Постанова 4851 № 520/17409/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 р. Справа № 520/17409/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 26.11.25 у справі № 520/17409/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (далі також - позивач, ТОВ ВКП "K.I.T. LTD") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці Державної митної служби України (далі також - відповідач, Київська митниця), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA100430/2025/000010/2 від 15.04.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA100430/2025/000010/2 від 15.04.2025. Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України, не врахував, що митним органом під час митних процедур чітко визначено розбіжності, які містилися в поданих позивачем документах. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 25.10.2024 між ТОВ ВКП "K.I.T. LTD" (як Покупцем) та HAI VUONG CO., LTD (як Продавцем) укладено Контракт № 2510 (далі також - Контракт). Предметом вказаного Контракту, відповідно до п.1.1. розділу І, є те, що Продавець продає Покупцеві заморожену або охолоджену рибу та морепродукти (далі також - Товар) згідно з інвойсом та ціни, узгодженої Сторонами. Відповідно до п. 1.2 розділу І зазначеного Контракту інвойс є невід`ємною частиною цього Контракту. Згідно з п. 3.1 Контракту ціна товару, що є предметом купівлі-продажу, вказується в інвойсі в USD. Відповідно до п.4.2 Контракту № 2510 від 25.10.2024 та проформи-інвойсу № 24397ART-HV від 26.11.2024 умовою оплати за товар є передплата, яка відповідно до інвойсу становить 20% суми контракту, що дорівнює 21140,00, доларів США (повна вартість партії товару за інвойсом № 24397ART-HV - 105700,00 доларів США). Для розмитнення товару позивачем 12.04.2025 була подана електронна митна декларація № 25UA100430582607U4 щодо митного оформлення товару, ввезеного позивачем на територію України на підставі Контракту № 2510 від 25.10.2024. За вказаною вище декларацією № 25UA100430582607U4 на підставі контракту № 2510 від 25.10.2024 ввезено на митну територію України товар:

1. Риба морожена: масляна (frozen oilfish hgt) роду (lepidocybium flavobrunneum), патрана, без голови та хвоста, тушка, без теплової обробки, без харчових домішок, заморозка IQF, глазур 5%. Розмірний ряд: 1-3 кг/шт. Вага нетто: 6000кг (включаючи вагу крижаної глазурі), упаковано в 173 мішків. Дата виробництва: 01/2025р. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: Hai Vuong Company Limited (#DL318). Країна виробництва: VN».

2. Риба морожена: масляна (frozen oilfish hgt) роду (lepidocybium flavobrunneum), патрана, без голови та хвоста, тушка, без теплової обробки, без харчових домішок, заморозка IQF, глазур 5%. Розмірний ряд: 3-6 кг/шт. Вага нетто: 9000кг (включаючи вагу крижаної глазурі), упаковано в 259 мішків. Дата виробництва: 01/2025р. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: Hai Vuong Company Limited (#DL318). Країна виробництва: VN».

3. Філе риби морожене: тунець філе лоінси роду (Thunnus albacares) без шкіри, без кісток, без теплової обробки, без харчових домішок, заморозка IQF, вакуумне пакування. Якість:#А. Розмірний ряд: 2+кг. Чиста вага нетто: 7000кг, без врахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 280 карт.коробів (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка, п/е тесьма). Дата виробництва: 01/2025р. Відповідно до граф 20, 22, 23, 42 МД № 25UA100430582607U4 загальна вартість товару складає 105700,00 доларів США, курс валюти 41,4706 грн. на 1 долар США, поставка відбувалася на умовах CIF RO Constanta. Згідно з графою 12 №МД 25UA100430582607U4 митна вартість становить 4416307,67 грн. До поданої МД № 5UA100430582607U4 на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу позивачем було подано такі документи: - Сертифікат якості (Certificate of quality) від 29.01.2025; - Рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № HV50049 від 21.01.2025; - Коносамент (Bill of lading) № YMJAM490353844 від 29.01.2025; - Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 170868 від 10.04.2025; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 50900143 від 11.02.2025; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1004-3 від 10.04.2025; - Страховий поліс № 008-24/24/25/04.PA/HD/0000085 від 23.01.2025; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2510 від 25.10.2024; - Договір про надання послуг митного брокера № 07-12-22 від 07.12.2022; - Договір (контракт) про перевезення № 230620 від 23.06.2020; - Інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12730167 від 11.04.2025. 15.04.2025 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000010/2 (далі - Рішення № UA100430/2025/000010/2), відповідно до якого застосовано другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів. На підставі зазначеного Рішення відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000060 (далі - Картка відмови №UA100430/2025/000060), згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. Відповідно до графи 33 Рішення № UA100430/2025/000010/2 декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: 1) відповідно до інвойсу від 21.01.2025 № HV50049 умови оплати умовою оплати вартості імпортованого товару визначено « 20 % in advance and 80 % after confirm documents in accordance with 7.2 of Contract» (неоф. переклад: 20 % - передоплата, 80 % - після підтвердження документів у відповідності до розділу 7.2 Контракту) від 25.10.2024 № 2510. Проте в наданому до митного оформлення зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.10.2024 за № 2510 відсутній пункт 7.2; 2) відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.10.2024 № 2510 умови поставки FCA-Klaipeda. В гр. 20 МД зазначено CIF- Constanta (Румунія); 3) до митного оформлення надана лише довідка про транспортні витрати від 10.04.2025 за № 1004-3 видана транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛИМП А.С.». щодо автоперевезення за маршрутом Constanta (Румунія) - п/п Орлівка. Разом з тим не надано числових значень витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів в порту Constanta. Товар поставляється в Україну на умовах CIF Constanta (Румунія). 4) надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 10.04.2025 № 1004-3 видана транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛИМП А.С.»., проте згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 10.04.2025 № 170868, перевізником товарів виступає інша особа ТОВ «Транспортна компанія «Авто АССЕДО». Отже, ідентифікувати надану довідку про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною ЕМД, неможливо; 5) у коносаменті від 29.01.2025 за № YMJAM490353844 міститься відмітка «DRAFT ONLY» (тільки чернетка), що може свідчити про те, що це не є документом, за яким відвантажено вантаж. Отже, за висновками, наведеними в оскаржуваному рішенні, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Також позивач, скориставшись правом, передбаченими ч. 8 ст. 53 МК України, додатково разом із листами від 10.06.2025 та від 23.06.2025 надав митному органу такі документи: - документи, що підтверджують вартість перевезення:

1. ДОГОВІР З ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ № 010919 від 01/09/19, укладений між ТОВ «ТОВ «ОЛИМП А.С.» та ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО»;

2. Додаткову угоду № 1 від 02 квітня 2024 року до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01 вересня 2019 року;

3. Додаткову угоду № 1 до Договору № 230620 від 23.06.2020;

4. Рахунок-фактуру № СФ-0001359 від 30 квітня 2025 року;

5. Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-1359;

6. Платіжну інструкцію № 599 від 09.05.2025 про сплату 130800,00. - інші документи щодо виконання контракту на поставку товару: 1. PROFORMA INVOICE 24397ART-HV від 26.11.24;

2. Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 5 від 09.01.2025;

3. Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 45 від 02.04.2025. За результатами вивчення направлених додаткових документів Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000010/2 від 15.04.2025 залишене без змін, а недоліки у документах, що стали підставою для його прийняття відповідач вважав не усунутими. З огляду на прийняття відповідачем Рішення № UA100430/2025/000010/2 від 15.04.2025 та винесення Картки відмови № UA100430/2025/000060 з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач скористався правом на випуск товару у вільний обіг за митною декларацією № 25UA100430582607U4 від 12.04.2025. Не погодившись із прийнятим Київською митницею рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012). Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому, відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі - Класифікатор документів). Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631). Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками). Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні наведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18. За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу). В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості. За матеріалами справи на попередню оплату товару Продавцем оформлена проформа-інвойс № 24397ART-HV від 26.11.2024 на поставку риби мороженої на суму 105700,00 доларів США. Вказаний інвойс наданий митниці разом із листом про надання додаткових документів за митною декларацією № 25UA100430582607U4 від 12.04.2025. Інвойс № 24397ART-HV від 26.11.2024 оплачений платіжною інструкцією в іноземній валюті № 5 (підстава переказу: проформа інвойс № 24397ART-HV від 26.11.2024 та контракт № 2510 від 25.10.2024), сума платежу 21140,00 доларів США. Комерційний інвойс № HV50049 від 21.01.2025 оформлений на остаточну оплату партії товару, обумовленого проформою-інвойсом № 24397ART-HV від 26.11.2024, сума оплати за цим інвойсом 84560,00 доларів США, водночас в інвойсі зазначено, що в цю суму не входить раніше сплачена за товар сума попередньої оплати в розмірі 21140,00 доларів США, яка врахована продавцем в рахунок оплати партії товару. Оплата комерційного інвойсу № HV50049 проведена платіжною інструкцією в іноземній валюті № 45 (підстава переказу: проформа інвойс № HV50049 від 21.01.2025 та контракт № 2510 від 25.10.2024), сума платежу 84560,00 доларів США. Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до інвойсу № HV50049 від 21.01.2025 умови оплати умовою оплати вартості імпортованого товару визначено умови: 20 % - передоплата, 80 % - після підтвердження документів відповідно до розділу 7.2 Контракту від 25.10.2024 за № 2510, який в тексті згаданого контракту відсутній, суд зазначає, що згідно з поясненнями позивача продавець, виписуючи інвойс № HV50049, припустився помилки та послався на неіснуючий пункт 7.2 замість пункту 4.2, яким передбачена попередня оплата за товар, але ця помилка не змінює змісту зобов`язання, оскільки попередня оплата передбачена п.4.2 Контракту № 2510 від 25.10.2024 та проформою-інвойсом № 24397ART-HV від 26.11.2024, а інвойс, виписаний на підставі цього контракту за п. 1.2 є невід`ємною частиною цього Контракту. Разом з цим колегія суддів наголошує, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та у постанові від 12.03.2019 у справі №803/3649/15. На підтвердження транспортних витрат митному органу загалом позивачем направлено: - договір № 230620 від 23.06.2020, укладений між Експедитором - ТОВ «ОЛІМП А.С.», та ТОВ «ВКП К.І.Т. Ltd» - Замовником, за п. 1.1 якого Замовник доручає, а Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Замовника транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших послуг Замовнику згідно зі ст. 8 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» за погодженням сторін. Відповідно до п. 2.1.1 цього договору експедитор зобов`язаний організувати перевезення вантажів Замовника на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги Замовнику за згодою Сторін; - додаткову угоду № 1 до Договору № 230620 від 23.06.2020, відповідно до п. 1 якої договір доповнений пунктом 4.7 такого змісту: Довідка про транспортні витрати є інформаційним звітом Експедитора, що складається за результатами перевезення партії товару/контейнеру до моменту його прибуття на митну територію України; - договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019, укладений між Замовником - ТОВ «ОЛІМП А.С.» та Перевізником - ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО», за п. 1.2 якого Перевізник виконує перевезення вантажів, пред`явлених Замовником, а Замовник сплачує послуги Перевізника. - додаткову угоду № 1 від 02.04.2024 до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019, за п. 1 якої сторони домовилися п. 1.1 цього договору викласти в такій редакції: «Замовник залучає Перевізника для перевезення вантажів автомобілями по території України, Євросоюзу та країн СНД». - міжнародну товарно-транспортна накладну № 170868 від 10.04.2025 на перевезення товару за інвойсом № HV50049 від 21.01.2025 транспортування морського контейнеру OTPU6468068 автомобілем із державним номером ВН5873СК// НОМЕР_1 , перевізник - ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО»; - акт здачі-прийняття виконаних робіт/надання послуг № ОУ-1359, за яким транспортні послуги в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) з транспортування морського контейнеру OTPU6468068 склали 40000,00 грн; - рахунок-фактуру № СФ-0001359 від 30.04.2025, оформлений ТОВ «ОЛІМП А.С.», за яким транспортні послуги в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) з транспортування морського контейнеру OTPU6468068, склали 40000,00 грн; - платіжну інструкцію № 599 від 09.05.2025 про оплату 130800,00 грн. за послуги згідно з договором № 230620 від 10.06.2020 та рахунку СФ-0001359 від 30.04.2025; - довідку про транспортні витрати № 1004-3 від 10.04.2025, видану ТРАНСПОРТНО- ЕКСПЕДИТОРСЬКОЮ КОМПАНІЄЮ ТОВ «ОЛИМП А.С.» (що згідно з п. 4.7. договору № 230620 від 23.06.2020 є інформаційним звітом Експедитора та складається за результатами перевезення партії товару/контейнеру до моменту його прибуття на митну територію України), якою підтверджено, що транспортування морського контейнеру OTPU6468068 на автомобілі ВН5873СК// НОМЕР_1 , становить: з порту Констанца (Румунія) до кордону України, митний пост «Орлівка» - 40000,00 грн; страхування вантажу не проводилось; навантаження здійснювалось за рахунок продавця. Щодо доводів відповідача, що документи, видані транспортно-експедиторською компанією ТОВ «ОЛІМП А.С» не можуть бути підтвердженням транспортних витрат позивача, оскільки згідно з автотранспортною накладною CMR від 10.04.2025 за № 170868 перевізником товарів є ТОВ «Транспортна компанія «АВТО АССЕДО» та відповідальним за обробку (зберігання/оформлення дозвільних та/або транзитних документів та ін.) вантажу у транзитній країні Румунія визначено «OLIMP CONSTANT GROUP MT. LTD S.R.L.» (відправник гр. 22 CMR), тобто відбулося залучення третіх осіб, проте підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару, то колегія суддів таке до уваги не бере. Так, згідно зі ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право залучати до виконання доручення інші підприємства, у тому числі перевізників. У таких випадках саме експедитор є відповідальним за організацію перевезення, а документи, складені на його ім`я, включно з актом виконаних робіт, рахунками та іншими підтверджуючими документами, є належними доказами фактичного здійснення послуг та понесених витрат. За ч. 6 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Отже, якщо перевезення організоване через експедитора, документи можуть бути оформлені не на фактичного перевізника, а на експедитора як сторону, що забезпечила транспортування. Як вже зазначалося вище, позивачем був укладений Договір № 230620 від 23.06.2020 із Експедитором - ТОВ «ОЛІМП А.С.», за п. 1.1 якого Експедитор зобов`язується організувати за рахунок позивача транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших послуг Замовнику згідно з ст. 8 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» за погодженням сторін. В свою чергу Експедитор уклав Договір з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 010919 від 01.09.2019 з перевізником ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «АВТО АССЕДО», за п. 1.2 якого перевізник виконує перевезення вантажів, пред`явлених Замовником, а Замовник сплачує послуги Перевізника, який виконав надане йому замовлення із транспортування товару, що розмитнюється. За результатами цих та інших дій експедитором складена довідка про транспортні витрати, статус якої визначений п. 4.7 Договору № 230620 від 23.06.2020, за яким вона є інформаційним звітом Експедитора, що складається за результатами перевезення партії товару/контейнеру до моменту його прибуття на митну територію України (п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 230620 від 23.06.2020). Суд ураховує, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у наданих позивачем рахунку-фактурі від 30.04.2025 за № СФ-0001359 та акті виконаних робіт від 30.04.2025 за № ОУ-1359 відсутні посилання на договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг, а отже зазначені документи не підтверджують належність послуг до товарів, проте наведене колегія суддів до уваги не бере. Так, міжнародною автотранспортною накладною CMR № 170868 від 10.04.2025 підтверджена доставка контейнеру OTPU6468068, який містить товар, зазначений в інвойсі № HV50049 від 21.01.2025. Згідно з інвойсом № HV50049 від 21.01.2025 товар, обумовлений ним, поставляється в контейнері № OTPU6468068/YMAS763988. В рахунку-фактурі № СФ-0001359 від 30.04.2025 зазначена оплата за транспортні послуги з доставки контейнеру OTPU6468068 в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) в сумі 40000,00 грн. Актом здачі-прийняття робіт № СФ-0001359 від 30.04.2025 погоджене надання транспортних послуг з доставки контейнеру OTPU6468068 в міжнародному сполученні м. Констанца (Румунія)-м/п Орлівка (Україна) на 40 000,00 грн. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані до митниці рахунок-фактура № СФ-0001359 від 30.04.2025 та акт здачі-прийняття робіт № СФ-0001359 від 30.04.2025 у сукупності із іншими поданими митниці документами є належними та допустимими доказами, що підтверджують митну вартість товару, оскільки чітко ідентифікуються із товаром, що представлений до митного оформлення. Отже, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки. Щодо посилання митного органу на розбіжності у п. 3.2 Контракту № 2510 від 25.10.2024, де умови поставки визначені як FCA-Klaipeda та у гр. 20 МД, де ці умови визначені за CIF- Constanta (Румунія), то колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1.1 Контракту Продавець продає Покупцеві заморожену або охолоджену рибу та морепродукти (у подальшому Товар) згідно інвойсу та ціни, узгодженої Сторонами. Тобто умови поставки можуть бути змінені інвойсом, що і відбулося за інвойсом № HV50049 від 21.01.2025, яким передбачені умови поставки CIF CONSTANTA, ROMANIA. Щодо посилання відповідача на те, що у коносаменті від 29.01.2025 за № YMJAM490353844 міститься відмітка «DRAFT ONLY» (тільки чернетка), що може свідчити про те, що це не є документом, за яким відвантажено вантаж, колегія суддів зазначає таке. Коносамент YMJAM490353844, датований 29.01.2025, є дійсним транспортним документом, відповідно до якого вантаж було фактично завантажено на судно M/V ONE INTELLIGENCE, рейс 004W у порту Вунгтау (В`єтнам) з наступним прямуванням до України через порт Констанца (Румунія). Вказана відмітка "DRAFT ONLY" свідчить лише про статус друкованої копії документа на момент її формування, і зазвичай використовується перевізниками (у тому числі YANG MING MARINE TRANSPORT CORP) для відображення попередньої версії коносамента, яка не має статусу оригіналу до моменту підтвердження і випуску фінальної версії. В даному випадку відправником вантажу було оформлено TELEX RELEASE, що підтверджує дозвіл на видачу вантажу без фізичних оригіналів коносамента. Це означає, що вантаж випущено до одержувача на підставі електронного підтвердження перевізника (телекс-релізу), а не на підставі паперових оригіналів. Отже, фактичне відвантаження вантажу та його документальне оформлення підтверджено перевізником, а копія коносамента з відміткою "DRAFT ONLY" подана як інформаційне підтвердження, що супроводжує телекс-реліз. Доказом правомірності цього способу є наявність у перевізника інформації про повне оформлення коносамента та реєстрацію вантажу у відповідному рейсі. Водночас коносамент № YMJAM490353844 від 29.01.2025 містить усі істотні реквізити, необхідні для ідентифікації перевезення, а саме, відомості про відправника, одержувача, найменування товару, контейнер, судно, порт завантаження та порт призначення, і кореспондується з іншими документами, поданими при митному оформленні, зокрема з інвойсом № HV50049 від 21.01.2025, CMR № 170868 від 10.04.2025 та довідкою про транспортні витрати № 1004-3 від 10.04.2025. З огляду на зазначене твердження митного органу стосовно того, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, є спростованими та не знайшли свого підтвердження. У спірному рішенні митним органом не зазначено жодних обґрунтованих розбіжностей у документах, що стосуються числового значення заявленої митної вартості, також не наведено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15 однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Суд також не бере до уваги посилання представника митного органу на те, що під час здійснення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, оскільки спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Крім того, в постанові від 09.02.2022 у справі № 520/12621/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, проте відповідної інформації оскаржуване рішення не містить. За матеріалами справи джерелом інформації для прийняття оскаржуваного рішення стала цінова інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено: МД від 24.07.2024 за № 24UA100430285027U6. Проте відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за вказаною МД були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митною декларацією № 25UA100430582607U4. Водночас одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16). Окремо суд зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17. У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Суд також звертає увагу, що відповідно до МК України у рішенні про коригування митної вартості має зазначатися послідовність застосування методів визначення митної вартості та обґрунтованих причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625 Верховний Суд зазначив, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень. Натомість у самому рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган зазначає формальні фрази, які стосуються методів митної вартості товарів, але не конкретизує детальні причини та недоліки, через які той чи інший метод не застосувався. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2025/000010/2 від 15.04.2025, оскільки таке не відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "K.I.T. LTD". Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі № 520/17409/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова