Постанова Вінницький апеляційний суд № 145/1788/23

Справа № 145/1788/23 Провадження № 22-ц/801/415/2026 Категорія: 8 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець В. Д. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2026 рокуСправа № 145/1788/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Панасюка О. С., Оніщука В. В., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області, Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, відповідачі ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія ЛББ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, яка діє в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року, постановлену у складі судді Іванця В. Д. у селищі Тиврів, дата складення повного судового рішення, відповідає даті постановлення ухвали, - в с т а н о в и в : В жовтні 2023 року Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області звернулася до Тиврівського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Агропромислова компанія ЛББ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки площею 1,7660 га, кадастровий номер 0524585700:01:001:0141, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шпиківської селищної територіальної громади (колишня територія Сліднянської сільської ради Тиврівського району Вінницької області). Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. 19 червня 2025 року після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Іванцю В. Д. Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року позовну заяву Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області залишено без руху, з підстав відсутності в матеріалах справи документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки. Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не усунув недоліки, викладені в ухвалі Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року, а саме не вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, натомість подав заяву, яка зводиться до незгоди прокурора з ухвалою про залишення позову без руху, в якій прокурор вказав, що відповідач не надав доказів на підтвердження своєї добросовісності при набутті права власності на земельну ділянку, окрім того, прокурор вказав, що абзац 2 частини 4 статті 177 ЦПК України зворотної дії у часі не має, норми Закону № 4292-ІХ «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» поширюються лише на добросовісного набувача, відсутній механізм реалізації Прикінцевих та перехідних положень цього Закону. Проте суд першої інстанції виснував, що зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся з віндикаційним позовом, який обґрунтовує добросовісністю відповідача набувача спірної земельної ділянки, а тому дійшов висновку про залишення позову без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 23 грудня 2025 року Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Основними доводами апеляційної скарги є те, що предметом позову є витребування у ОСОБА_1 та ТОВ «Агропромислова компанія ЛББ» на користь держави в особі Шпиківської селищної ради земельної ділянки площею 1,7650 га з кадастровим номером 0524585700:01:001:0141, а підставами позову є те, що земельна ділянка була отримана у власність з порушенням порядку набуття в порядку безоплатної приватизації землі для ведення особистого селянського господарства, що є порушенням вимог ст. 116, 121 ЗК України. Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду, зазначив, що при обґрунтуванні вимог прокурор посилався на добросовісність дій ОСОБА_1 , жодного трактування позовна заява щодо недобросовісності відповідача з посиланням на докази не містить, проте таке твердження суду не відповідає обставинам справи, оскільки прокурор у заявленому позові обґрунтував свої доводи із посиланням на ст. 387 ЦК України та доводив недобросовісність дій відповідача ОСОБА_1 . Суд не зважив на те, що прокурор подав позов 05 жовтня 2023 року та на той момент була чинною редакція статті 177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви і позовна заява відповідала цим вимогам. В законодавстві України, в тому числі у Законі України № 4292-ІХ, відсутні норми, які вказують на те, що ч. 4 ст. 177 ЦПК України має зворотну дію в часі. 05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Агропромислова компанія ЛББ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Основними доводами відзиву є те, що прокурор намагається довести недобросовісність ОСОБА_1 , посилаючись на низьку ціну продажу ділянки (29 957 грн), зв`язки між особами в с. Рахни-Лісові, подвійне отримання ОСОБА_2 земельних ділянок в приватну власність шляхом безоплатної приватизації, однак ці аргументи є припущенням, які не спростовують презумцію добросовісності набувача (ч. 5 ст. 12 ЦК України). Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24, питання добросовісності вирішується після дослідження доказів, але для подання віндикаційного позову про витребування майна, вимога про внесення коштів на депозит є обов`язковою, якщо не доведено недобросовісність на етапі подання. Прокурор не виконав цю вимогу. 05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Довганя О. О., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Основними доводами відзиву є те, що позовна заява не відповідає вимог абз 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме до неї не додано документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного нерухомого майна, визначеної шляхом експертно-грошової оцінки земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинному станом на дату подання позову. У позовній заяві не наведено жодних фактичних доказів, які б вказували на обізнаність ОСОБА_1 про існування будь-яких порушень пов`язаних з набуттям права власності на спірну земельну ділянку. 09 січня 2026 року Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області подала клопотання, в якому просила розгляд справи здійснювати у їх відсутність. 16 січня 2026 року представник ТОВ «Агропромислова компанія ЛББ» адвокат Кугутюк О. В. через систему «Електронний суд» подав клопотання, в якому просив розгляд справи призначений на 22 січня 2026 року об 14:45 годині відкласти, оскільки в цей день він прибути не має можливості, оскільки приймає участь в кримінальній справі № 145/1788/23 в Тульчинському районному суді Вінницької області. 22 січня 2026 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Довгань О. О., подав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, оскільки він в цей же день уклав угоду на правничу допомогу з особою по кримінальному провадженні та має прийняти участь у слідчих діях. Апеляційний суд відхиляє клопотання представників відповідачів, оскільки ними подано відзив на апеляційну скаргу, явка в судове засідання є необов`язковою (ч. 2 ст. 372 ЦПК України), апеляційна скарга подана на ухвалу, відтак в разі відкладення розгляду буде порушено строк апеляційного розгляду ( ч. 1 ст. 371 ЦПК України). В судовому засіданні представник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області, прокурор Моніч Л. В. підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини: - ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 91, т. 1); - ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 160, т. 1); - ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року позовну заяву Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області залишено без руху (а.с. 125, т. 2); - ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду. Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 187 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано ухвалу від 24 листопада 2025 року, якою зобов`язано позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви: 05 жовтня 2023 року. Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду зроблений за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 187 ЦПК України). 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12.03.2025), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12.03.2025). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12.03.2025). У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12.03.2025 зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Касаційний суд вже вказував, що: обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються; питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2025 року в справі № 523/14914/24, від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25). Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом у жовтні 2023 року, прокурор обґрунтовував свої вимоги положеннями статей 387 та 388 ЦК України. (а. с. 2-22, т. 1). У свою чергу, залишаючи позовну заяву Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області без розгляду, суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що у даній заяві позивач по суті повторно відображає попередньо викладені фактичні обставини щодо вибуття земельної ділянки з власності Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, вказуючи на недобросовісність відповідачів та третіх осіб та наявність підстав для витребування земельних ділянок на підставі ст. 387 ЦК України. Також судом першої інстанції не наведено обґрунтованих висновків щодо відхилення доводів позивача в тій частині, що норми Закону № 4292-ІХ мають зворотну дію в часі саме в частині застосування матеріальних норм, однак не в частині застосування процесуальних норм. Суд першої інстанції не зважив на приписи частин 3 та 4 статті 3 ЦПК України, відповідно до яких провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Як уже зазначалося, прокурор подав позов в жовтні 2023 року і на той час позов відповідав приписам статей 175, 177 ЦПК України, тому зміна процесуального закону в подальшому та доповнення частини 4 статті 177 ЦПК України новим абзацом, який покладає обов`язок надати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, - не може бути застосована в ретроспективі, оскільки не існувало такого процесуального обов`язку позивача на момент звернення прокурора до суду. З огляду на наведене, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 6 частини1 статті 374ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставою для застосування пункту 6 частини1 статті 374ЦПК України є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини 1 статті 379 ЦПК України). Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які регулюють питання залишення позову без руху та, як результат, без розгляду на стадії розгляду справи по суті. Тому ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року слід скасувати як таку, що перешкоджає подальшому розгляду у справі, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (пункт 4 частини 1 статті 379 ЦПК України). Щодо розподілу судових витрат. З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відповідно до яких, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, - задовольнити. Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 січня 2026 року. Головуюча Т. М. Шемета Судді: В. В. Оніщук О. С. Панасюк