Ухвала КЦС ВС № 752/14946/19
від 24.03.2026 · ЦивільнаУХВАЛА 24 березня 2026 року м. Київ справа № 752/14946/19 провадження № 61-16185ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Пророка В. В. вирішуючи питання про самовідвід судді Ігнатенка Вадима Миколайовича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївського району м. Києва, про вселення й усунення перешкод у користуванні житлом та ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулися до суду з позовом, у якому просили: - визнати виселення його та ОСОБА_5 незаконним; - вселити його та ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1 ; - повернути йому та ОСОБА_5 право володіння рухомим майном згідно зі списком; - усунути перешкоди в користуванні квартирою йому та ОСОБА_5 шляхом виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , заборони користування спірною квартирою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і будь-яким іншим особам. 26 січня 2023 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом. Закрито провадження в справі в цій частині. 14 лютого 2023 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва прийнято відмову ОСОБА_5 від позову у частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом. Закрито провадження в справі в цій частині. 21 квітня 2023 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позов задоволено частково. Вирішено вселити ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 . Вирішено виселити ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 08 травня 2024 року постановою Київського апеляційного суду скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про вселення у квартиру АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 , а також у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 судового збору. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 1 152 грн, тобто по 576,00 грн з кожного. 23 квітня 2025 року постановою Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 08 грудня 2025 року постановою Київського апеляційного суду, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 24 грудня 2025 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про вселення у квартиру АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 768,40 грн залишено без змін. 22 грудня 2025 року представник ОСОБА_7 - адвокат Ларіонова О. О. через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М. 24 грудня 2025 року додатковою постановою Київського апеляційного суду стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1 536,80 грн. 08 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на протокольну ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 січня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М. 12 січня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката Ларіонової О. О. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року залишено без руху. 15 січня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. 23 січня 2026 року представник ОСОБА_7 - адвокат Ларіонова О. О. через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23 січня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Фаловська І. М. 12 лютого 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката Ларіонової О. О. на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року залишено без руху. 16 лютого 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - адвоката Ларіонової О. О. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року, витребувано з суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 752/14946/19 та зупинено виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року в частині вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 768,40 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку. 27 лютого 2026 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (судді-доповідача), Карпенко С. О., Фаловської І. М. від участі у розгляді справи № 752/14946/19. 12 березня 2026 року ухвалою Верховного Суду заяву колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. про самовідвід задоволено. Відведено колегію суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. від участі в розгляді справи № 752/14946/19. Справу № 752/14946/19 передано на автоматизований розподіл. Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 та 17 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Пророк В. В. 19 березня 2026 року суддя Ігнатенко В. М. заявив самовідвід в справі, з огляду на те, що він брав участь у розгляді Верховним Судом справи № 752/19664/19 (провадження № 61-12683св22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., про визнання незаконним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, припинення права власності у складі колегії суддів: Фаловської І. М. , Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач) та у постанові від 21 червня 2023 року висловив правову позицію щодо позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , де Верховний Суд зазначив, що іпотечний договір від 24 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , містить відповідне застереження про можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на предмет іпотеки і відповідачем ОСОБА_6 дотримано положення частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання ОСОБА_1 як боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, проте ні після завершення 30-денного строку з моменту отримання цієї вимоги, ні на час проведення державної реєстрації за названим відповідачем права власності на спірну квартиру позивач не виконав боргове зобов`язання, а також те, що державному реєстратору були надані всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності, передбачені пунктами 57, 61 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127, тому суд першої інстанцій обґрунтовано виснував про відмову в задоволенні позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , у зв`язку з їх недоведеністю. 23 березня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Ігнатенка В. М. з підстав його участі в розгляді справи № 752/19664/19. Вказане, на його переконання, свідчить про упередженість та необ`єктивність судді Ігнатенка В. М. У частині першій статті 39 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) за об`єктивного підходу до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення в справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення в справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення в справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення в справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення в справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення в справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta). Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли в стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. У цій справі (752/14946/19) предметом спору є вселення й усунення перешкод у користуванні житлом, а саме: визнання виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 незаконним; вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1 ; повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право володіння рухомим майном згідно зі списком; усунення перешкод в користуванні квартирою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 шляхом виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , заборони користування спірною квартирою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і будь-яким іншим особам. У суміжній справі (752/19664/19) суддя Ігнатенко В. М. вже висловив правову позицію щодо встановлення обставин та оцінки доказів у питанні визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , тому подальший розгляд цієї справи суддею Ігнатенком В. М., у якому буде проведено остаточний аналіз справи на підставі наявних доказів та аргументів заявників, висловлених у касаційних скаргах у справі № 752/14946/19, може призвести до об`єктивно виправданих сумнівів у стороннього спостерігача в його неупередженості, так як він вже висловив свої аргументи, заслухані під час судового розгляду справи № 752/19664/19 (провадження № 61-12683св22), тому наявні обґрунтовані підстави для задоволення заяви судді Ігнатенка В. М. про самовідвід від розгляду справи № 752/14946/19. Розгляд одним і тим же складом суду другої суміжної справи, де вирішується питання щодо права володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_5 майном (квартирою АДРЕСА_1 ), може призвести до об`єктивно виправданих сумнівів у тому, що суд має упереджене бачення суті справи вже на початку судового розгляду. Ці дві справи пов`язані між собою, адже обидва провадження вимагають з`ясування тих самих обставин, а перевірка правових підстав для вселення й усунення перешкод у користуванні житлом могла фактично спричинити перегляд висновків суду, здійснених у справі № 752/19664/19. Участь одного судді у двох судових провадженнях, які випливають із тих самих обставин, на думку ЄСПЛ, може в певних випадках поставити під сумнів суддівську неупередженість (справа «Індра проти Словачиини», 2005, пункти 51-53). Об`єктивна неупередженість вимагає, щоб суд надавав достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають значення, адже «правосуддя має не лише здійснюватися, однак має бути видно, що воно здійснюється». Тож кожен суддя, щодо якого існують легітимні підстави сумніватися у його неупередженості, має заявити самовідвід. Вимоги об`єктивної неупередженості суду тісно пов`язані з вимогою незалежності суду, а тому ЄСПЛ часто констатує одночасне порушення обох цих гарантій права на справедливий судовий розгляд. Це відбувається, наприклад, у разі наявності ієрархічних або інших зв`язків суддів з іншими учасниками справи, повторної участі судді у провадженні в судах різних інстанцій, участі судді в тому самому провадженні в різних процесуальних статусах тощо. У кожному такому випадку потрібно визначити, чи були відносини між сторонами та суддею за своєю суттю і ступенем такими, що виключають сумніви в упередженості останнього. З метою недопущення виникнення обставин, які б могли викликати сумніви щодо неупередженості судді і забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, колегія суддів висновує про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді Ігнатенка В. М. про самовідвід. З огляду на вказане заява ОСОБА_1., яка надійшла до Верховного Суду 23 березня 2026 року після заяви Ігнатенка В. М. про самовідвід від розгляду справи № 752/14946/19, що зареєстрована 19 березня 2026 року, не підлягає розгляду. Керуючись статтями 33, 36, 39, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ: Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ігнатенка Вадима Миколайовича повернути без розгляду. Заяву судді Ігнатенка Вадима Миколайовича про самовідвід задовольнити. Відвести суддю Ігнатенка Вадима Миколайовича від участі в розгляді справи № 752/14946/19 за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївського району м. Києва, про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом. Справу № 752/14946/19 передати на автоматизований розподіл. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко В. В. Пророк