Постанова 4857 № 380/20792/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/20792/24 пров. № А/857/51579/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Сидор Н.Т., час ухвалення рішення 09 год 58 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ГУ ДПС у Волинській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №29940/13-01-07-09 від 09.07.2024 та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №11185/13- 01-07-09 від 19.03.2024. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 позовну заяву в частині оскарження ППР ГУ ДПС у Львівській області №11185/13-01-07-09 від 19.03.2024 залишено без розгляду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини та прийшов до необґрунтованого висновку про порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР. Щодо відправлення частини документів в строк визначений в запиті, скаржник зазначає, що запит про надання документів містив вимогу надати копії витребуваних документів до 10:00 год 05.02.2024. На виконання вимог запиту, з огляду, що працівників контролюючого органу не було в торговій точці 10:00 год 05.02.2024, документи, які підтверджують облік були надіслані на адресу контролюючого органу ще до завершення перевірки (на підтвердження вказаної обставини апелянт надав копію супровідного листа та квитанції АТ «УКРПОШТА»). Вказує, що суд першої інстанції, не надавши належної правової оцінки доводам позивача, зазначив, що згідно з наданою позивачем накладною Укрпошти №4302103094853 вказані відправлення здано на пошту 05.02.2024 о 19:59, тобто після закінчення встановленого контролюючим органом терміну. Апелянт вважає, що роблячи такий висновок, суд не врахував при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.07.2025 по справі №380/6314/24, предметом якої були аналогічні правовідносини, зокрема, суд зазначив, що надання форми обліку товарних запасів (надсилання її за допомогою АТ «УКРПОШТА») в день визначений в запиті є наданням її на початок проведення перевірки. У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача Качмарик Г.В. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу №457-П від 02.02.2024 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 02.02.2024 за №545, №535, №555 була проведена фактична перевірка за адресою діяльності : АДРЕСА_1 торгової точки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 . За наслідком перевірки складено акт фактичної перевірки №2197/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 06.02.2024. На підставі акту перевірки №2197/03-20-07-05/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Львівській області були сформовані ППР від 19.03.2024 за №11185/13-01-07-09, №11182/13-01-07-09, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2700742,37 грн. Вищезазначені ППР позивач оскаржив до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №18489/6/99 00-06-03-02-06 від 19.06.2024 залишено без змін ППР №11185/13-01-07-09 від 19.03.2024, скасовано ППР №11182/13-01-07-09 від 19.03.2024 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2340000,00 грн, в іншій частині зазначене ППР залишено без змін, а скаргу частково задоволено. На виконання рішення ДПС України №18489/6/99-00-06-03-02-06 від 19.06.2024, прийнятого за розглядом скарги та відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових рішень платникам податків, ГУ ДПС у Львівській області сформовано ППР №29940/13-01-07-09 від 09.07.2024 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 269 722,37 грн. Вважаючи оспорюване ППР протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції оцінивши зібрані в справі докази зазначив, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарів, а саме ненадання документів, що підтверджують походження та облік товарів. Суд зазначив, що у переліку додатків до акту №2197/03-20-07-05/3405605957 відсутня Форма обліку товарних запасів, а подані позивачем контролюючому органу на початок перевірки документи (договір комісії та акт приймання-передачі) підтверджуються походження товару, втім не є тими документами, які в силу положень Порядку №496 підтверджують облік товарів. Суд дійшов висновку, що ненадання позивачем на початок проведення фактичної перевірки документів, що підтверджують облік товарів, зумовило застосування контролюючим органом до позивача штрафної санкції у розмірі у розмірі вартості таких товарів, яка відображена в оспорюваному ППР. Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовані Законом №265/95-ВР, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Стаття 3 Закону №265/95-ВР визначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема : 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Усталеним є підхід, згідно з яким суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції. Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована нормами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР. Пунктом першим статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах : у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання : 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків, а саме : 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом другим статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту. Відповідно до наведених у статті 2 Закону №265/95-ВР визначень : розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Зміст наведених норм законодавства свідчить про те, що законодавець встановлює чіткі та конкретні обов`язки для платників податків, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг із застосуванням РРО/ПРРО. Зокрема, до таких обов`язків належить забезпечення проведення розрахунків у фіскальному режимі та видача розрахункових документів встановленої форми і змісту на повну суму операції. Також однією з ключових вимог за цими нормами є обов`язок надати розрахунковий документ особі, яка отримує або повертає товар, при отриманні товарів або послуг, що чітко випливає з положень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Проте, колегія суддів зазначає, що Закон №265/95-ВР, не встановлює конкретних часових меж, у межах яких має бути здійснена фіскалізація розрахункової операції. Натомість згідно ч.11 ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023-XII від 12.05.1991 (далі - Закон №1023-XII), розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги). Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу щодо встановленого порушення базуються виключно на інформації з системи обліку даних РРО. Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно пунктів 62.1-62.3 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом : 62.1.1 - ведення обліку платників податків; 62.1.2 - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3 - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п.71.1 ст.71 ПК України). Відповідно до п.72.1 ст.72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла : 72.1.1 - від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3 - про фінансово - господарські операції платників податків; 72.1.1.4 - про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Наказом Міністерства фінансів України №477 від 05.08.2020 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок №477). Згідно п.1, 2, 3, 4, 7 розд.ІІ Порядку №477, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України. СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних. СОД РРО забезпечує : 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділуПодаткового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача). Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків. Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація : про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладена у постановах від 09.09.2024 по справі №280/6832/23, від 21.05.2025 по справі №140/6769/24. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що відповідач під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) обов`язкових реквізитів розрахункового документа, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період. Разом з тим, як вже було зазначено вище у цій справі доказом, що підтверджує вчинення розрахункової операції, є розрахунковий документ. Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство, що регулює систему розрахунків при здійсненні торгівлі, визначає, що саме передача товару або надання послуги є визначальними для встановлення обов`язку щодо видачі розрахункового документа. Таким чином, ключовою обставиною, яка має бути належним чином досліджена та перевірена, є сам факт видачі або невидачі розрахункових документів покупцям при передачі їм товару чи послуги, а не лише технічна невідповідність часу оплати і створення розрахункових документів як визначальна підстава, що свідчить про невидачу документів. Саме ця обставина повинна була перевірена та встановлена відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Таким чином, визначальним, для правильного вирішення спору є те чи надавались покупцям розрахункові документи саме при передачі їм товарів або послуг. Саме цей факт, а не різниця у часі між надходженням коштів та створенням розрахункових документів, мали бути визначальним для з`ясування наявності чи відсутності порушення Позивачем вимог пункту 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР (проведення розрахункових операцій в безготівковій формі без застосування РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі та без надання покупцеві розрахункових документів на повну суму покупки. Під час перевірки контролюючий орган має встановити належними доказами наявність об`єктивної сторони правопорушення - бездіяльність суб`єкта господарювання у вигляді невидачі чеку, не проведення операції тощо. Розбіжність між часом зарахування грошей і часом створення розрахункових документів не свідчить сама собою про існування обставин, які створюють склад правопорушення. Відповідно до ч.1, 2 ст.78 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку контролюючий орган не встановив не проведення через ПРРО операцій, що наведені у Додатку 1 до акта перевірки (т.1 а.с.56), а лише констатував, що такі операції проведені після спливу певного часу з моменту проведення безготівкового розрахунку. При цьому, Додаток 1 до акта перевірки не містить порівняльного аналізу дати та годин проведення безготівкового розрахунку (згідно виписок банку) із датою та годиною проведення розрахункової операції через ПРРО (згідно даних СОД РРО). Відсутність в акті перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою викладеного детального опису встановлених порушень з посиланням на первинні документи, не дає можливість встановити наявність/відсутність порушень позивачем Закону №265/95-ВР. З огляду на наведене, Додаток 1 до акту перевірки в розумінні статті 73 КАС України не є належним доказом встановлених в ході її проведення порушень. Також колегія суддів враховує, що Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов`язок її здійснення. Згідно абз.3 ч.11 ст.8 Закону №1023-XII, розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги). Отже, чинне законодавство України визначає обов`язок продавця надати покупцю (споживачу) розрахунковий документ в момент отримання покупцем товару (послуги). Разом з тим, контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, що при здійсненні розрахункових операцій, які є предметом фактичної перевірки у даній справі, позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані. Колегія суддів зазначає, що такий факт має бути зафіксований або під час проведення контрольної розрахункової операції, або шляхом перевірки фактичних залишків товарів у магазині та виявлення нестачі товарів на суму, що відповідає сумі надлишку готівкових коштів в касі, що можливе шляхом проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу. Дані, на які покликається відповідач у акті, що внесені у базу системи обліку даних РРО (СОД РРО), за своєю суттю є податковою інформацією та не є належними доказами податкового правопорушення і сама по собі наявність такої інформації у базі СОД РРО не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. Судом встановлено, що контрольна розрахункова операція, про яку зазначає відповідач, проводилась приблизно за 20 хв безпосередньо перед проведенням перевірки. За результатами проведення контрольної розрахункової операції працівникам контролюючого органу було видано фіскальний чек встановленого зразка, копія якого надана позивачем до позовної заяви. Час видачі чеку 18:47 год. До позовної заяви позивачем також надано чек на повернення придбаного під час проведення контрольної розрахункової операції, що засвідчує факт повернення товару придбаного саме під час проведення контрольної розрахункової операції із застосування ПРРО. Згідно акту перевірки така розпочата о 19:09 год. Тобто, фіскальний чек встановленого зразка виданий контролюючому органу до моменту початку проведення фактичної перевірки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що покупцям не надавались документи встановленої форми на товари на загальну суму 131728,30 грн Водночас, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту, що магазин не здійснював розрахункових операцій у період з 18:15 до 19:22 год. В той же час, суд першої інстанції, керуючись припущеннями, що незначні часові проміжки проведення розрахункових операцій є підтвердженням їх нездійснення, дійшов помилкового висновку, що фактично відпуск товарів у зазначений час не відбувався, а лише проводились розрахункові операції по ПРРО. Колегія суддів погоджується з позицією скаржника про те, що висновки суду першої інстанції щодо порушення п.1, 2 ст.3 Закону №265/95-ВР, які полягали у ненаданні покупцям документів встановленої форми на товари на загальну суму 131728,30 грн, не узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами. Щодо висновків суду першої інстанції про порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, колегія суддів зазначає наступне. На переконання суду першої інстанції, ненадання позивачем на початок проведення фактичної перевірки документів, які підтверджують облік товарів, зумовило застосування контролюючим органом до позивача штрафної санкції у розмірі вартості таких товарів, яка відображена в оспорюваному ППР. Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому, суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Платником податків на початку перевірки та під час перевірки були надані відповідні первинні документи. Як видно з акту перевірки вона розпочата 02.02.2024. Запит про надання документів містив вимогу надати копії витребуваних документів до 10:00 год 05.02.2024. Колегія суддів зазначає, що на виконання запиту, документи, які підтверджують облік товарів були надіслані на адресу контролюючого органу ще до завершення перевірки (на підтвердження вказаної обставини позивачем надано копію супровідного листа та квитанції АТ «Укрпошта»). Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів. Наявності таких обставин не встановлено також судом під час розгляду справи. Таким чином, вимоги Закону №265/95-ВР позивачем були виконані, оскільки були надані наявні первинні документи. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку №496, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР. Під час проведення перевірки позивача повідомлено про необхідність надання форми ведення товарних запасів, яка була надіслана контролюючому органу. Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження ведення позивачем обліку товарів запасів згідно Порядку №

496. Відтак, висновки суду першої інстанції про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР є помилковими. Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 по справі №640/966/20 вказав, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу. Також Верховним Судом у справі №806/3693/17 зазначено, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95 ВР. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2024 по справі №280/176/23, від 21.06.2024 по справі №420/16308/22. Проте, вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обгрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.05.2025 по справі №160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24 Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено правомірність оспорюваного ППР, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі. Згідно п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року по справі №380/20792/24 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №29940/13-01-07-09 від 09 липня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук