Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/20920/25

Справа № 127/20920/25 Провадження № 22-ц/801/665/2026 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 рокуСправа № 127/20920/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Оніщука В.В. Рибчинського В.П. за участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О., позивач: АТ КБ «Приватбанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича Андрія Олексійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2025 року, постановлене під головуванням судді Бессараб Н.М., у справі за позовом АТ комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив : АТ КБ «Приватбанк»(далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором . Зазначало, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 24.07.2008 уклали кредитний договір VIW9GA0000000003,згідно якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 93637,38 дол. США на термін до 20.10.2023, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. 30.10.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008, згідно якої заборгованість на дату укладення додаткової угоди становила 434033,66 дол. США. Валюта кредиту була замінена з долару США на гривню за курсом 25,693239 грн. за один долар США, в зв`язку з чим заборгованість на дату укладення додаткової угоди складала 11 151730,56 грн. Згідно договору, щомісяця ОСОБА_1 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом .Посилаючись на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором не виконувала належним чином , у зв`язку з чим станом на 17.06.2025 у неї утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 868794,62 грн., просив суд стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів . Ухвалою Вінницького міського суду від 16.10.2025 року, що не оскаржувалась в апеляційному порядку , провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито на підставі ст.255 ЦПК України закрито в зв`язку з його смертю . Рішенням Вінницького міського суду від 23.12.2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 868794,62 грн. станом на 17.06.2025 за кредитним договором №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008 та додатковою угодою до нього від 20.10.2016, а також понесений судовий збір в розмірі 10425,54 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення ,яким у задоволенні позову відмовити. Зазначив про введення позивачем суду в оману та приховування Банком інформації про те, що в забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором 24.07.2008 був укладений договір іпотеки №4337, згідно якого ОСОБА_3 передала Банку в іпотеку належний їй житловий будинок з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 у справі №2-23/11 за позовом було звернуто стягнення на вищезазначений предмет іпотеки на підставі ст.38 ЗУ «Про іпотеку», що дає іпотекодержателю право продажу предмета іпотеки будь-якому покупцеві для погашення заборгованості за даним кредитним договором від 24.07.2008 року. Ухвалою Вінницького міського суду від 02.10.2013 у справі №127/21966/13-ц було змінено спосіб виконання зазначеного рішення і надано банку право здійснити продаж предмета іпотеки від імені іпотекодавця, встановивши нову ціну предмета іпотеки у 316 600 грн. Вважає, що реалізувавши 11.10.2013 ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізував предмет іпотеки третій особі на підставі договору купівлі-продажу. Зазначив, що всі ці дії вчинялись в порядку позасудового врегулювання, а тому згідно ч. 6 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які подальші вимоги іпотекодержателя до боржника-фізичної особи є недійсними, через що ПАТ КБ «ПриватБанк» не має підстав вимагати подальшого погашення заборгованості за кредитним договором №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008 року. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи , рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення , виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2008 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір VIW9GA0000000003 ,згідно якого Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 24-07-2008 по 24-07-2018 включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 93637,38 дол. США, на наступні цілі: у розмірі 83421,58 дол. США на поліпшення житлових умов, з них 80000 дол. США на поліпшення житлових умов шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 2900 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 602,47 дол. США - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 919,11 дол. США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 10215,80 дол. США на сплату страхових платежів. Кредитні кошти надаються зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансовою інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Періодом сплати вважати період із 24 по 29 число кожного місяця. Щомісяця у період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 1576,11 дол. США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, шо включає заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Для виконання даного договору банк відкриває позичальникові рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.( (а.с. 73-77) В забезпечення виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 у той же день 2407.2008 року було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки №4337, згідно якого останньою було передано в заставу належний їй на праві власності житловий будинок і з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 у справі №2-23/11 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24.07.2008 у розмірі 106633 долари США на підставі ст.38 ЗУ «Про іпотеку» було звернуто стягнення на вищезазначений предмет іпотеки , шляхом продажу банком з укладенням від імені іпотекодавця договору купівлі- продажу будь-яким способом з іншою особою. Виселено ОСОБА_3 з будинку і встановлено початкову ціну предмета іпотеки згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №1303, 1304 від 21.02.2011 850 122 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2013 у справі №127/21966/13-ц було змінено спосіб виконання вищевказаного рішення шляхом продажу предмета іпотеки Банком з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі- продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем а також наданням банку всіх повноважень для здійснення продажу, встановивши початкову ціну предмету іпотеки згідно звіту з оцінки у розмірі 316 600 грн. В подальшому 11.10.2013 року Банк, як іпотекодежатель, керуючись ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» на підставі договору купівлі-продажу здійснив від імені іпотекодавця відчуження іпотечного майна третій особі. 20.10.2016 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008, якою реструктуризували заборгованість ,що на дату укладення додаткової угоди складала 434 033,66 дол. США, змінили валюту кредиту за договором з долара США на гривню за курсом 25,693239 грн. за один долар США, в зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 на дату укладення додаткової угоди склала 11 151 730,56 грн. Згідно п. 1.3, 1.4 додаткової угоди №1 , сума заборгованості, що виникла в період з дати надання ОСОБА_1 кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшено на 10 007 005,04 грн., а саме : відсотки - у розмірі 1 835971,54 грн., пеню - в розмірі 8171033,50 грн. Сума заборгованості за кредитом в розмірі 275 930,90 грн. анулюється та є прощенням боргу для позичальника. Пунктом 1.6 додаткової угоди №1 від 20.10.2016 визначено, що позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту в строки, зазначені в Графіку погашення кредиту (Додаток №1 до цієї додаткової угоди), що викладається в новій редакції та є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди. Додатком №1 до додаткової угоди №1 від 20.10.2016 визначено графік платежів залишку по кредиту починаючи з 29.10.2016 по 20.10.2023 щомісячними платежами по 10221,11 грн. (а.с. 84). Отже , з укладенням 20.10.2016 додаткової угоди №1 до кредитного договору після реалізації Банком в 2013 році предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору - предмета договору, валюти договору, строку виконання умов договору, порядку виконання умов договору та інших умов, що є самостійним новим зобов`язанням між сторонами, яке підлягало виконанню. Проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови і додаткової угоди від 20.10.2016 №1 до кредитного договору №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008, в результаті чого у неї станом продовжувала існувала заборгованість в розмірі 868794,62 грн. 14.03.2025 в зв`язку із закінченням строку договору і невиконанням зобов`язань ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до відповідача з вимогою добровільного проведення розрахунку по заборгованості, що складала 868 794, 62 грн (а.с. 79). З виписки по банківському рахунку клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_2 станом на 17.06.2025 року у неї наявна заборгованість за кредитним договором №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008 в розмірі 868 794, 62 грн (а.с.72) Задовольняючи позов ,суд виходив із того, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги п. 6 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», згідно якого після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя ,а тому посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позову не знайшли підтвердження і спростовується доказами. Реалізація предмета іпотеки відбулась не шляхом позасудового врегулювання , яке в силу п.6 ст.36 ЗУ «Про іпотеку» виключає можливість висувати будь - які наступні вимоги до особи боржника ,які є недійсними, а в судовому порядку ,відтак, позивач має право висувати вимоги по виконанню зобов`язань і стягненню заборгованості з кредитного договору ,що залишились. Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, вірно визначив спірні правовідносини та застосував норми права ,внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову . Доводи апеляційної скарги про те, що реалізація предмета іпотеки мала місце у процедурі позасудового врегулювання ,а тому банк реалізувавши майно втратив право вимоги до відповідачки , є безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). У частині 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст.1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом; Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» «Позасудове врегулювання» ( в редакції на час укладення договору купівлі- продажу) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно ч.1 ст.37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Як вбачається із ст.38 цього Закону, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. Таким чином, процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання , що передбачені ст.36 Закону «Про іпотеку», чітко прописані і конкретизовані у ст. ст. 37 і 38 цього закону і здійснюються іпотекодержателем у позасудовому порядку, без звернення до суду. Звернення ж стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду прописана у ст.39 ЗУ «Про іпотеку» ,яка передбачає обов`язкове звернення кредитора до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки .У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців занаявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо: іпотеку включено до іпотечного пулу; відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя; проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про банкрутство. У постанові Верховного суду від 21.03.2018 року у справі № 760/14438/15-ц суд вказав, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові, а саме на підставі виконавчого напису нотаріуса та відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Зазначив, що позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Верховний суд у постанові від 14.06.2023 року у справі № 755/13805/16-ц зазначив, що сторони у договорі іпотеки погодили такий позасудовий спосіб захисту прав іпотекодержателя як продаж ним предмета іпотеки будь-які особі від свого імені згідно зі статтею 38 Закону № 898-IV. Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку») на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 45), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 35)). Рішенням суду першої інстанції встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 24.07.2008 уклали кредитний договір VIW9GA0000000003 (а.с. 73-77). 24.07.2008 в забезпечення виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №4337, згідно якого передано в заставу житловий будинок з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 . В зв`язку з невиконанням відповідачкою умов договору, Банк у 2011 році не вирішував питання шляхом позасудового врегулювання ,а звертався саме до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону шляхом дачі банку права на реалізацію предмета іпотеки від імені іпотекодавця і з одночасним визначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації та виселенням мешканців із житлового приміщення будинку. Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 07.04.2011 у справі №2-23/11 позов АТ КБ «ПриватБанк» було задоволено та звернуто стягнення на вищезазначений предмет іпотеки , шляхом їх продажу банком відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» для погашення заборгованості за кредитним договором від 24.07.2008 у розмірі 106 633,84 доларів США. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №1303, 1304 від 21.02.2011 - 850122 грн. 00 коп. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2013 у справі №127/21966/13-ц змінено спосіб виконання вищевказаного рішення та надано ПАТ КБ «ПриватБанк» право продати предмет іпотеки від імені іпотекодавця за договором іпотеки від 24.07.2008 року. Початкову вартість предмета іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями змінено відповідно до звіту незалежної оцінки у розмірі 316 600 грн. 11.10.2013 року ПАТ КБ ПриватБанк, як іпотекодежатель, на підставі рішення суду керуючись ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ,за договором купівлі-продажу здійснив від імені іпотекодавця відчудження іпотечного майна - будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , третій особі. Оскільки банк здійснив реалізацію предмета іпотеки не на підставі договору іпотеки чи застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ,тобто, не із застосуванням процедури позасудового врегулювання , а у судовому порядку , Банк не позбавлений права висувати вимоги до позивача за достягненням заборгованості за зобов`язаннями відповідача ОСОБА_1 ,що виникли з вказаного кредитного договору по поверненню кредиту і на час нинішнього звернення до суду ,не припинились. Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося в порядку виконання судового рішення, тобто в межах судової процедури, а не в порядку позасудового врегулювання. Застосування ст.36 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає наслідки завершення позасудового врегулювання, у даному випадку є безпідставним, оскільки спірні правовідносини врегульовані судовим рішенням, що набрало законної сили, та виконувалися у визначеному судом порядку. Таким чином, твердження апелянта про те, що після реалізації предмета іпотеки банк втратив право на подальші вимоги до боржника як фізичної особи, є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Тому доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» застосував позасудове врегулювання, що позбавляє його можливості вимагати у відповідача подальшого погашення заборгованості за кредитним договором №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008 року ,є необгрунтованими Окрім цього , враховуючи, що 20.10.2016 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 фактично підтвердила існування зобов`язань за кредитним договором, уклавши додаткову угоду №1 до кредитного договору №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008, за якою фактично відбулась реструктуризація кредиту ,змінена валюту кредиту ,відбулось прощення частини боргу , яку проте ОСОБА_1 не виконує і станом на 17.06.2025 року за нею продовжує існувати заборгованість за кредитним договором №VIW9GA0000000003 від 24.07.2008 в розмірі 868794, 62 грн ,суд обгрунтовано дійшов висновку про стягнення заборгованості на користь позивача з метою захисту його майнових прав і інтересів. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач вводить в оману суд та приховує інформацію, що в забезпечення виконання зобов`язання за договором, було укладено договір іпотеки №4337, згідно якого передано в заставу житловий будинок з земельною ділянкою а також те, що на підставі судових рішень 11.10.2013 ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізував предмет іпотеки третій особі на підставі договору купівлі-продажу є безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи. Зазначений факт був врахований судом під час ухвалення рішення від 23.12.2025 року, що прямо відображено у мотивувальній частині судового рішення. Твердження апелянта про його неврахування не ґрунтуються на змісті оскаржуваного рішення. Крім того, у матеріалах справи відсутній примірник вказаного договору іпотеки, що об`єктивно позбавляє апеляційний суд можливості надати йому належну правову оцінку. Вагомих доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права ,а тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд, Постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича Андрія Олексійовича залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач С. Г. Копаничук судді: В.В. Оніщук В.П. Рибчинський