Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/12641/24

Дата документу 05.12.2025 Справа № 336/12641/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/12641/25 Пр. № 22-ц/807/1919/25Головуючий у 1 інстанції: Боєв Є.С. Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Онищенка Е.А.,Трофимової Д.А. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (т.с.1 а.с.1-16), в якому просило стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 318262841 від 23.05.2021 станом на 20.12.2024 року у розмірі 33232,00 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 15500,00 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 17732,00 грн., від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу. В обґрунтування позову зазначено, що 23.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір № 318262841 за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 126 днів. Відповідач підписав кредитний договір 23.05.2021 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6T7T8. Із наданого позивачем алгоритму укладання кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами та обслуговування кредитів, правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладання електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Кредитодавець виконав свої зобов`язанні за кредитним договором 23.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 15 500,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 . За таких обставин, сума заборгованості за кредитним договором № 318262841 від 23.05.2021 становить 33 232,00 грн. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 строком дії до 28.11.2019. 28.11.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, якою строк договору факторингу продовжено до 31.12.2020.31.12.2020 укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. У даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, однак його дата укладання залишена 28.11.2018.31.12.2021 укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу, яка продовжила строк його дії до 31.12.2022.31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023, при цьому умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020/31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у додатку.05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, зі строком дії до 04.08.2021. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, зі строком дії до 30.12.2024 включно. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 33232,00 грн. Між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» 07.11.2024 укладено договір факторингу № 0711/24/Е, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33232,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дмитрюк О.В. (т.с.1 а.с.150). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.172-173) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В автоматизованому порядку суддею Боєв Є.С. замінено суддю Дмитрюк О.В. у зв`язку з поданням заяви про відставку останньої (т.с.1 а.с.179-180). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.201) дана справа була прийнята до провадження судді Боєва Є.С. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року (т.с.1 а.с.211-218) позов позивача у цій справі задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості за кредитним договором № 318262841 від 23.05.2021 у розмірі 33232,00 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) витрати, пов`язані із правничою допомогою, в розмірі 6000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції п ри його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с.1 а.с.228-234) просила рішення суду першої інстанції скасувати, позову ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 318262841 від 23.05.2021 року в розмірі 33232,00 грн., пов`язані із правничою допомогою в розмірі 6000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн. В автоматизованому порядку 12.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Онищенка Е.А. (т.с.1 а.с.238). Ухвалою апеляційного суду (т.с.1 а.с.239) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 25.09.2025 року (т.с.1 а.с.242). Ухвалою апеляційного суду від 26.09.2025 року апеляційну скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (т.с.1 а.с.243), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (т.с.2 а.с.1-2). В автоматизованому порядку 07.10.2025 року суддею Трофимовою Д.А. у цій справі замінено суддю Кухаря С.В. у зв`язку з тривалою відпусткою останнього (т.с.2 а.с.3-4). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 07.10.2025 року (т.с.2 а.с.5), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с.2 а.с.6). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 33232,00 грн. т.с.1 а.с.1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.2 а.с.10-37) та клопотання про долучення доказів (т.с.2 а.с.38-50). В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення у цій справі з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 23.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір № 318262841, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 120 днів (т.с.1 а.с.20-24). Пунктом 1.4, 1.5, 1.6 передбачені умови нарахування Дисконтної (0,65 відсотків на день від суми кредиту) та Базової процентної ставки (1,3 відсотків на день від суми кредиту). Відповідач підписав кредитний договір 23.05.2021 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6T7T8 (т.с.1 а.с.26). Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згадані договори позики та кредитний договір кредитів укладені між позикодавцями та відповідачем в електронній формі, яка згідно з нормами чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» ). Судом першої інстанції правильно встановлено, що вказані договори позики та надання кредиту укладені підписані відповідачем відповідними одноразовими ідентифікаторами, тобто вказані правочини укладені в електронній формі. Факт укладення кредитного договору та виконання позикодавцем своїх зобов`язань підтверджується наданими позивачем доказами (т.с.1 а.с.18-39) та відповідачем у заявах по суті справи у суді першої інстанції не заперечувався (ст.

82. Ч. 1 ЦПК України). Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за вищевказаними Кредитними договорами, відтак у нього утворилася заборгованість перед Первісним кредитором, яку він своєчасно не погасив, що підтверджується відповідними розрахунками, наявними у матеріалах справи. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 строком дії до 28.11.2019 (т.с.1 а.с.59-65). 28.11.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, якою строк договору факторингу продовжено до 31.12.2020 (т.с.1 а.с.70). 31.12.2020 укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. У даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, однак його дата укладання залишена 28.11.2018 (т.с.1 а.с.71-77). 31.12.2021 укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу, яка продовжила строк його дії до 31.12.2022 (т.с.1 а.с.81). 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023, при цьому умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020/ (т.с.1 а.с.82). 31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 (т.с.1 а.с.83). Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у додатку. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №147 від 17.08.2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача (т.с.1 а.с.84-86). 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, зі строком дії до 04.08.2021 (т.с.1 а.с.87-95). В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, зі строком дії до 30.12.2024 включно (т.с.1 а.с.96-97). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 33232,00 грн. (т.с.1 а.с.98-100). 07.11.2024 між ТОВ «ФК «ОнлайнФінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 0711/24/Е (т.с.1 а.с.101-107). Відповідно до реєстру боржників із актом прийому-передачі цього реєсту від 07.11.2024 до Договору факторингу № 0711/24/Е. від 07.11.2024 від ТОВ «ФК «ОнлайнФінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 33232,00 грн. (т.с.1 а.с.111-114). З огляду на заперечення відповідача, суд першої інстанції правильно зазначав, що за умовами згаданих договорів факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимог. Крім того, всупереч доводів відповідача, договорами факторингу передбачено розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за договором, і становить 100,00 грн. за кожний реєстр права вимоги. Щодо відсутності платіжних документів на підтвердження сплати ціни договору № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс», суд першої інстанції правильно зазначав, що ст. 1077 ЦК України не містить імперативної вказівки на те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу. Більш того, досліджені умови договорів факторингу свідчать про те, що передача таких платіжних документів між Фактором і Клієнтом не передбачена (на відміну від Кредитних договорів з додатками), що обумовлює неможливість подання позивачем (який не є стороною договору факторингу № 28/1118-01) такого платіжного документу. Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором, який укладено з відповідачем. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Однак, відповідач заборгованість за вищезазначеним кредитним договором так і не сплатив. Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у позику. З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за договором позики та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача до відповідача у цій справі у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи заперечень відповідача на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним позивачем за вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 у цій справі. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем не надані. Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон №675- VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675- VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (частина 3 статті 11 Закону № 675- VIII. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675- VIII). Також, суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні цієї справи із: - презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) вищезазначених договорів, підписаних сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не були надані), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані, так, відповідач у цій справі зустрічного позову про визнання недійсними договорів не подавала та у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених договорів недійсними та відповідачем апеляційному суду не надано), - принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені договори є обов`язковим для виконання його сторонами. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відповідачем апеляційному суду не надані. Разом із цим, апеляційним судом можуть бути прийняті до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача, як докази передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, надані апеляційному суду до його відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі позивачем докази (т.с. 2 а.с. 32-35): - оплата фінансування за відступлення Права Вимог згідно Договору факторингу 071124У від 07.11.2024; - платіжна інструкція про сплату суми фінансування за реєстром прав вимоги 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 050820-01 від 05.08.2020; - акт звірки та Протокол до Реєстру прав вимоги 147 від 17.08.2021, якими лише додатково, у сукупності вже з наявними у цій справі належними та допустимими доказами позивача в обґрунтування його позову, підтверджуються правильно встановлені судом першої інстанції обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова апеляційним судом складена 05.12.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.