Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4452/25

Головуючий І інстанції: Панов М.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 р. Справа № 520/4452/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, по справі № 520/4452/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» про реєстрацію обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів в Єдиному державному реєстрі обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів від 11.12.2024 (вх. ДПС № 4926/АП від 13.12.2024); - визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» у внесенні вiдомостей про обладнання для пiдготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробiв до єдиного реєстру обладнання від 07.02.2025 № 20-р/лєр; - зобов`язати Державну податкову службу України розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» про реєстрацію обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів в Єдиному державному реєстрі обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів від 11.12.2024 (вх. ДПС № 4926/АП від 13.12.2024) з урахуванням правової оцінки, яку буде надано судом у рішенні. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» про реєстрацію обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів в Єдиному державному реєстрі обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів від 11.12.2024 (вх. ДПС № 4926/АП від 13.12.2024). Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби України про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» у внесенні вiдомостей про обладнання для пiдготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробiв до єдиного реєстру обладнання від 07.02.2025 № 20-р/лєр. Зобов`язано Державну податкову службу України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» про реєстрацію обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів в Єдиному державному реєстрі обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів від 11.12.2024 (вх. ДПС № 4926/АП від 13.12.2024), з урахуванням висновків суду. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ТК» судові витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги, у розмірі 4000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено. Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що позивачем не підтверджено необхідність та неминучість понесення правничих витрат. Позивачем належним чином не обґрунтовано заявлену вартість послуг, яка є неспівмірною зі складністю справи та завищеною. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково заяву про стягнення судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, необхідно зменшити витрати на правничу допомогу до 4000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення судових витрат з наступних підстав. Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Крім того колегія суддів звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У ході судового розгляду встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатом Яковенко О.Г. на підставі договору № 01/01/2025 про надання правової (правничої) допомоги від 01.01.2025. Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно визначається сторонами обопільно, з урахуванням Правил адвокатської етики, і положень Закону України «Про адвокатуру», і закріплюється у Додатку № 1 «Протокол визначення розміру гонорару», який є невід`ємною частиною Договору. Гонорар сплачується адвокату на умовах та у порядку, передбаченому Додатком № 1 до Договору. Так, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/01/2025 від 01.01.2025 адвокатом надано наступні послуги: - первинна консультація клієнта 0,5 год.; - ознайомлення та вивчення матеріалів та в разі необхідності - збір додаткових матеріалів 0,5 год.; - здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань 0,5 год.; - складання позовної заяви 2 год.; - підготовка пакету друкованих матеріалів, а саме: роздруківка, завіряння, сканування, відправка документів до суду 0,5 год.; - вивчення заяв по суті інших учасників та/або інших процесуальних документів (в разі наявності таких). Підготовка заяв по суті справи, а також процесуальних документів (пояснення, заяви, клопотання) - за потреби 1 год.; Всього 5 годин. Отже, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/01/2025 від 01.01.2025, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги від 20.10.2025 надано послуги вартістю 10000 грн. Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справи, виходив з того, що частина витрат у зв`язку із наданими послугами не підлягає відшкодуванню, а загальний розмір витрат є не співмірним зі складністю справи. Колегія суддів підтримує такі висновки та зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Досліджуючи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, колегія суддів зазначає, що такі послуги як первинна консультація клієнта, ознайомлення та вивчення матеріалів та в разі необхідності - збір додаткових матеріалів, здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних питань за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання позовної заяви. Отже, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом є складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Стосовно витрат, пов`язаних зі складенням заяви про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми компенсації понесених при цьому витрат, слід застосовувати принцип необхідності та дійсності наданих послуг із урахуванням юридичного результату для сторони, що досягнутий внаслідок таких послуг. Натомість, із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у задоволенні клопотання представника позивача було відмовлено, а отже зазначена послуга не мала своїм наслідком реального результату для позивача. При цьому, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів на складання позовної заяви критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, дійшов висновку, із яким погоджується колегія суддів, що співмірним розміром витрат на правничу допомогу в даному випадку є 4000,00 грн. З огляду на наведене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що присуджені судом витрати на правову допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи, обсягом робіт та витраченим часом, апеляційна скарга відповідача не містить доводів на спростування наведених вище висновків суду. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо розподілу судових витрат. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 520/4452/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло