_1 вже не мав доступу до Приват24. Отже, 28.02.2023 р. були закриті звичайні кредитні картки Універсальні та відразу відкрито Віртуальні карти Універсальна GOLD VISA, тобто вищого рівня картки (довідки додаються). Більш того, закрити кредитні картки також можливо лише під час розмови клієнта з „живим оператором гарячої лінії, а не з роботом, або також самостійно в Приват24…». Відповідач в особі представника подав апеляційному суду клопотання/заяву про витребування доказів (т.с.2 а.с.66-69), в якому зазначила: «…А між тим, довідковою інформацією від 01.04.2025 р. ПрАТ «ВФ Україна» (оператор мобільного зв`язку Vodafone) про надані послуги абоненту ОСОБА_2 28.02.2023 р., що була долучена до відзиву на апеляційну скаргу від 14.04.2025 року у даній справі, а також Деталізацією дзвінків, викладеною в Додатку 1 до листа-відповіді Департаменту абонентського обслуговування та дистанційних продажів ПрАТ «ВФ Україна» від 15.04.2025 року підтверджується, що 28.02.2023 р. З номера телефону НОМЕР_1 здійснювались, зокрема, 7 (сім) вихідних дзвінків на гарячу лінію ПриватБанку за номером 3700 в такий час: 20:42:23, 20:44:26, 20:46:01, 20:48:08, 20:52:33, 20:59:19, 21:00:41. Кожен з цих дзвінків дійсно тривав 7 секунд, під час яких автовідповідач повідомляв ОСОБА_1 , що з ним зв`яжуться протягом 3 хвилин. Після кожного з цих вихідних дзвінків відповідачу перетелефоновували на номер телефону НОМЕР_1 представники ПриватБанку: НОМЕР_2 (20:46:25, тривалість дзвінка 1:32; 20:48:34, тривалість дзвінка 1:39, 21:01:05, тривалість дзвінка 4:22), +380503176846 (20:42:54, тривалість дзвінка 1:06), +380504094346 (20:44:53, тривалість дзвінка 0:56), +380503629650 (20:53:01, тривалість дзвінка 1:26), +380504502946 (20:59:48, тривалість дзвінка 0:30). Остання розмова 28.02.2023 р. з представниками банку, в ході якої було підтверджено блокування рахунків клієнта відбулась о 21:01:05 з номера телефону банка НОМЕР_2 на номер телефону НОМЕР_1 , який перебував у користуванні дружини відповідача) і тривала 4 хв. 22 с. Позивач ухиляється від надання Суду всіх повних аудіозаписів/аудіофайлів дзвінків/розмов вхідних та вихідних за номером телефону НОМЕР_1 за 28 лютого 2023 року, зокрема, вхідних на номер 3700 в такий час: 20:42:23, 20:44:26, 20:46:01, 20:48:08, 20:52:33, 20:59:19, 21:00:41, вихідних з номерів банку: +380567976010 (20:46:25, тривалість дзвінка 1:32; 20:48:34, тривалість дзвінка 1:39, 21:01:05, тривалість дзвінка 4:22), +380503176846 (20:42:54, тривалість дзвінка 1:06), +380504094346 (20:44:53, тривалість дзвінка 0:56), +380503629650 (20:53:01, тривалість дзвінка 1:26), +380504502946 (20:59:48, тривалість дзвінка 0:30)…» та просила «… Витребувати від оператора мобільного зв`язку «Vodafone» (Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», код ЄДРПОУ 14333937, адреса місцезнаходження: вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ) всі повні аудіозаписи/ аудіофайли дзвінків/розмов вхідних та вихідних за номером телефону НОМЕР_1 за 28 лютого 2023 року, зокрема, вхідних на номер 3700 в такий час: 20:42:23, 20:44:26, 20:46:01, 20:48:08, 20:52:33, 20:59:19, 21:00:41, вихідних з номерів банку: +380567976010 (20:46:25, тривалість дзвінка 1:32; 20:48:34, тривалість дзвінка 1:39, 21:01:05, тривалість дзвінка 4:22), +380503176846 (20:42:54, тривалість дзвінка 1:06), +380504094346 (20:44:53, тривалість дзвінка 0:56), +380503629650 (20:53:01, тривалість дзвінка 1:26), +380504502946 (20:59:48, тривалість дзвінка 0:30)…». Листом від 23.05.2025 року (т.с.2 а.с.73) апеляційний суд в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: … роз`яснив, що сторона відповідача (апелянта) не позбавлена можливості витребувати дану інформацію від оператора мобільного зв`язку «VODAFONE» самостійно шляхом подання відповідного адвокатського запиту адвокатом Віхляєвим В.В. в інтересах ОСОБА_1 або безпосередньо самою ОСОБА_2 чи в інтересах останньої також адвокатом Віхляєвим В.В. Відповідач в особі представника подав апеляційному суду клопотання/заяву про витребування доказів (т.с.2 а.с.75-78), в якому зазначила, що представник відповідача звернувся з адвокатськими запитами до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» та Приватного акціонерного товариства «Київстар», після надання відповідей за даними запитами сторона відповідача зобов`язується невідкладно надати їх Суду. Відповідач в особі представника подав апеляційному суду клопотання/заяву про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів (т.с.2 а.с.88-90), в якому просила: «…Відповідно, сторона відповідача просить Суд залишити зазначене клопотання без розгляду та врахувати при винесенні судового рішення у справі № 335/11933/24, що Довідковою інформацією від 01.04.2025 р. ПрАТ «ВФ Україна» (оператор мобільного зв`язку Vodafone) про надані послуги абоненту ОСОБА_2 28.02.2023 р., а також Деталізацією дзвінків, викладеною в Додатку 1 до листа- відповіді Департаменту абонентського обслуговування та дистанційних продажів ПрАТ «ВФ Україна» від 15.04.2025 року підтверджується, що 28.02.2023 р. з номера телефону НОМЕР_1 здійснювались, зокрема, 7 (сім) вихідних дзвінків на гарячу лінію ПриватБанку за номером 3700 в такий час: 20:42:23, 20:44:26, 20:46:01, 20:48:08, 20:52:33, 20:59:19, 21:00:41. Кожен з цих дзвінків дійсно тривав 7 секунд, під час яких автовідповідач повідомляв ОСОБА_1 , що з ним зв`яжуться протягом 3 хвилин. Після кожного з цих вихідних дзвінків відповідачу перетелефоновували на номер телефону 380506622364 представники ПриватБанку: НОМЕР_2 (20:46:25, тривалість дзвінка 1:32; 20:48:34, тривалість дзвінка 1:39, 21:01:05, тривалість дзвінка 4:22), +380503176846 (20:42:54, тривалість дзвінка 1:06), +380504094346 (20:44:53, тривалість дзвінка 0:56), +380503629650 (20:53:01, тривалість дзвінка 1:26), +380504502946 (20:59:48, тривалість дзвінка 0:30). Крім того, 28.02.2023 р. було закрито всі існуючі на той час карткові рахунки відповідача, що підтверджується довідкою акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 28.04.2025 року. Незважаючи на це, після отримання повідомлення 28.02.2023 року відповідача у справі, Банк не зняв з номера телефону Клієнта ознаку "Фінансовий" та не заблокував аккаунт Клієнта в Системі "Приват24" з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками Клієнта, чим допустив подальше використання Фінансового номера телефону Клієнта, через що відбулось списання 03.03.2023 року. Допущена бездіяльність позивача суперечить вимогам законодавства, Умовам та Правилам надання банківських послуг ПриватБанк (чинних на момент виникнення спірних правовідносин)…». 25 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30 квітня 2025 року (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, відпустки судді-доповідача (т.с.2 а.с.95-96) у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно та з 16.02.2026 року про 02.03.2026 року. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Банку у цій справі, керувався ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України та виходив із відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 вищезазначеної заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.02.2023 року. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, суд першої інстанції правильно при вирішенні цієї справи виходив із такого. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а АТ КБ «ПРИВАТБАНК» їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Згідно зі ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. За правилом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. 25.11.2024 Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором (т.с.1 а.с.2-5). На підтвердження заявлених вимог позивач надав суду копію заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку від 28.02.2023 (т.с.1 а.с.2435), анкету-опитувальник клієнта-фізичної особи від 12.09.2022 (т.с.1 а.с. 36), паспорт споживчого кредиту (а.с. 37-41), розрахунок заборгованості (т.с.1 а.с. 2122), виписку за договором № б/н з 28.02.2023 по 01.10.2024 (т.с.1 а.с. 23). Судом першої інстанції правильно було встановлено, що долучена позивачем до позовної заяви Заява не містить відображення волевиявлення відповідача щодо оформлення певної картки Банку на відповідних умовах, а також суми кредитного ліміту, строку дії картки. У Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відсутній підпис (як фізичний, так і електронний) ОСОБА_1 і тільки містяться слова «підписано ОТП 28.02.2023 19:49) без будь-яких підтверджуючих символів (ОТП-коду, електронного підпису чи іншого ідентифікатора) (т.с.1 а.с.35). Відсутній такий підпис і в паспорті споживчого кредиту. Тобто, будь-яких доказів, які б свідчили про волевиявлення ОСОБА_1 отримати картку «Універсальна Gold» Universal Gold № НОМЕР_4 61 чи кошти за нею, матеріали справи не містять (т.с.1 а.с.41). Позивач не надав суду першої інстанції довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, з якої можливо було би встановити, а також спростувати доводи відповідача про те, що 28.02.2023 відбулось встановлення кредитного ліміту. Проте, зазначена інформація випливає зі змісту відповіді на відзив, в якій вказано, що 28.02.2023 встановлено кредитний ліміт по карті «Універсальна Gold» Universal Gold № НОМЕР_4 61 розміром 50000,00 грн. (т.с.1 а.с.149). З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач дійсно ознайомився і погодився з Умовами кредитування відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20, зазначено: «…у справі, яка переглядається, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ініційовано спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 19.10.2018. На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.10.2018, роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування, які суд розцінив як паспорт споживчого кредиту до Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із Умов та Правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості; анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 19.10.2018, яка підписана сторонами, не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту. Додана до позовної заяви підписана сторонами роздруківка інформації та контактні дані кредитодавця, яка судом розцінена як паспорт споживчого кредиту, містить відомості по двох типах кредитного продукту: Універсальна та Універсальна Gold. Вказані письмові докази не свідчать, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт 6 332,31 грн., які позивач просить стягнути як заборгованість за простроченим тілом кредиту. У наявній в матеріалах справи анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 19.10.2018 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що у цьому конкретному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (19 жовтня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 березня 2020 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в цьому банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин». Судом першої інстанції правильно було встановлено і не спростовано позивачем, що 28.02.2023 фінансовий номер телефону ( НОМЕР_5 ), належний ОСОБА_1 було заблоковано, а на застосунки Vibеr та Telegram, і його електронну пошту Gmail надійшли повідомлення про вхід до застосунку Приват24. Після цього він негайно зателефонував з іншого номера телефона на гарячу лінію ПриватБанку за номером 3700 та прохав заблокувати його платіжні картки. Для того, щоб пересвідчитись, що його платіжні картки були дійсно заблоковані, ОСОБА_1 того ж дня відвідав відділення ПриватБанку, де співробітники підтвердили цей факт. Повернувшись додому, він побачив, що у додатку Telegram було додано chatbot ПриватБанку, який містив переписку невстановленої особи про зняття коштів, але не з платіжних карток, які оформлював ОСОБА_1 03.03.2023 фінансовий номер телефону ( НОМЕР_5 ), належний ОСОБА_1 було розблоковано, після чого, він одразу ж поїхав до відділення ПриватБанку для перевірки дій з його платіжними картками. Було виявлено, що на ім`я ОСОБА_1 оформлено платіжну картку Universal Gold № НОМЕР_6 , з якої у період 28.02.2023 по 03.03.2023 проводились списання коштів, зняття готівки, а також були списані кошти та придбаний новий девайс в Інтернет-магазині Yabloki.ua на 49950,00 грн. (т.с.1 а.с.23). До 03.03.2023 ОСОБА_1 не мав заборгованості за належними йому картковими рахунками, що не спростовано і позивачем. Водночас, з відповіді на відзив та виписки по рахунку випливає, що встановлення кредитного ліміту та зняття коштів відбулось у період з 28.02.2023 по 03.03.2023 (т.с.1 а.с.143-152). Відповідно до п. і. 1.2.1.10 Умов та Правил надання банківських послуг в Банку в разі втрати Клієнтом фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із фінансовим номером телефону Клієнт зобов`язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку. На підставі звернення Клієнта про зазначений факт Банк знімає з номера телефону Клієнта ознаку "Фінансовий" та блокує аккаунт Клієнта в Системі "Приват24" з метою уникнення можливих шахрайських операцій з рахунками Клієнта. Згідно з п. 1.1.10.7.1 Умов в разі здійснення неналежних операцій з використанням Платіжної картки, Клієнт зобов`язаний повідомити Банк шляхом звернення за будь-яким із зазначених каналів:- цілодобова підтримка Клієнтів 3700 - для дзвінків по Україні (безкоштовно з мобільних у межах України); - чат «Допомога Онлайн» (з Системи «Приват24» або з сайту банку);відділення банку - звернення безпосередньо до працівника відділення;сайт https://privatbank.ua, меню «Скарги та пропозиції». Повідомлення, запити та кореспонденцію потрібно надавати особисто або електронною поштою. Таким чином, ОСОБА_1 після виявлення факту неправомірного використання електронного платіжного засобу повідомив Банк як усно на номер 3700, так і шляхом особистого звернення до відділення банку про вчинення шахрайських дій з його карткою, що не спростостовано позивачем жодним доказом. За даним фактом, ОСОБА_1 без зволікань звернувся до ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення (злочину) (т.с.1 а.с.113). Внаслідок чого, слідчим відділом ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області було розпочате досудове розслідування кримінального провадження № 12023082060000334 від 03.03.2023. За змістом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.03.2023, 03.03.2023 до ВП №1 ЗГУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невстановлена особа, в період часу з 28.02.2023 по 03.03.2023, викрала грошові кошти з банківської картки "Приватбанк", яка належить заявнику, завдавши потерпілому матеріальної шкоди па суму 99000,00 грн. (СО 4115 від 03.03.2023) (т.с.1 а.с.111). Постановою ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 03.03.2023 «про визнання особи в якості потерпілого» ОСОБА_1 було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12023082060000334, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (т.с.1 а.с.112). На даний час досудове розслідування триває. Винних осіб у кримінальному провадженні № 12023082060000334 від 03.03.2023 до цього часу не встановлено. 13.03.2023 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Банку, в якій повідомив про вищезазначені обставини. Листом від 03.04.2023 Банк відмовив ОСОБА_1 в поверненні коштів, які були списані з платіжної картки Universal Gold № НОМЕР_6 з підстав використання його фінансового телефону та іншої особистої інформації, що, на думку банку, є сферою відповідальності клієнта банку. При цьому, банк обіцяв співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду цієї справи (т.с.1 а.с.127). 06.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Банку з проханням припинити зазначені протиправні дії та повернути кошти (т.с.1 а.с.115-117). В листі від 18.06.2023 позивач повідомив відповідача про неможливість повернення коштів, оскільки «клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією» та що буде «намагатись максимально ефективно сприяти щонайскорішому розгляду даної справи». (т.с.1 а.с.118-119). У подальшому, позивач звернувся до відповідача з позасудовою вимогою від 19.08.2024, в якій вимагав повернути грошові кошти, які є предметом спору у даній справі (т.с.1 а.с.120-121). ОСОБА_1 у відповіді на позасудову вимогу від 19.08.2024 повідомив Банк (т.с.1 а.с.122-123), що не має жодного відношення до укладення вищезазначених кредитних договорів, жодного волевиявлення щодо їх укладення не проявляв, зазначені кредитні кошти не отримував та ними не розпоряджався, укладення від його імені зазначених кредитних договорів є наслідком шахрайських дій; своїми діями чи бездіяльністю він не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; списання грошових коштів з карткового рахунку відповідача відбулось не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальність за такі операції; виявивши безпідставне списання (розрахунки та зняття) коштів, відповідач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 зазначено: «Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2018 в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що «…користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не спростував тверджень ОСОБА_1 про те, що вона не втрачала та не сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції...». У даній справі судом першої інстанції правильно встановлено факти звернення ОСОБА_1 до банку щодо невчинення ним транзакцій, а так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була відсутня воля на вчинення таких транзакцій, а Банком не заперечено факту звернення з вимогою про повернення грошових коштів внаслідок незаконних платіжних операцій. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «…встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31712 грн., яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову». У межах розгляду даної цивільної справи позивач не надав суду першої інстанції належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідача, не довів, що ОСОБА_1 укладено договір шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, і що відповідач як володілець та користувач рахунку у банку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання коштів, відповідач цього ж дня повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. Згідно із Законом України «Про платіжні послуги» неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Так, неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (стаття 1). Відповідно до вказаного Закону користувач спеціального платіжного засобу (картки) зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що при здійсненні платіжних операцій 28.02.2023-03.03.2023 ОСОБА_1 особисто не використовував електронний платіжний засіб, він не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомив банк та правоохоронні органи про вчинений злочин, а тому він не несе відповідальності за такі платіжні операції, здійснені за допомогою платіжної картки та за відповідні правові наслідки у вигляді нарахованих відсотків, пені штрафу, що настали у зв`язку із здійсненням таких операцій. Банк, в свою чергу, на засадах змагальності цивільного судочинства не надав належних доказів, які б підтверджували, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку. Водночас, саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Суд першої інстанції також правильно врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12.02.2018 у справі № 592/2386/16-ц, відповідно до якого саме на банк покладений обов`язок з доведення обставин, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. З урахуванням викладеного, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 став жертвою шахрайських дій інших осіб, які скористалися його особистими даними, відкрили на його ім`я картковий рахунок, на який 28.02.2023 встановили кредитний ліміт в Банку, проте ці дії не відповідали внутрішній волі ОСОБА_1 , він не отримував коштів, не давав згоди на збільшення кредитного ліміту, транзакції щодо зняття грошових коштів та проведення інших операцій по цій картці є нечинними, а у Банку відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.02.2023. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що Банк не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей за платіжною карткою, його особового рахунку, аккаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню номеру платіжної карти, CVV коду та терміну дії чи іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції. Банк не підтвердив належними і допустимими доказами, що ОСОБА_1 уклав з ним 28.02.2023 кредитний договір (або мав волевиявлення на його укладення), на підставі якого отримав кредитну картку із погодженим сторонами кредитним лімітом, після чого своїми діями сприяв у доступі до відомостей за його кредитною карткою, особового рахунку, акаунту, додатку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції у Приват24, й у втраті таких коштів є його вина. Натомість наведені обставини у сукупності свідчать, що вищевказані операції з кредитними коштами ОСОБА_1 не здійснював, електронні платіжні засоби нікому не передавав, інформацію за ними (ПІН-код, CVV, особисті дані) не розголошував, третіх осіб на вчинення таких дій не уповноважував. У відповідача була дійсно відсутня воля на використання кредитного ліміту та вчинення будь-яких дій з цією метою, списання грошових коштів з карткового рахунку відбулося не за розпорядженням ОСОБА_1 , отже, заборгованість за тілом кредиту та процентами як плата за користування цими коштами не повинні стягуватися, з огляду на те, що відповідач кредитними коштами не користувався, а відтак він не повинен нести відповідальність за такі операції. Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції правильно встановлено, що позовні вимоги Банку задоволенню у цій справі не підлягають. Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою. Ці доводи є такими, що фактично дублюють доводи позову Банку у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування сторони позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Банк та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 вищезазначеної заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.02.2023 року. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційним судом можуть бути прийняті до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, як докази передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, надані хоча й вперше апеляційному суду сторонами докази датами після ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі, але які стосуються саме фактичних обставин цієї справи у саме у період з 28.02.2023 року по 03.03.2023 року, саме які сторони у цій справі ще у суді першої інстанції вже доводили, але іншими належними та допустимими доказами у тому числі (копії - т.с.1 а.с.223-237, т.с.2 а.с.7-8, 24, 59-63, 93): - довідкової інформації про надані послуги, - деталізації дзвінків, - довідок Банку, - заяви про закриття поточного рахунку фізичної особи, - відповіді ПрАТ «ВФ Україна», якими лише додатково, у сукупності вжез наявними у цій справі належними та допустимими доказами, підтверджуються правильно встановлені судом першої інстанції обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Також, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського (нова назва Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова апеляційним судом складена 09.04.2026 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.