Постанова Одеський апеляційний суд № 521/4244/25

Номер провадження: 22-ц/813/1664/26 Справа № 521/4244/25 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 26.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого зазначив, що 25.12.2024 року о 09.55 год. за адресою: м. Одеса, перехрестя вул. Космонавтів навпроти вул. Люстдорфська дорога, 50 внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. 2.3, 12.1, 13.1 ПДР між автомобілями MITSUBISHI PAJ.SPORT н/з НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_4 ) та MERSEDES-BENZ н/з НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_1 ) сталася дорожньо-транспортна пригода, за наслідками якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Позивач посилається, що відповідно до висновку експерта № 03-25 експертного транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZE 350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 14.01.2025 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 25.12.2024, визначається рівною 1471324,02 грн, ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ E350 реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням аварійних пошкоджень, внаслідок ДТП, яка відбулася 25.12.2024, визначається рівною 566994,41 грн. Вартість проведеного експертного дослідження становить 10000 грн. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.01.2025 у справі № 521/108/25 ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова не оскаржена в апеляційному порядку, та набрала законної сили. Транспортний засіб ОСОБА_4 застрахований в ТДВ Страхова компанія «Альфа Гарант» - страховий поліс АР-0003249308, ліміт страхового відшкодування за завдану майну шкоду - 160000 грн, франшиза - 0 грн. Угодою про розмір страхового відшкодування від 21.02.2025, що укладений між ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 , визначено розмір страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 25.12.2024 у розмірі 160000 грн, яке було виплачено ОСОБА_1 24.02.2025 року. Позивач зазначає, що частка відповідальності ОСОБА_4 становить різницю між фактичних розміром шкоди і лімітом страхового відшкодування 160000 грн. Враховуючи, що вартість автомобіля MERCEDES-BENZ Е350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до ДТП становила 1471324,02 грн, а після ДТП 566994,41 грн, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача 744329,61 грн у відшкодування шкоди, пов?язаної з фізичним знищенням автомобіля MERCEDES-BENZ Е350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , (1474324,02 грн (вартість автомобіля до ДТП) - 566994,41 грн (вартість автомобіля після ДТП) - 160 000 грн (сума страхового відшкодування)). Крім того, на підставі ст. 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з відповідача також підлягають стягненню витрати з оплати послуг евакуатора у розмірі 3500 грн. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 747829,61 гривень та стягнути судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Київський районний суд м. Одеси рішенням від 17 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 747829,61 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5982,64 грн, витрати на проведення експертизи в розмірі 10000,00 грн. В іншій частині вимог, відмовив. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вартість автомобіля Mersedes-Benz Е350, номерний знак НОМЕР_2 , до дорожньо-транспортної пригоди становила 1471324,02 грн, а після дорожньо-транспортної пригоди 566994,41 грн, та вартість відновлювального ремонту складає 1777991,79 грн, яка перевищує ринкову вартість вказаного автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, позивач має право на відшкодовування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з вирахуванням отриманого страхового відшкодування. Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 744329,61 грн (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за вирахуванням отриманого страхового відшкодування, тобто 1474324,02 грн - 566994,41 грн - 160000,00 грн = 744329,61 грн). Суд зазначив, що як у підготовчому провадженні по справі, так і при судовому розгляді вказаної справи, стороною відповідача не було висловлено незгоди з висновком експерта № 03-25 від 14.01.2025 року та не заявлено клопотань про призначення повторної експертизи щодо дослідження пошкодженого транспортного засобу Mersedes-Benz Е350, номерний знак НОМЕР_2 . За таких обставин, суд погодився з розрахунком матеріальної шкоди та її розміром, який просить стягнути позивач з відповідача та вважав, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як доведені та належним чином обґрунтовані. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2025 року по справі № 521/4244/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 747829,61 грн та понесені судові витрати, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга вмотивована тим, що в угоді, укладеній 21.02.2025 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та власником пошкодженого транспортного засобу MERCEDES-BENZ Е 350 д.р.н. НОМЕР_2 внаслідок події від 25.12.2024 року про розмір страхового відшкодування в розмірі 160000,00 грн, жодною зі сторін не визначається автомобіль знищеним, до якого застосовувались би приписи ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а лише вказує про пошкодження автомобіля, що фактично підлягає ремонту. Скаржник зазначає, що суд не взяв до уваги, на чому наполягав відповідач, що розрахунок розміру страхового відшкодування (з яким позивач погодився), свідчить про те, що він виконаний для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний йому автомобіль знищеним. З виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування позивач погодився, а отже визнання ним транспортного засобу знищеним після отримання страхового відшкодування не має жодного правового значення. Страховою компаніє не висувались пропозиції щодо отримання залишків автомобіля та компенсацій на підставі знищеного автомобіля, відновлювальний ремонт якого, перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Скаржник посилається, що в судовому засіданні адвокатом неодноразово зазначалось про незгоду з висновком експерта, адвокат просив визначити перерву в судовому засіданні для підготовки відповідного клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи (адвокатом було підготовлено декілька клопотань, проте жодне не було задоволено, останній знадобився би час для підготовки такого). Проте, суд закрив судовий розгляді та вийшов в нарадчу кімнату для ухвалення рішення. Зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів автомобіль марки «MERCEDES-BENZ E350» був перереєстрований на нового власника 09.07.2025 року по договору дарування укладеного в ТСЦ. Представник відповідача стверджує, що перереєструвати транспортний засіб на нового власника в разі знищення автомобіля не представляється можливим, в даному випадку у відповідності до пункту 40 зазначеного Порядку позивач мав би звернутись до сервісного центру МВС з ціллю зняття з обліку транспортного засобу у зв`язку з вибракуванням (списанням). На думку скаржника, позивачем було здійснено ремонт автомобіля, що не перевищує його ринкову вартість на момент дорожньо-транспортної пригоди та є економічно доцільним. В подальшому його відчужив новому власнику, як технічно справне авто, проте судом не встановлено фактичне здійснення ремонту автомобіля та документально підтверджений розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. Представник позивача посилається на рахунок-фактуру № ТВ - 00000023 від ФОП ОСОБА_5 щодо вартості та переліку робіт у відповідності до пошкодженого автомобіля Mersedes-Benz Е350, номерний знак НОМЕР_2 , задля з`ясування реальної вартості відновлювального ремонту даного транспортного засобу, у якому заначено вартість робіт на загальну суму 202935 грн, що, на думку скаржника, є реальним з огляду на пошкодження транспортного засобу та подальше його відчуження новому власнику позивачем. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснювалось ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження отримала 01.11.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 04.11.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що висновком експерта № 03-25 встановлено, що автомобіль MERCEDES BENZ E350, реєстраційний номер НОМЕР_2 є фізично знищеним, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, фізично знищеним автомобіль є тільки в залежності від вартості його ремонту, а не від можливості пересуватися на ньому, як зазначає відповідач, визнання автомобіля фізично знищеним встановлюється на підставі ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначає, що на спростування експертного висновку № 03-25 відповідачем подано рахунок-фактуру № ТВ-00000023 від 10.10.2025 складений ФОП ОСОБА_5 , в якому зазначено вартість переліку робіт у розмірі 202935 грн. Тобто зазначеним рахунком вирахувано тільки вартість робіт, не зазначено вартість деталей необхідних для відновлення автомобіля, не вказано, що є підставою для відновлення автомобіля. Крім того, ФОП ОСОБА_5 не є особою, яка має кваліфікацію експерта, а отже зазначений рахунок не може спростувати висновок експерта. Позивач просив відмовити у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 у повному обсязі, рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.09.2025 у справі № 521/4244/25 залишити без змін. Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 судові повістки-повідомлення отримали 22.11.2025 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.03.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в долучені доказів які додані до апеляційної скарги, оскільки повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідач та його представник приймали участь під час розгляду справи судом першої інстанції, з клопотаннями про приєднання наданих доказів до суду не зверталися Крім того, в апеляційній скарзі клопотання про приєднання нових доказів не зазначається та не обґрунтовано підстави неможливості їх подання до суду першої інстанції. Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на електронну пошту Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 26.03.2026 року, в обґрунтування якого зазначено, що адвокат не може з`явитися через занятість в іншому судовому засіданні. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.03.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - Каразейської Є.Д. про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на таке. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України). Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , а також не мотивовано необхідність її безпосередньої явки до суду. З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності представника ОСОБА_2 - Каразейської Є.Д., враховуючи, що останньою не надано доказів на підтвердження доводів клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що частиною 8 статті 14 ЦПК України передбачено, що реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ураховуючи положення ЦПК України, адвокат Каразейська Є.Д., мала право подати заяву про відкладення розгляду справи або в письмовій формі, або в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», проте заява про відкладення розгляду справи подана адвокатом Каразейською Є.Д., яка діє від імені ОСОБА_2 , на електронну адресу суду апеляційної інстанції електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, що дає підстави стверджувати, що заявник використав спосіб звернення до суду не передбачений чинним процесуальним законодавством. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вартість автомобіля Mersedes-Benz Е350, номерний знак НОМЕР_2 , до дорожньо-транспортної пригоди становила 1471324,02 грн, а після дорожньо-транспортної пригоди 566994,41 грн, та вартість відновлювального ремонту складає 1777991,79 грн, яка перевищує ринкову вартість вказаного автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, позивач має право на відшкодовування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з вирахуванням отриманого страхового відшкодування. Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 744329,61 грн (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за вирахуванням отриманого страхового відшкодування, тобто 1474324,02 грн - 566994,41 грн - 160000,00 грн = 744329,61 грн). Суд зазначив, що як у підготовчому провадженні по справі, так і при судовому розгляді вказаної справи, стороною відповідача не було висловлено незгоди з висновком експерта № 03-25 від 14.01.2025 року та не заявлено клопотань про призначення повторної експертизи щодо дослідження пошкодженого транспортного засобу Mersedes-Benz Е350, номерний знак НОМЕР_2 . За таких обставин, суд погодився з розрахунком матеріальної шкоди та її розміром, який просить стягнути позивач з відповідача та вважав, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як доведені та належним чином обґрунтовані. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_2 25.12.2024 року о 09.55 год., в м. Одесі по Люстдорфській дорозі, 50, з перехрестям вул. Космонавтів, керуючи транспортним засобом Mitsubishi PAJ.SPORT, номерний знак НОМЕР_3 , в порушення п.п.2.6, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz E350, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався з правого боку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.01.2025 року у справі №521/108/25 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року справа № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17). Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі. Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визначення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.12.2024 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 зазначив, що порядок відшкодування завданої позивачу шкоди повинен відбуватися у порядку, визначеному статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи, що вартість автомобіля Mercedes-Benz E350, номерний знак НОМЕР_2 , до ДТП становила 1471324,02 грн, а після ДТП 566994,41 грн, вважає, що має право на стягнення з відповідача 744329,61 грн у відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля (1474324,02 грн (вартість автомобіля) - 566994,41 грн (вартість автомобіля після ДТП) - 160000 грн (сума страхового відшкодування). Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mitsubishi PAJ.SPORT, номерний знак НОМЕР_3 , станом на момент дорожньо-транспортної пригоди забезпечена в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-0003249308. За вказаним полісом страхування страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160000 грн, розмір франшизи -0 грн. Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика). Економічна доцільність ремонту КТЗ (складової частини) - принцип оцінки, який передбачає, що відновлювальний ремонт КТЗ (складника) є доцільним лише за умови, що вартість відновлювального ремонту КТЗ (складника) підвищує його ринкову вартість, проте не перевищує її. (п.1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092). Відповідно до п.2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а п.2.4. визначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Позивачем на підтвердження розміру спричиненої майнової шкоди надано висновок експерта № 03-25 експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 14 січня 2025 року. Відповідно до висновку експерта № 03-25 експертного транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 14 січня 2025 року судовим експертом Крутих Є.О., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 25.12.2024 року, визначається рівною 1471324,02 грн. Ринкова вартість автомобіля Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням аварійних пошкоджень, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 25.12.2024 року, визначається рівною 566994,41 грн. У вказаному висновку експерта № 03-25 зазначено, що повна вартість відновлювального ремонту автомобіля Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , - складає 1777991,79 грн, що перевищує його ринкову вартість на момент дорожньо-транспортної пригоди та є економічно недоцільним. На підставі вказаного судовим експертом встановлено, що вартість матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 1471324,02 грн. - ринкова вартість автомобілю до дорожньо-транспортної пригоди. До висновку експерта № 03-25 додано фото-таблиці з фіксацією пошкоджень; ремонтну калькуляцію № 03-25 від 14.01.2025 року. Зазначені обставини свідчать про те, що автомобіль Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , є фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим, так як згідно з висновком експерта № 03-25 експертного транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 14 січня 2025 року, витрати на відновлювальний ремонт автомобіля перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди. Під час ухвалення судового рішення судом взято до уваги висновок експерта № 03-25 від 14.01.2025 року, який на підставі положень статті 89 ЦПК України оцінений судом разом із іншими доказами. Згідно частини першої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У висновку експерта № 03-25, складеного судовим експертом Крутих Є.О. зазначено, що висновок експерта підготовлено для подання до суду, експерт обіцяний про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку по ст. 384 КК України. Судом встановлено, що 24.02.2025 року позивачу ОСОБА_1 страховою компанією «Альфа-Гарант» виплачено страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача перевищують його вартість на момент ДТП, автомобіль Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним, тому обґрунтовано вважав, що позивач має право на відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка перевищує ліміт відповідальності страховика, та за вирахуванням страхового відшкодування у розмірі 744329,61 грн (1474324,02 грн (вартість автомобіля) - 566994,41 грн (вартість автомобіля після ДТП) - 160000 грн (сума страхового відшкодування). Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Доводи апеляційної скарги про те, що з виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування позивач погодився, а отже визнання ним транспортного засобу знищеним після отримання страхового відшкодування не має жодного правового значення не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до п. 36,2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Із матеріалів справи вбачається, що 21.02.2025 року між товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 з метою врегулювання дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 25.12.2024 року з вини водія забезпеченого транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована за полісом АР-0003249308, внаслідок якої пошкоджено автомобіль Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , уклали угоду про розмір страхового відшкодування. В угоді зазначається, що сторони на підставі ст. 36 п. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» досягли згоди про розмір страхового відшкодування, який визначається з урахуванням франшизи, яка за полісом складає 0,00 грн і сума страхового відшкодування становить 160000 грн. Отже, виплата позивачу страхового відшкодування здійснювалась товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі ст. 36 п. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та в межах ліміту страхового відшкодування 160000 грн. Вказані обставини не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування шкоди особою, яка її завдала з урахуванням обставин справи. Доводи апеляційної скарги, що твердження суду першої інстанції про не висловлювання стороною відповідача незгоди з висновком експерта № 03-25 та не заявлення клопотань про призначення повторної експертизи щодо дослідження пошкодженого транспортного засобу Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , є недійсними, оскільки представником відповідача неодноразово заявились клопотання про незгоду з висновком та оголосити перерву в судовому засіданні для підготовки клопотання про призначення автотоварозначої експертизи колегія суддів не приймає, виходячи з наступного. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ст. 12 ЦПК України) Європейський суд з прав людини роз`яснив, що принцип рівності сторін - це один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою відповідачем не заявилось клопотань про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи. Отже доказів на спростування висновку експерта № 03-25 експертного транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 14 січня 2025 року з визначенням матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 ,ОСОБА_2 суду не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що на переконання відповідача позивачем здійснено ремонт автомобіля, що не перевищує його ринкову вартість на момент дорожньо-транспортної пригоди та є економічно доцільним, при цьому посилаючись на докази долучені до апеляційної скарги, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, скаржник долучив витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 15.09.2025 року, лист товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» № 12/4327 від 03.09.2025 року, лист товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» № 12/4345 від 04.09.2025 року, фото, скріншоти, квитанцію, рахунок - фактуру від 10.10.2025 року. Апеляційна скарга не мітить клопотання про доручення вказаних документів до матеріалів справи та їх дослідження, як і відсутнє обґрунтування неможливості надання вказаних доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 березня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено скаржнику в долученні до матеріалів справи документів доданих до апеляційної скарги, у зв`язку з тим, що в апеляційній скарзі не містить посилань про причини, які б перешкоджали відповідачу у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Згідно зі ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 205/7739/21 (провадження № 61-3175св23) зазначено, що відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та призначено проведення підготовчого судового засідання на 05.06.2025 року об 11 год. 00 хвилин. Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 14 травня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 04.06.2025 року ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції із клопотанням про відкладення судового засідання та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з матеріалами справи ознайомлений 05.06.2025 року, про що свідчить його підпис на клопотанні про ознайомлення за матеріалами справи. З протоколу підготовчого судового засідання від 05.06.2025 року вбачається, що підготовче судове засідання відкладено на 03 липня 2025 року у зв`язку із надходженням 04.06.2025 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Про дату час та місце підготовчого судового засідання призначеного на 03.07.2025 року ОСОБА_2 повідомлений належним чином про що свідчить його підпис у довідковому листі. 12.06.2025 року ОСОБА_2 повторно звертався до суду першої інстанції із клопотанням про надання доступу до матеріалів цивільної справи. В цей же день відповідач був ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить його підпис на клопотанні. 03.07.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду на 17 вересня 2025 року. 02.09.2025 року представник відповідача - адвокат Каразейська Є.Д. звернулась із заявою про ознайомлення за матеріалами справи. Під час розгляду справи в суді першої інстанції участь приймав відповідач та його представник. Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідач не був позбавлений можливості заявляти клопотання, подавати докази та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України, зокрема з часу ознайомлення з матеріалами справи. Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить посилань про причини, які б перешкоджали відповідачу або його представнику у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Крім того, слід зауважити, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 922/393/18. Долучений до апеляційної скарги рахунок-фактура № ТВ-00000023 датований 10.10.2025 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення. В пункті 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року зазначено про те, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18 (провадження № 61-17280 св 20), від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 (провадження № 61-4879 св 21). Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги позицію представника відповідача щодо її незгоди з розміром матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач з ОСОБА_2 (тобто шкоду в розмірі, який відповідає вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди), оскільки в такому разі відповідачу, як особі, яка відповідає за завдану шкоду мають бути передані залишки пошкодженого автомобілю, та правильно зазначив, що позовні вимоги заявлені вже з вирахуванням вартості таких залишків (566994,41 грн. - ринкова вартість автомобіля Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 25.12.2024 року, тобто з урахуванням аварійних пошкоджень, відповідно до висновку експерта №03-25 від 14.01.2025 року). Ураховуючи викладені обставини колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, оскільки вартість автомобіля Mersedes-BenzЕ350, номерний знак НОМЕР_2 , до дорожньо-транспортної пригоди становила 1471324,02 грн, а після дорожньо-транспортної пригоди - 566994,41 грн, та вартість відновлювального ремонту складає 1777991,79 грн, яка перевищує ринкову вартість вказаного автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди, позивач має право на відшкодовування різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, з вирахуванням отриманого страхового відшкодування. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода в розмірі 744329,61 грн. (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП за вирахуванням отриманого страхового відшкодування, тобто 1474324,02 грн. - 566994,41 грн. - 160000,00 грн.=744329,61 грн.). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов Ю.П. Лозко