Постанова 4803 № 175/15090/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1099/26 Справа № 175/15090/25 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: особи, яку притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Меженної О.В., переглянувши апеляційну скаргу захисника, на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою суду від 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. Районним судом встановлено, що ОСОБА_1 30.08.2025 приблизно о 14:05 в м. Підгороднє перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснив зіткнення з автомобілем Хундай, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив ст. 124 КУпАП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу правопорушення, так як порушено процедуру огляду, відсутні відеозапис, який би свідчив про відмову від проходження огляду. При цьому, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд лише на місці, в закладі охорони здоров`я не пропонувалося не надавалось і не складалося направлення. Крім цього, в протоколі не зазначено про наявність ознак сп`яніння, а висновки щодо перебування у стані сп`яніння не підтверджуються. Під час перегляду захисник та ОСОБА_1 підтримали вимоги апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи. Окрім того, судом І інстанції досліджено доказ відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення. Дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про неповне встановлення судом першої інстанції всіх фактичних обставин справи та як результат передчасні висновки суду про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне. Відповідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та встановив районний суд, що ОСОБА_1 30.08.2025 приблизно о 14:05 в м. Підгороднє перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснив зіткнення з автомобілем Хундай, державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив ст. 124 КУпАП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. З вищевказаних обставин видно, що ОСОБА_1 ставиться в провину керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, суть правопорушення має протиріччя, так як встановлено, що особа перебувала в стані сп`яніння, в той же час огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння не проводився. Наведені обставини справи в своїй сукупності свідчать про наявність суперечностей у складеному працівниками поліції відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення, а саме щодо суті адміністративного правопорушення, що є порушенням ст. 256 КУпАП, згідно якої в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. З огляду на викладені обставини справи, апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Окрім того, апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що, зважаючи на положення ч. 1 ст. 130 КУпАП, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення є встановлення всіх ознак даного правопорушення, в тому числі відмова особи, яка здійснює керування транспортним засобом з наявними ознаками сп`яніння від проходження огляду у встановленому законом порядку, що в свою чергу заперечується скаржником в апеляційній скарзі. Тобто, необхідною умовою також є фіксація відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку. Наявний відеозапис не містить фіксації відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. З відеозапису вбачається фіксації працівника поліції, який постійно перебував у службовому автомобілі, на відеозаписі не зафіксовано особу ОСОБА_1 та що саме даній особі пропонувався огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Відеозапис містить звукову інформацію про розмову працівника поліції з колом не встановлених осіб. Відомостей щодо залучення свідків для фіксації відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння та доручення відповідних пояснень на підтвердження даних обставин в матеріалах справи не містяться. Натомість, судом першої інстанції не враховано дані вказані обставини справи та як результат зроблено помилкові висновки щодо наявності в даному випадку правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. За положенням ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Крім того, як зауважувалося вище, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення слід також враховувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) де серед іншого, зазначено, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)». У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». За положеннями п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Таким чином, оскільки наведені встановлені судом обставини подій в своїй сукупності не підтверджують «поза розумним сумнівом» наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі на підставі п. 1ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Меженної О.В. задовольнити. Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір в сумі 565 грн. 60 коп. - скасувати. Закрити провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Р.В.Мудрецький