Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/5281/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3435/26 Справа № 213/5281/25 Суддя у 1-й інстанції - Алексєєв О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М., суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС", відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС", на заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Алексєєвим О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року, - ВСТАНОВИВ У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі по тексту ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка 26 вересня 2022 року уклала кредитний договір №1475934687 з АТ «ТАСКОМБАНК». Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 24 811,50 грн. Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню коштів не виконала, у зв`язку із чим на даний час утворилася заборгованість в розмірі 41 441,33 грн. 02 грудня 2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки. Просить стягнути з відповідачки на свою користь зазначений розмір заборгованості, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн. Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просить рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем разом з позовною заявою надано виписки по рахунку, як первинні документи в розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна», якими підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів. Також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, згідно яких доктрина заборони суперечливої поведінки проявляється, зокрема у кваліфікації певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема його схвалення. Таким чином, на виконання умов договору факторингу АТ «ТАСКОМБАНК» було вчинено конклюдентні дії, а саме надано документи кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 , що підтверджує набуття ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги за кредитним договором від 26.09.2022 року. Апелянт вважає, що невірно оцінивши надані докази, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність доказів того, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» дійсно є кредитором за кредитним договором, за яким просить стягнути заборгованість. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно ч. 1, 2, та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено, що 26 вересня 2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1475934687, за умовами якого позичальник отримав кредит на загальну суму 24 811,50 грн строком на 48 місяців, процентна ставка при наданні кредиту - 5,00% від суми кредиту, щомісячні проценти - 3,50% від суми кредиту, річні проценти - 10,99% від суми боргу за договором. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору №1475934687 кредит надається безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів від дня укладення договору на рахунок позичальника НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», та погашається безготівкоми шляхом на цей же рахунок. Відповідачкою також підписано Паспорт кредиту «Споживчий кредит від КредитМаркет» в АТ «ТАСКОМБАНК» № НОМЕР_2 та графік платежів. 02 грудня 2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №НІ/11/25-Ф, за умовами якого Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав вимоги. Перелік Позичальників, підстави виникнення Права вимоги до Позичальників, сума Боргу та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору факторингу №НІ/11/25-Ф). Відповідно до витягу з додатку до Договору факторингу №НІ/11/25-Ф від 02 грудня 2024 року Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №1475934687 від 26 вересня 2022 року у розмірі 41 441,33 грн. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що станом на 02 грудня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 41 441,33 грн, яка складається із: тіла кредиту у розмірі 24 235,80 грн, заборгованості за відсотками 3 367,00 грн, заборгованості за щомісячними процентами - 13 838,53 грн. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», суд першої інстанції посилався на те, що в наявних матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували перерахування відповідачу кредитних коштів на інших доказів, зокрема, будь-яких первинних платіжних документів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачкою розмірі, заявленому позивачем. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. З даним висновком суду колегія суддів погодитися не можна. Рішення суду ухвалено в заочному порядку. Віповідачка ОСОБА_1 не заперечила проти заявлених до неї позовних вимог. Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог надано копію паспорта громадянина України на ім`я відповідачки, засвідчену нею самою та представником банку (а.с.5-7), а також підписані відповідачкою - кредитний договір (а.с. 7 зворот-8), паспорт кредиту (а.с.9), заяву-анкету на отримання послуг в АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 10), засвідчену відповідачкою та представником банку довідку про ІПН (а.с.10 зворот), виписку по особовим рахункам кредитного договору ОСОБА_1 (а.с.21-52), копію договору факторингу №НІ/11/25-Ф від 02.12.2024 року, сторонами якого є АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (а.с.14-19); Акт прийому -передачі копію Реєстру прав за цим договором ,розрахунок заборгованості (53-54). Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За положеннями частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Згідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч. 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За положенням частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування. Підписанням кредитного договору та Паспорта кредиту, в якому зазначено про умови кредитування відповідачка підтвердила, що ознайомлена, в тому числі у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту. Згідно розрахунку заборгованості, відповідачка в листопаді, грудні 2022 та січні 2023 тіло кредиту та нараховані відсотки (а.с.53). Таким чином, вказані вище обставини свідчать, що 26 вересня 2022 року між «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами. За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положенням частини 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 2 ст. 615 ЦК України). Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора. За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. У справі, що переглядається, встановлено, що 26 вересня 2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про кредит в розмірі 24811,50 грн. в строк на 48 місяців. В призначенні (індивідуальна частина кредитного договору) зазначено- переказ грошових коштів на погашення заборгованості по КД №1475799667 від 24.12.2021 за рах. кредитних коштів на підставі заяви кл. ОСОБА_1 . Отже суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому що в матеріалах справи немає документів про видачу відповідачці кредитних коштів, адже в даному випадку кредитні кошти отримані відповідачкою були перераховано на погашення раніше укладеного кредитного договору. Платежі за даним кредитним договором відповідачем здійснювались не в повному обсязі. Відповідно до розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання обов`язків за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальному розмірі 41441,33 гривень. При цьому апеляційний суд враховує, що стороною відповідача не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не подано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту та спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц. Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц виходив з того, що положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно витягу з додатку до Договору факторингу №НІ/11/25-Ф від 02.12. 2024 року зазначено відомості щодо боржника ОСОБА_1 по кредитному договору №1475934687 від 26.09.2022 року на суму 41441,33 гривень. (а.с. 20 зворот) З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», який є правонаступником АТ «ТАСКОМБАНК» за кредитним договором від 26.09.2022 року. Тому колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог та вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає дійсним обставинам сп рави, зробленим без належного дослідження наявних у справі доказів, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню на підставі статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривень (а.с. 4), за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4 542,00 гривень, що разом складає 7570,00 гривень, а також та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн. які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задовольнити. Заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2022 року у розмірі 41441,33 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в загальному розмірі 7570,00 гривен та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року. Головуючий Судді