Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/17155/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2672/26 Справа № 175/17155/25 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Макарова М.О., Городничої В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року про повернення заяви позивачеві у складі судді Васюченко О.Г. у справі за позовом першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року позов першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури визнано неподаним та повернуто позивачеві, на підставі положень частини 3 статті 185 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у встановлений судом строк не виконані вимоги ухвали суду від 28 жовтня 2025 року, якою позов залишено без руху та не усунуто недоліки позову. Не погодившись з такою ухвалою суду, перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородська О.М. звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року стосовно умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, що призвело до неправильного вирішення справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з таких підстав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України. 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина 5 статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац 2 частини 4 статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац 3 частини 2 статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Залишаючи позов першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської О.М. без руху, суд першої інстанції виходив з підстав недотримання позивачем вимог частини 4 статті 177 ЦПК України, а саме ненадання доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та не проведення експертно-грошової оцінки майна. Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині 5 статті 390 ЦК України. Положення частини 5 статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини 5 статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. У даному позові прокурор посилався на недобросовісність набувачів спірних земельних ділянок. Зокрема, вказував, що ОСОБА_2 , як первісний набувач прав на спірну земельну ділянку, не є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства, зазначав про бажане місце розташування земельної ділянки, що свідчить про його обізнаність перебування земельної ділянки частково у смузі відведення автодороги. Вказані обставини не могла не усвідомлювати й ОСОБА_1 під час придбання спірної земельної ділянки. Вищевказане безумовно свідчить про недобросовісну поведінку як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 . Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини 5 статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. Отже, при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення частини 4 статті 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню, у зв`язку з чим ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою. Згідно з пунктом четвертим частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене та положення законодавства, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування ухвали суду та направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Суддя: М.О. Макаров В.С. Городнича