Постанова 4822 № 725/3829/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2026 року м. Чернівці Справа 725/3829/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Лисака І.Н., суддів: Височанська Н.К., Перепелюк І.Б., за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В., позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», відповідач: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівців від 28 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Іщенка І.В., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, ВСТАНОВИВ: У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову зазначало, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії від 14.10.2023 року № 1287-1082 в електронній формі. Відповідно до умов договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язалося надати кредит для задоволення особистих потреб в сумі 20000 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена % ставка 1,2 % в день, стандартна % ставка 1,5 % в день. Вказувало, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перераховано ОСОБА_1 кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 в особистому кабінеті, на підставі договору між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс». ОСОБА_1 не виконано зобов`язання за договором з повернення кредиту в сумі 20000 грн, сплати процентів в сумі 89160 грн, комісії за видачу кредиту в сумі 3000 грн. Посилаючись на часткове списання заборгованості за процентами, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором між Провадження №22-ц/822/588/26 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 14.10.2023 року № 1287-1082 заборгованість в сумі 100000 грн. Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 28 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1323-0991 від 28.12.2023 року в розмірі 88 570,40 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду сторона відповідача подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачем не надано належних доказів про укладення кредитного договору між сторонами в електронному вигляді. Крім іншого зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «Приват Банк» щодо переказу платежів (тобто надання відповідачу кредитних коштів), а отже лист АТ КБ «Приват Банк» сам по собі не може підтверджувати переказ коштів за кредитним договором №1287-1082 від 14.10.2023року. Також у листі АТ КБ «Приват Банк» відсутній повний номер картки, дата і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дата валютування. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним. За таких обставин, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок. За наведеного, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні вимог позивача відмовити. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заперечує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка в порушення умов кредитного договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула, як наслідок, утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 вчинено договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все» від 14.10.2023 року №1287-1082 в електронній формі. На підставі пункту 11.1 договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору. Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Пунктом 4.1 договору встановлено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 20000 грн, дата надання/видачі кредиту 14.10.2023 року. За змістом пункту 4.4. договору базовий період складає 14 календарних днів. Згідно з пунктом 4.9 договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 08.08.2024 року. Пунктами 4.3, 4.6 визначено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом "фіксована". Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% (одна ціла п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою). Згідно пункту 10.2 договору знижена процентна ставка становить 1,20% (одна ціла двадцять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору На підставі пункту 4.2 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту. За змістом пункту 12 договору зазначено реквізити позичальника ОСОБА_1 : паспорт, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором А2614. На підставі листа АТ КБ «ПриватБанк» від 14.04.2025 року повідомлено про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LigPay 14.10.2023 року за кредитним договором 1287-1082 на номер картки НОМЕР_1 у сумі 20000 грн. За розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором від 14.10.2023 року №1287-1082, ОСОБА_1 не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 20000 грн, сплати процентів в сумі 89160 грн, комісії 3000 грн. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 вчинено договір про відкриття кредитної лінії продукту «На все» від 14.10.2023 року №1287-1082 в електронній формі. У п. 3.1 договору вказано, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». За змістом пункту 3.8 договору у разі погодження із запропонованими кредитодавцем умовами цього договору, позичальник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції кредитодавця (акцепту) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий позичальником, що вважається підписанням цього договору відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Накладення позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатору здійснюється шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на вебсайті кредитодавця. Згідно із розділом 12 договору міститься електронний підпис позичальника ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А2614. Частинами другою, четвертою, шостою статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі. Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін. Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції. Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних". Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку). За змістом розділу 12 договору вбачається здійснення ОСОБА_1 надання персональних даних паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, даних банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, електронної адреси. У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, а також остання не посилається на обставини вчинення договору від її імені іншою особою. Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними. Ураховуючи, що договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 14.10.2023 року № 1287-1082 не був би укладений без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету. Щодо виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» обов`язку із перерахунку кредитних коштів ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. На підставі пункту 11.1 договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору. Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкриває кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. На підставі пункту 4.2 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні кредиту. За змістом пункту 12 договору зазначено реквізити позичальника ОСОБА_1 : паспорт, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 та електронний підпис одноразовим ідентифікатором А2614. На підставі листа АТ КБ «ПриватБанк» від 14.04.2025 року повідомлено про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LigPay 14.10.2023 року за кредитним договором 1287-1082 на номер картки НОМЕР_1 у сумі 20000 грн. У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. Доводи ОСОБА_2 з приводу недоведеності виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зобов`язання з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на її картковий рахунок є помилковими. Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21). Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №

705. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №

254. Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення). Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ). Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ). У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Рорахунок заборгованості, наданий ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором від 14 жовтня 2023 року №1287-1082, не є належним доказом виконання зобов`язання з надання ОСОБА_1 грошових коштів, розміру невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредиту та процентів. По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості. Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16. Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 14 жовтня 2023 року кредиту в сумі 20000 грн. Пунктом 4.1 договору між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 14 жовтня 2023 року №1287-1082 встановлено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 20000 грн, дата надання/видачі кредиту 14 жовтня 2023 року. За змістом пункту 4.4. договору базовий період складає 14 календарних днів. Згідно з пунктом 4.9 договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 08.08.2024 року. Пунктами 4.3, 4.6 визначено , що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою). Згідно пункту 10.2 договору знижена процентна ставка становить 1,20% (одна ціла, двадцять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору За таких обставин, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії від 14 жовтня 2023 року №1287-1082. За розрахунком заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за договором від 14.10.2023 року №1287-1082, ОСОБА_1 не виконано зобов`язання з повернення кредиту в сумі 20000 грн, сплати процентів в сумі 89160 грн, комісії 3000 грн. За змістом наведеного розрахунку з 14 жовтня 2023 року по 27 жовтня 2023 року нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою 1,2%, з 28 жовтня 2023 року по 08 серпня 2024 року застосовано стандартну процентну ставку 1,5 %. Як встановлено судом, позивачем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 12160 грн. Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу. У справі, що переглядається, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини 1 статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17. З урахуванням викладеного, загальна сума заборгованості за процентами підлягає зменшенню на суму прощеного боргу і становить 80000 грн. ОСОБА_1 правильність здійснення ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку невиконаного зобов`язання з повернення кредиту в сумі 20000 грн, сплати процентів в сумі 80000 грн, що складає 100000 грн, не спростована. Рішенням суду першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості в розмірі 88 570,40 грн. Однак особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі N179/363/21, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі №757/42885/19-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі N756/11081/20. Крім того, сторона позивача зазначене рішення не оскаржує та у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, чим фактично не заперечує стягнуту судом першої інстанції суму кредиту та підстави виникнення зобов`язання. Відтак, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівців від 28 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Суддя-доповідач І.Н. Лисак Судді: Н.К. Височанська І.Б. Перепелюк