Постанова Харківський апеляційний суд № 644/1616/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2026 року м. Харків справа №644/1616/25 провадження № 22-ц/818/1126/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Харківська міська рада; 3-я особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболєва Аліна Вікторівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 17 вересня 2025 року у складі судді Бугери О.В., ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу з 2009 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .. В обґрунтування позову зазначено, що з початку 2009 року вони з ОСОБА_2 проживали спільно однією родиною в її однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 в якій він зареєструвався 27 липня 2009 року. Зареєструвати шлюб вирішили після початку воєнних дій на території України. Як на докази ведення спільного господарства та спільного бюджету, посилався на те, що оплату комунальних платежів вони здійснювали сумісно, договорів на різні особові рахунки не укладали, сумісно купували речі, необхідні для ведення домашнього господарства. 25.06.2025 року ОСОБА_2 несподівано померла, організацією поховання займався він. ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину, продовжує проживати в спірній квартирі, сплачує комунальні платежі, здійснює косметичні ремонти. Про існування інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 йому невідомо. Він звернувся до Приватного нотаріуса ХМНО Соболєвої А.В. з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, проте, 06.01.2025 року нотаріусом Соболєвою А.В. була ухвалена постанова № 01/02-31 про відмову йому у видачі свідоцтва з підстав того, що нотаріусом не вбачаються родинні відносини між ним та спадкодавцем. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 17 вересня 2025 року Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації шлюбу з 29.07.2009 року по день смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_5 . Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що померла ОСОБА_2 проживала із позивачем постійно спільно, як чоловік та дружина, з моменту реєстрації його в квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 , вони вели спільне господарство, проводили дозвілля, робили ремонти, купували побутову техніку, меблі, сплачували комунальні платежі. Зазначене підтверджується показами свідків та дослідженими в судовому засіданні фотознімками, на яких зображена померла ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 , сусіди, під час свята, донька позивача, даними квитанцій про придбання побутової техніки, меблів та оплату комунальних послуг. Інших спадкоємців ОСОБА_2 не мала, на момент смерті ОСОБА_2 , вона та ОСОБА_1 в інших шлюбах не перебували, до складу спадщини входить належна ОСОБА_2 квартира, а отже, позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав на день смерті разом з ОСОБА_2 та звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини. Проте, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Харківська міська рада, в особі свого представника Громова О.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, просила скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .. На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник посилається н відсутність доказів зі сторони позивача на доведення факту постійного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю. Вважає, що місце реєстрації позивача у квартирі АДРЕСА_1 , не може бути доказом їх спільного проживання саме однією сім`єю, оскільки не підтверджує наявності у сторін спільного бюджету та побуту, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних сім`ї. Копії фотографій, на думку апелянта, також не обґрунтовують позовну заяву, оскільки не можливо встановити кого на них саме зображено. Факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного бюджету, не можуть свідчити про те, що між ними склались та мали місце відносини, які притаманні сім`ї. Крім того, судом встановлювалось кого саме зображено на фото зі слів позивача, позиція якого щодо вирішення даного питання, є упередженою. Твердження про придбання побутової техніки ОСОБА_1 вважає не підтвердженим, копія чеку не містить посилання на покупця. Декларація з лікарем, на думку апелянта, також не підтверджує факту спільного проживання, оскільки лікаря обирають незалежно від місця проживання, інформації щодо дійсності наданої декларації, позивачем не надано. Копії квитанцій про сплату комунальних послуг здійснювались виключно власником квартири ОСОБА_2 , і підтверджень сплати їх ОСОБА_1 , позивачем не надано, як і доказів, що підпис на квитанціях належить позивачу. Щодо показів свідків, то представник апелянта вважає, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення даного факту. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання права позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилась в с. II Шевченкове, Вовчанського району, Харківської області, не перебувала у шлюбі на момент смерті, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Харків, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.06.2024 року. Була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 16.06.1993 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою з реєстру територіальної громади міста Харкова. На праві власності ОСОБА_2 належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 , розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку, житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею: 31,0 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , свідоцтвом про право власності на житло в порядку приватизації, технічним паспортом. З актуальної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідне право власності було зареєстровано за ОСОБА_4 на момент смерті.(а.с.8-11) Відповідно до довідки КП «Жилкомсервіс», №481 від 06.08.2009 року, ОСОБА_2 дійсно зареєстрована і проживала по АДРЕСА_2 . Склад сім`ї: 2 людини з 29.07.2009 року. Також зазначено співмешканця ОСОБА_1 , 1963 р.н., який прописаний з 29.07.2009 року.(а.с.12) Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданою за заявою від 20.01.2025 року, Департаментом адміністративних послуг та споживчого ринку ХМР, станом на 25.06.2024 року по АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації 29.07.2009 року та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації 16.06.1993 р.(а.с.13) Позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Харків, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , з 29.07.2009 року, перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , який був розірваний 21.01.2009 року, що підтверджується копією його паспорту, картки фізичної особи платника податків.(а.с.66-68,14) Як зазначав позивач під час судового розгляду, в 2009 році він познайомився із ОСОБА_2 , яка на той момент була вдовою, а він вже розлучився, почав з нею проживати в тому ж році цивільним шлюбом та жив до дня її смерті. Після того, як вони вирішили спільно проживати, вона зареєструвала його в квартирі. Як зазначав позивач, стосунки у них з ОСОБА_2 були добрі, сімейні, вони не сварились, він вважав її дружиною, одружитись планували після закінчення війни, ОСОБА_2 не працювала, всі витрати на родину, ніс він, оскільки працював та продовжує працювати в тролейбусному депо, водієм, а ОСОБА_2 більше займалась господарством. Вказує, що робили в квартирі ремонт, повністю поміняли меблі, він зробив кухню, ванну, клав плитку, поміняв балкон. Коли у 2011 році у ОСОБА_2 почались проблеми із здоров`ям, він постійно їздив до неї у лікарню, підтримував її та оплачував медичні обстеження і ліки. Дітей у неї не було, її батько давно помер, а перший чоловік помер в 2006 році. Після того, як вона померла, він вживав всіх заходів для її поховання, запрошував сусідів на помини. Після смерті звернувся до нотаріуса, але у видачі свідоцтва його відмовили, рекомендували звернутись до суду. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 померла.(а.с.59) Відповідно до договору-замовлення № 33/б8 від 25.06.2024 року на організацію та проведення поховання ОСОБА_1 звернувся до КП «Ритуал» ХМР з метою організації та проведення поховання ОСОБА_2 , остання була похована на кладовищі № НОМЕР_4 , послуги були оплачені ОСОБА_1 , вартість послуг 11000,00 грн.(а.с. 18) Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина по АДРЕСА_2 . З копії спадкової справи № 66/2024 вбачається, що у встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Соболєвої А.В. із заявою про прийняття спадщини. Інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.(а.с.56-80) У зв`язку із відсутністю доказів родинних стосунків між позивачем та ОСОБА_2 , постановою приватного нотаріуса ХМНО Соболєвої А.В. від 06.01.2025 року № 01/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 (а.с.17) Згідно частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ч. 1 ст. 1258, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. За змістом ст. 1264 ЦК України особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні відповідати таким двом вимогам: вважатися членом сім`ї спадкодавця; проживати зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років саме на день відкриття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків. За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)». У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.02.2023 року вказав, що «...З метою застосування статті 1264 ЦК України встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного проживання осіб, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання таких осіб в житлі за однією адресою (адресами), збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин...». Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На переконання апеляційного суду, надані позивачем докази, які правильно оцінені судом, є належними та допустимими та достатніми для вирішення спору по суті, які підтверджують факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в належному спадкодавцеві житлі, що могла бути проведена лише зі згоди самої власниці, а саме ОСОБА_2 . Факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 доводить їх спільне проживання не менше ніж 5 років до дня смерті ОСОБА_2 , а саме з 29.07.2009 року в квартирі спадкодавця, в якій ОСОБА_1 зареєстрований, згідно довідки КП «Жилкомсервіс», №481 від 06.08.2009 року та довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданою за заявою від 20.01.2025 року, Департаментом адміністративних послуг та споживчого ринку ХМР, згідно яких, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований та проживав по АДРЕСА_2 з 29.07.2009 року.(а.с.12,13) Для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання, на підтвердження чого приймається реєстрація таких осіб за спільним місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. При цьому, за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Слід зазначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім`єю тривалий час, з 2009 року, що, окрім вказаних довідок, підтвердили також свідки, покази яких було заслухано та оцінено судом у сукупності з іншими доказами по справі. На підтвердження факту спільного проживання позивачем до суду були надані копії світлин за різний період часу та в суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є сусідами померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказані свідки мешкають у тому ж будинку, що і позивач з померлою, тривалий час і підтримували дружні відносини за життя ОСОБА_2 , з нею та ОСОБА_1 , неодноразово були у них вдома, підтвердивши, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 тривалий час, а саме з 2009 року, вони були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, та між ними були наявні взаємні права і обов`язки. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , суду пояснила, що вона проживає за адресою АДРЕСА_3 з 1971 року. Знала за життя ОСОБА_2 та її колишнього чоловіка, вони переїхали в квартиру пізніше. Коли помер перший чоловік ОСОБА_2 вона пішла працювати, а потім почала жити з ОСОБА_9 та вже не працювала ніде. З позивачем ОСОБА_1 познайомилась в 2011 році. Стосунки були сусідські, вони постійно спілкувались, а коли помер її чоловік, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 її дуже підтримали, після цього вони часто спілкувались, вона неодноразово була у них вдома, а після 2019 року майже постійно. Підтверджувала, що позивач із ОСОБА_2 спільно робили ремонт в квартирі, купували меблі, вони їй все показували. Також, пояснювала, що ОСОБА_2 часто хворіла, їй робили операції, у неї були набряки ніг, за всі медичні послуги сплачував саме ОСОБА_9 , він відвідував її в лікарні. В 2021 році вони казали, що планують розписатись, а коли почалась війна все відклали. Стверджувала, що позивач та ОСОБА_2 жили як подружжя. Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона проживає за адресою АДРЕСА_4 . Позивача ОСОБА_9 знає років АДРЕСА_5 , стосунки з ним сусідські. Знала за життя ОСОБА_10 , спілкувались як сусіди, на вулиці спілкувались, взагалі мешканці будинку жили дружно, в гості заходили один до одного, вона була в квартирі у позивача та ОСОБА_10 нечасто, але приходила подивитись як вони зробили ремонт, вони також до неї в квартиру приходили. ОСОБА_10 часто хворіла, знає що їй видаляли жовчний міхур та з цього питання вони розмовляли, бо також їй робили подібну операцію. Догляд здійснював ОСОБА_9 , він її опікав, возив по лікарнях, коли вона була в стаціонарі возив їй поїсти, їх возив в лікарню провідати ОСОБА_10 . Також, зазначала, що їй відомо про дуже нетривалий період роботи ОСОБА_10 в супермаркеті «Будмен», вона там торгувала газетами та журналами, але після того, як вона почала жити з ОСОБА_9 вона знову припинила працювати, була вдома. Дітей у ОСОБА_11 не було, інших шлюбів також, її перший чоловік помер, а приблизно з 2009 року вона почала проживати з ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_2 померла похованням займався ОСОБА_9 , вона приходила до квартири на помини. Допитана в якості свідка ОСОБА_8 , суду пояснила, що вона мешкає в будинку з 1975 року, проживає за адресою: АДРЕСА_6 , стосунки з позивачем сусідські. Знала за життя ОСОБА_10 , характеризувала як хороших людей, які не сварились, стосунки мали як родина, приходила до них у гості на свята, день народження, вона їх запрошувала до себе. Приходила до них, подивитись ремонт, який вони зробили, це був капітальний ремонт, ОСОБА_9 поклав плитку у ванній, поміняв балкон. Також, зазначала, що їй відомо про придбання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 телевізору, нового дивану. Дохід мав лише ОСОБА_9 . Також пояснила, що у ОСОБА_10 були проблеми з печінкою, у неї набрякали ноги, вона лежала декілька разів у лікарні. В 2011 році свідок перенесла інфаркт, а ОСОБА_10 в цей період була прооперована та вони лежали в одній лікарні. Коли ОСОБА_10 була ще в лікарні сусідами провідували її, їх привозив ОСОБА_9 . ОСОБА_10 казала їй особисто, що має намір розписатись із ОСОБА_9 , це було перед війною, казала, що хоче щоб було законно, вона її підтримувала в цьому, але почалась війна, вони не встигли розписатись. Посилалась, що вона не знає, щоб ОСОБА_2 працювала, вона була вдома, а працював ОСОБА_9 . Вказані свідки підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства та наявність між ними відносин, притаманних подружжю, тривалий час: оплату комунальних платежів, покупку побутової техніки, меблів, здійснення ремонту в квартирі. Допит свідків проведений судом у відповідності до вимог ст. 230 ЦПК України, свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань, про що склали присягу. Показання свідка в цивільному процесі, відповідно до вимог ст.90 ЦПК України, це повідомлення про відомі йому обставини, що мають значення для справи. Свідком може бути кожна особа, якій відомі такі обставини. А тому, враховуючи, що свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність, дали суду свідчення про відомі їм обставини, які в цілому, не суперечать іншим наявним у справі доказам, суд обґрунтовано прийняв їх до уваги, оцінив дані покази у сукупності з іншими доказами по справі. Підстави вважати, що свідки зацікавлені у вирішенні справи на користь ОСОБА_1 або давали завідомо неправдиві показання, у колегії суддів, відсутні. Відомості, повідомлені свідками, не спростовані Харківською міською радою. Позивачем також були надані докази того, що організацією поховання ОСОБА_2 займався саме ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору-замовлення (а.с. 18). Крім того позивач в передбачений законом строк, 06.01.2025 року, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає. Також у ОСОБА_1 та у ОСОБА_2 були відсутні інші зареєстровані шлюби. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання позивача однією сім`єю з померлою, без реєстрації шлюбу з 29.07.2009 року та визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 17 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Ю.М. Мальований