Постанова Дніпровський апеляційний суд № 173/3371/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3564/26 Справа № 173/3371/25 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєв Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Пищиди М.М. суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю. за участю секретаря судового засідання Літвінова І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року у справі за поданням заступника начальника Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2025 року заступник начальника Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Охріменко Р.Ю. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог подання посилається на те, що на виконанні у заступника начальника Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Охріменко Руслани Юріївни знаходиться виконавче провадження № 67407784 з виконання виконавчого листа №178/1078/15-ц 2/178/15/16 виданого 16.12.2016 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості на загальну суму 986794,50 грн. Станом на момент подачі даного подання рішення суду боржником не виконано та відсутні докази того, що боржник вчиняє будь-які дії щодо виконання судового рішення. Разом з тим, відсутні докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч у будь-якій їх частині. Так, на підставі вищевикладеного вбачається свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду. Враховуючи зазначене, заявник просила суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду. Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року у задоволенні подання Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання . В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів . Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом встановлено, що державним виконавцем 05.11.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67407784 з виконання виконавчого листа №178/1078/15-ц 2/178/15/16 виданого 16.12.2016 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк", якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. 19.02.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 19.02.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яка направлено за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) до банківських установ, які є учасниками електронного обміну АСВП. Згідно відповідей банківських установ у боржника відсутні відкриті банківські рахунки. Згідно відповіді Пенсійного Фонду України та Податкової служби України відсутні дані щодо джерел доходу боржника. Згідно відповіді МВС за боржником не зареєстровано транспортних засобів. Під час виконання рішення суду державним виконацем встановлено, що згідно інформації, у боржника відсутнє право власності на нерухоме майно. 17.05.2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 , але провести виконавчі дії не виявилося можливим, оскільки двері державному виконавцю ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт державного виконавця. У матеріалах справи наявні виклики від 17.05.2024, 06.11.2025 та 11.11.2025 з вимогою з`явитися до державного виконавця 21.05.2024, 13.11.2025 та 18.11.2025. Відповідно до Акту державного виконавця, 14.11.2025 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 , але провести виконавчі дії не виявилося можливим, оскільки двері державному виконавцю ніхто не відчинив. Згідно повідомлення Державної міграційної служби України у боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є в наявності паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі - 11.07.2019, строк дії до 11.07.2029 року, орган видачі - 1246 та серії НОМЕР_2 , дата видачі - 29.09.2010, строк дії до 28.09.2020, орган видачі - 1219. Згідно відповіді Державної прикордонної служби України боржник у період з 15.12.2022 неодноразово перетинала державний кордон України. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви суд виходив з тих обставин, що державним виконавцем не доведено вчинення боржником дій або бездіяльності з метою ухилення від виконання рішень суду, тому обмеження її права залишати країну, не можна вважати виправданим і пропорційним. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Конституція гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Однією із таких підстав є ухилення особи від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням. Саме по собі рішення суду про стягнення грошових коштів ще не є підставою для обмеження права на виїзд з України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання боржником. Але якщо воно не виконується добровільно, стягувач може звернутися з заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання рішення. Виконавче провадження відносно боржника полягає у здійсненні виконавцями (державними або приватними) дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» це є дії примусового характеру. Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Це питання вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця (ч.1 ст. 377-1 ЦПК України). Подання має обов`язково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань. Детальний порядок подання виконавцем заяви про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України регулюється Розділом XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року. Для встановлення обмеження у праві виїзду за межі України потрібні обґрунтовані підстави: рішення суду про стягнення боргу, яке набрало законної сили; постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду; відомості про ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду. Таким чином, обмежити громадянина-боржника у праві виїзду за межі України у разі наявності непогашеного грошового зобов`язання можна лише при його ухиленні від виконанні рішення суду. Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню, в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом, для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Колегія суддів звертає увагу, що втручання у право фізичної особи боржника на свободу пересування, яке ґрунтується на ст.441 ЦПК України та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» може мати легітимну мету тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено факт ухилення такої особи від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань виконання своїх зобов`язань, що полягає у неподанні декларації про доходи та майно боржника, залишенні поза увагою наявності відкритого виконавчого провадження, невиконанні обов`язку щодо виконання рішення суду, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки саме по собі невиконання рішення суду не є належною підставою для застосування до боржника фізичної особи обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки має бути доведено саме ухилення такої особи від його виконання, тобто вчинення умисних дій. Підставою для тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовляючи в задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки заявником не було надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та її наміру ухилятися від виконання покладених на неї зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника. Саме державний (приватний) виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник вчиняла дії, які унеможливлювали чи ускладнювали виконання рішення суду, та наявності у неї можливості виконати це рішення. Також, матеріали справи не містять відомостей про отримання боржником копій постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, Для задоволення подання про здійснення тимчасового обмеження права громадянина України, яке гарантується Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу, насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів ( рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» , скарга N66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу ( рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії», скарга N32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» , скарга N41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №331/8536/17-ц. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наведені вище обставини не свідчать про свідоме й умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за рішенням суду, а відтак і про обґрунтованість подання державного виконавця про тимчасове обмеження останнього у праві виїзду за межі України. Заступником начальника Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), звертаючись до суду, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Таким чином, встановивши наведені обставини та врахувавши зазначені норми матеріального закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні подання заступника начальника Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення. Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 08 квітня 2026 року. Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року. Судді