Постанова 4824 № 381/5893/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 381/5893/25 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6907/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадженняцивільну справу за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Анапріюк С.П.,- встановив: У жовтні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулось до суду із названим позовом. АТ «Таскомбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6055943010 від 13 жовтня 2022 року у розмірі 87 596 грн 28 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 67 262 грн 95 коп., заборгованості по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп., заборгованості по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп. та понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 жовтня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем укладено кредитний договір,за умовами якого ОСОБА_1 отримала кошти у розмірі 67 714 грн 50 коп., строк кредитування - 60 місяців. 01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу, за яким позивач набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором. АТ«Таскомбанк» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 87 596 грн 28 коп., яка підлягає стягненню в судовому порядку. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 262 грн 95 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі1 865 грн 25 коп. В апеляційній скарзі представник АТ «Таскомбанк» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути із відповідача заборгованість по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп. та заборгованість по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 67 262 грн 95 коп. не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп. та заборгованості по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп., які нараховані після укладення договору факторингу. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Встановлено, що 13 жовтня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кошти у розмірі 67 714 грн 50 коп., строк кредитування - 60 місяців. Процентна ставка за кредитом - фіксована та не підлягає зміні протягом строку кредитування. Порядок та умови надання кредиту - безготівковим шляхом, або готівкою, протягом трьохбанківських днів від дня укладення договору. Процентна ставка при наданні кредиту становить 5, 00 %, щомісячні проценти - 2, 49 %, загальні - 0, 01 %. 01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу, за яким позивач набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором. До матеріалів справи долучено реєстр прав вимоги від 14 жовтня 2022 року до договору факторингу № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передало позивачу право вимоги до ОСОБА_1 . Обгрунтовуючи позов, АТ«Таскомбанк» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 87 596 грн 28 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 67 262 грн 95 коп., заборгованості по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп., заборгованості по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп. Враховуючи укладенийдоговір факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. На підтвердження позовних вимог АТ «Таскомбанк» надало копію: кредитного договору № 6055943010 від 13 жовтня 2022 року; паспорту кредиту; умов отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»; договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року; реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 14 жовтня 2022 року; виписки по особовому рахунку відповідача. Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови,передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Так, звертаючись до суду із позовом АТ«Таскомбанк» надало належні та допустимі докази укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень». Відповідач не заперечувала та не спростовувала факт укладення вказаного кредитного договору і отримання коштів у розмірі 67 714 грн 50 коп. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. До матеріалів справи долучено копію виписки по особовому рахунку відповідача за кредитним договором за період із 13 жовтня 2022 року по 01 травня 2025 року. Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20. Звертаючись до суду із позовом та обгрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Таскомбанк» долучено до матеріалів справи належні доказинадання кредитних коштів ОСОБА_1 , а саме: виписку з поточного рахунку позичальника. Відтак, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором № 6055943010 виконав у повному обсязі. Відмловляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп. та заборгованості по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп., які нараховані після укладення договору факторингу. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Кредитний договір між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем укладено 13 жовтня 2022 року, строком кредитування 60 місяців - до 13 жовтня 2027 року. 01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу, за яким позивач набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором. Реєстр прав вимоги до договору укладено 14 жовтня 2022 року. Згідно п. 3.4 договору факторингу, право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами реєстру прав вимоги. Враховуючи положення договору факторингу, до АТ«Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до відповідача, оскільки підписання реєстру права вимоги відбулося 14 жовтня 2022 року, тобто після укладення кредитного договору № 6055943010 від 13 жовтня 2022 року. Так, заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі ст. 1048 ЦК України. Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами. Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ «Таскомбанк», як новий кредитор, що набув всіх прав та обов`язків в зобов`язанні на підставі договору факторингу від 01 вересня 2021 року, укладеного із ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування - вимагати сплати сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відтак, нарахування позивачем процентів після укладення договору факторингу (оформленого реєстром прав а вимоги від 14 жовтня 2022 року) та в межах строку кредитування (до 13 жовтня 2027 року) є правомірним та не суперечить погодженим умовам договору. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 6055943010 від 13 жовтня 2022 рокупо річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп. та по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп. Рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 67 262 грн 95 коп. не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 10 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп., по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп. та розподілу судового збору ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» підлягає стягненню: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422 грн 40 коп.; судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп. Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп., заборгованості по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп. та сплаченого судового збору за подання позовної заяви скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення суду. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість по річним процентах у розмірі 6 грн 11 коп. та заборгованість по щомісячним процентах у розмірі 20 327 грн 22 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст складено 03 квітня 2026 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко