Постанова 4874 № 918/320/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року Справа № 918/320/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07 травня 2026 року (повний текст складено 08.05.2026) у справі №918/320/26 (суддя Мовчун А.І.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" про відшкодуванняя шкоди в порядку суброгації у розмірі 279 615,93 грн Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.05.2026 у справі №918/320/26 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" про відшкодуванняя шкоди в порядку суброгації у розмірі 279 615,93 грн, задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" 247 349,96 грн страхового відшкодування, 2 317,64 грн 3% річних, 4 725,41 грн інфляційних втрат та 3052,71 грн судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2026 у справі №918/320/26. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу апелянт вказує на необґрунтованість доводів позивача, наполягає на правомірності та обґрунтованості доводів, викладених в апеляційній скарзі та просить скасувати рішення місцевого господарського суду й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.05.2025 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінт Пак" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.25.05297 строком дії з 19.05.2025 по 18.06.2026, відповідно до умов якого були застраховані майнові інтереси власника автомобіля Mercedes-Benz GLE 350D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Як зазначає позивач, 09.09.2025 о 10 год. 40 хв. у м. Рівне на вул. Дубенській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу RENAULT PREMIUM 460.19T, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHWARZMUELLER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належать Товаристу з обмеженою відповідальністю "К-Т-С", під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Mercedes-Benz GLE 350D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 10.09.2025 власник транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 350D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до позивача із повідомленням про подію від страхувальника та заявою про проведення виплати страхового відшкодування для відновлення автомобіля. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2025 у справі №569/20694/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до рахунку-фактури №VA00004772 від 07.10.2025, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравто Волинь", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 350D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 497 349,96 грн. При цьому зазначену дорожньо-транспортну пригоду Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 3.25.04201-1. Надалі, на підставі вказаного страхового акта Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", виконуючи взяті на себе зобов`язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 777.25.05297, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 497 349,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6581369028 від 15.10.2025. Водночас, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу RENAULT PREMIUM 460.19T, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ПЗУ Україна" відповідно до полісу № ЕР/230395498 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується відомостями, розміщеними у загальнодоступній базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України. Разом з тим, ліміт відповідальності страховика за вказаним полісом становить 250000,00 грн. У подальшому Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ПЗУ Україна" взяло на себе зобов`язання щодо врегулювання наслідків зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності в розмірі 250000,00 грн. Згідно з платіжною інструкцією № 00153017 від 28.11.2025, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ПЗУ Україна" виплатило Товариству з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" страхове відшкодування у розмірі 250 000,00 грн. Посилаючись на положення статті 1194 ЦК України, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" вказувало на обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" відшкодувати витрати з виплати страхового відшкодування у розмірі 247 349,96 грн та листом-претензією (досудовою вимогою) вих. № 0009085-07-3.25.04201 від 10.11.2025, направленим відповідачу 12.11.2025, запропонувало протягом семи днів компенсувати зазначену суму, однак претензія залишилася без належного реагування з боку відповідача, а грошові кошти сплачені не були. Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" 247 349,96 грн страхового відшкодування в порядку суброгації, 25 080,61 грн пені, 2459,95 грн трьох процентів річних та 4 725,41 грн інфляційних втрат, всього 279 615,93 грн, обґрунтовуючи заявлені вимоги положеннями ст.ст. 993, 1192, 1194 ЦК України та ст.108 Закону України "Про страхування". Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Спір у даній справі виник у зв`язку із реалізацією страховиком права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, після здійснення виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу. При цьому за своєю правовою природою суброгація не породжує нового зобов`язання, а передбачає заміну кредитора у вже існуючому деліктному зобов`язанні, внаслідок чого до страховика переходить право вимоги потерпілої особи до заподіювача шкоди у межах фактично виплаченого страхового відшкодування. Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічні положення містяться у ст.108 Закону України "Про страхування", відповідно до якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Водночас, згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" набуло прав кредитора у деліктному зобов`язанні, до якого перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну дорожньо-транспортною пригодою шкоду, в межах фактично понесених витрат. Відповідно до положень ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, майнова шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, а у випадку заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку для оточуючих. При цьому за змістом ст.1188 ЦК України, у правовідносинах, що виникають внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодування шкоди здійснюється на загальних підставах, тобто з урахуванням вини особи, діяльністю якої таку шкоду заподіяно. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, дорожньо-транспортна пригода сталася за участю транспортного засобу RENAULT PREMIUM 460.19T, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHWARZMUELLER, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "К-Т-С", під керуванням ОСОБА_1 . При цьому вина ОСОБА_1 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2025 у справі №569/20694/25, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" як законного володільця транспортного засобу, використання якого спричинило заподіяння шкоди, покладається обов`язок з її відшкодування. Крім того, відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рахунку-фактури №VA00004772 від 07.10.2025, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравто Волинь", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 350D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 497 349,96 грн. У подальшому зазначену дорожньо-транспортну пригоду Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт №3.25.04201-1, а на підставі вказаного страхового акта позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 497 349,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6581369028 від 15.10.2025. Водночас, Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "ПЗУ Україна" на виконання зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовано позивачу 250000,00 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №00153017 від 28.11.2025. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про перехід до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" у межах різниці між фактично виплаченим страхувальнику страховим відшкодуванням та сумою страхового відшкодування, отриманого від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ПЗУ Україна", яка становить 247 349,96 грн. Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 25 080,61 грн колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалося вище, спірні правовідносини виникли у зв`язку із переходом до страховика права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, у порядку суброгації, а відтак мають позадоговірний (деліктний) характер. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. При цьому частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, пеня є способом забезпечення виконання зобов`язання та одночасно мірою цивільно-правової відповідальності, застосування якої можливе виключно у випадках, коли її стягнення прямо передбачене умовами договору або приписами закону. Водночас матеріали справи не містять доказів існування між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" договірних правовідносин, а норми цивільного законодавства, які регулюють спірні деліктні правовідносини та визначають наслідки переходу до страховика права вимоги в порядку суброгації, не встановлюють обов`язку особи, відповідальної за заподіяну шкоду, сплачувати пеню у разі несвоєчасного виконання такого обов`язку. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до стягнення пеня у розмірі 25 080,61 грн не ґрунтується ані на умовах договору, ані на приписах закону, у зв`язку з чим погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 725,41 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 459,95 грн колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, яка виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора і спрямована на відшкодування матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за користування утримуваними боржником грошовими коштами. При цьому грошове зобов`язання може виникати не лише з договірних правовідносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту заподіяння майнової шкоди. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18. Оскільки, як встановлено вище, до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" у розмірі 247 349,96 грн, між сторонами виникло грошове зобов`язання, на яке поширюється дія положень ст. 625 ЦК України. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник зобов`язаний виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Матеріалами справи підтверджується, що 12.11.2025 Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" претензію (досудову вимогу) вих. №0009085-07-3.25.04201 від 10.11.2025, яка була отримана представником відповідача 19.11.2025, відтак обов`язок відповідача щодо відшкодування спірної суми мав бути виконаний не пізніше 26.11.2025, а починаючи з 27.11.2025 останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" інфляційних втрат у розмірі 4 725,41 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 317,64 грн. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування та, як наслідок, ненастання переходу до позивача права вимоги в порядку суброгації, колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінт Пак" укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.25.05297, на підставі якого дорожньо-транспортну пригоду від 09.09.2025 визнано страховим випадком та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 497 349,96 грн. Водночас доводи апелянта зводяться до того, що транспортний засіб Mercedes-Benz GLE 350D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався не у службових цілях, а тому у страховика були наявні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, що, на переконання відповідача, виключає можливість переходу до позивача права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Однак колегія суддів вважає такі твердження безпідставними. Насамперед суд апеляційної інстанції враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" не є стороною договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.25.05297, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінт Пак", а відтак не наділене правом ставити під сумнів правомірність виконання його сторонами взятих на себе договірних зобов`язань, у тому числі щодо наявності чи відсутності підстав для визнання події страховим випадком та здійснення страхової виплати. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" приймалося рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з порушенням страхувальником умов договору страхування, оспорювався факт настання страхового випадку або заявлялися вимоги щодо повернення виплачених страхувальнику коштів. Більше того, як вбачається з умов договору страхування, до керування застрахованим транспортним засобом допускалася будь-яка особа, яка керує транспортним засобом на законних підставах, має вік понад 25 років та стаж керування понад 5 років, тоді як матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 керувала автомобілем на підставі нотаріально посвідченої довіреності та відповідала встановленим договором критеріям. З врахуванням викладеного, самі лише припущення відповідача щодо можливого порушення страхувальником окремих умов договору страхування не можуть свідчити про неправомірність здійснення страхової виплати та бути підставою для висновку про відсутність у позивача права вимоги, яке перейшло до нього в силу статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України "Про страхування". Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права. Щодо доводів апеляційної скарги про відмову місцевого господарського суду у призначенні судової автотоварознавчої експертизи колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України, суд призначає експертизу у справі лише за сукупності двох умов: якщо для встановлення обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а також якщо жодною зі сторін не подано висновку експерта з цих самих питань або надані висновки викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. З аналізу наведеної норми вбачається, що призначення судової експертизи не є автоматичним наслідком наявності спору між сторонами, а зумовлюється існуванням об`єктивної неможливості встановлення певних обставин на підставі наявних у матеріалах справи доказів без застосування спеціальних знань. Водночас відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, саме на сторону покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як судова експертиза не може використовуватися як процесуальний засіб збирання доказів на підтвердження обставин, існування яких ґрунтується виключно на припущеннях учасника справи. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, необхідність проведення експертизи відповідач пов`язує із наявністю, на його думку, розбіжностей між актом огляду транспортного засобу та рахунком-фактурою, відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між окремими пошкодженнями та дорожньо-транспортною пригодою, а також можливістю проведення ремонту окремих деталей замість їх заміни. Разом з тим відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених обставин, не подано висновку експерта з відповідних питань, не наведено конкретного переліку ремонтних робіт чи запасних частин, необхідність виконання або заміни яких документально спростовується, а також не доведено наявності у транспортного засобу попередніх пошкоджень чи інших подій, які могли б зумовити виконання спірних ремонтних робіт. Самі лише твердження відповідача про те, що частина робіт та запасних частин не пов`язана із дорожньо-транспортною пригодою, за відсутності будь-якого належного доказового підтвердження таких обставин, не свідчать про неможливість встановлення судом дійсного розміру шкоди без застосування спеціальних знань та не утворюють передбачених ст.99 ГПК України підстав для призначення судової експертизи. Крім того, колегія суддів враховує, що призначення експертизи за наведених відповідачем підстав фактично було б спрямоване не на дослідження вже підтверджених доказами обставин, а на пошук доказів на підтвердження припущень сторони щодо можливого завищення вартості відновлювального ремонту, що не узгоджується із засадами змагальності сторін та розподілу обов`язку доказування, визначеними ст.ст. 13 та 74 ГПК України. Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом принципу змагальності сторін є безпідставними, оскільки відмова у призначенні судової експертизи та витребуванні додаткових доказів не свідчить про надання будь-якій зі сторін процесуальних переваг, а прийняті судом першої інстанції процесуальні рішення були наслідком оцінки наявних у справі доказів та здійснення судом своїх дискреційних повноважень із забезпеченням сторонам рівних процесуальних можливостей. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність у даному випадку передбачених ст. 99 ГПК України підстав для призначення судової автотоварознавчої експертизи, а доводи апеляційної скарги у цій частині відхиляє як необґрунтовані. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність розміру заподіяної шкоди, неналежність та недостатність поданих позивачем доказів, а також відсутність підтвердження фактичного проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 350D, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена на підставі рахунку-фактури №VA00004772 від 07.10.2025, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравто Волинь", та становить 497 349,96 грн. Крім того, зазначений розмір шкоди був покладений в основу страхового акта №3.25.04201-1, на підставі якого Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 497 349,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6581369028 від 15.10.2025. Посилання апелянта на те, що рахунок-фактура є лише документом, який містить пропозицію щодо оплати товарів чи послуг, а суд першої інстанції безпідставно ототожнив суму виплаченого страхового відшкодування із розміром завданої шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку розмір збитків встановлений судом не виключно на підставі рахунку-фактури чи факту здійснення страхової виплати, а з урахуванням сукупності поданих позивачем доказів, які узгоджуються між собою та підтверджують як вартість відновлювального ремонту, так і фактичне здійснення страховиком виплати страхового відшкодування саме у відповідному розмірі. Разом з тим відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про невідповідність зазначених у рахунку-фактурі ремонтних робіт характеру пошкоджень, отриманих транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не надано альтернативного розрахунку вартості відновлювального ремонту, висновку експерта чи спеціаліста, а також не наведено конкретних позицій рахунку-фактури, які, на його думку, не пов`язані з наслідками спірної дорожньо-транспортної пригоди. Самі лише твердження відповідача про можливість проведення ремонту окремих деталей замість їх заміни, як і посилання на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між окремими пошкодженнями та дорожньо-транспортною пригодою, за відсутності належного доказового підтвердження таких обставин, мають характер припущень та не спростовують встановленого судом першої інстанції розміру заподіяної шкоди. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а доводи апеляційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, правильно встановив наявність у Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" у порядку суброгації, обґрунтовано визначив розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення пені та наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, тоді як наведені в апеляційній скарзі доводи зазначених висновків не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Т-С" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 07 травня 2026 року у справі №918/320/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А.