Ухвала КАС ВС № 560/12637/24

УХВАЛА 03 квітня 2026 року м. Київ справа №560/12637/24 адміністративне провадження №К/990/13783/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Ханової Р. Ф., суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №560/12637/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Елеватор" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: 27 березня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №560/12637/24. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі зазначається підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У поданій касаційній скарзі скаржник як підставу для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас у касаційній скарзі не конкретизовано та не наведено належного обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження з урахуванням вимог, викладених в ухвалах Верховного Суду від 13 березня 2026 року, від 20 березня 2026 року, якими касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 103.2 статті 103 та підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Контролюючий орган посилається на судову практику Верховного Суду щодо застосування вказаних норм Податкового кодексу України, у справах: від 29 травня 2025 року у справі №480/9226/25, від 17 квітня 2025 року у справі №160/18691/23, від 18 березня 2025 року у справі №500/1744/24, від 05 грудня 2023 року у справі №804/3765/16 та вказує на те, що суди попередніх інстанцій не застосували висновки викладені у постановах Верховного Суду у цій справі. Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до наявності чи відсутності у компанії Елліс Ентерпрайзис Лімітед статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу у вигляді процентів, виплачених позивачем, і як наслідок у наявності чи відсутності у позивача права на застосування пониженої ставки оподаткування, передбаченої міжнародним договором України з Республікою Кіпр. Крім того, скаржник вказує на протиправність судових рішень першої та апеляційної інстанції, оскільки судом встановлено обставини на підставі недопустимих доказів, а саме: свідоцтва бенефіціарного власника процентного доходу за 2017-2019 роки, видані компанією Елліс Ентерпрайзис Лімітед; письмові рішення ради директорів компанії Елліс Ентерпрайзис Лімітед за 2017-2019 роки; договори та додаткові угоди, на підставі яких ця компанія формально виступала стороною кредитних правовідносин; окремі відомості з листа Міністерства економіки та фінансів Республіки Кіпр від 22 січня 2021 року. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. У касаційній скарзі скаржник посилається на недопустимість досліджених судом доказів, та вказує на недосліджені інших доказів належним чином або їх вибірковою оцінкою, однак не зазначає чому саме досліджені судом докази є недопустимими, а наведені ним докази є допустимими і належними. Надання оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Зазначене свідчить про незгоду скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності у позивача статусу бенефіціарного власника доходу. Суд зауважує, що підстави касаційного оскарження мають бути пов`язані з мотивами та висновками, якими обґрунтовуються оскаржувані судові рішення, а саме вказувати на помилковість певних висновків судів з огляду на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною другою зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 10 лютого 2026 року, в той час як касаційна скарга подана 27 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Разом із цим, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на первинне звернення із касаційною скаргою в межах визначеного законом строку, а також усі повторні звернення були в межах розумних строків. Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути виявлені недоліки, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточненої касаційної скарги через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 243, 330, 332 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі №560/12637/24 - залишити без руху, надавши скаржнику строк тривалістю десять днів для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено або касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Р. Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк