Постанова Житомирський апеляційний суд № 272/1360/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №272/1360/25 Головуючий у 1-й інст. Карповець В. В. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №272/1360/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на заочне рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Карповця В.В. в м. Андрушівка Житомирської області, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №C-602-012108-19-980 від 14.11.2019 в сумі 98 390,07 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 14.11.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №C-602-012108-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу. Зазначало, що відповідно до умов договору процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 25 500 грн. Вказувало, що АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 25 500 грн. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед позивачем не виконав, порушив умови кредитного договору. Зазначало, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 98 390,07 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 32 769,62 грн та прострочена заборгованість за сумою відсотків 65 620,45 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Заочним рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2026 року у задоволенні позову АТ «Ідея Банк» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанціїАТ «Ідея Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції фактично порушив баланс інтересів сторін. Зазначає, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача. Звертає увагу на те, що позичальник власноручно підписав кредитний договір 14.11.2019 у відділені банку. Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 без будь-яких застережень, відповідач користувався кредитними коштами та здійснював часткове погашення заборгованості по кредиту. Вказує, що у випадку, якщо суд першої інстанції встановивши, що, на його думку, до матеріалів справи не додані докази, що стосуються відповідача, повинен був постановити ухвалу про залишення позову без руху та надати строк для усунення недоліків шляхом надання відповідних документів. У разі невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без розгляду повернути позов позивачеві і аж ніяк не відмовляти у задоволені позовної заяви. Зазначає, що ухваливши рішення про відмову в задоволені позову, у зв`язку з формальних підстав суд першої інстанції позбавив АТ «Ідея Банк» права на правосуддя, адже позивач відповідно до ст. 175 ЦПК України не зможе подати іншого позову (позовів) до ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав. Враховуючи вищевикладене просить скасувати заочне рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14.11.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C-602-012108-19-980. Згідно з п.3 угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: - максимальний кредитний ліміт - 200 000 грн (п.3.1 угоди); - ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди - 25 500 грн та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту за ініціативи банку, про що буде повідомлено клієнта додатково (п.3.2 угоди); - процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних (п.3.3 угоди). Відповідач отримав кредит на погоджених сторонами умовах, користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку за період з 14.11.2019 по 17.09.2025. Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач має непогашену заборгованість перед АТ «Ідея Банк» за угодою №C-602-012108-19-980 від 14.11.2019 у розмірі 98 390,07 грн., з яких: 32 769,62 грн - прострочений борг та 65 620,45 грн - прострочені проценти. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу ОСОБА_1 банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 01.10.2025. Згідно даної вимоги, АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення вищевказаної вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Також відповідачу повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги АТ «Ідея Банк» будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір банку. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять копії паспорта позичальника або інших документів, які підтверджують його особу. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач укладав кредитний договір з АТ «Ідея Банк». Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі №559/1622/19 (провадження №61-12049св23), від 15 травня 2025 року у справі №488/3972/23 (провадження №61-1680св25). Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У свою чергу позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. У справі, що переглядається встановлено, що 14.11.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C-602-012108-19-980. Згідно з п.3 угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступник умовах: - максимальний кредитний ліміт - 200 000 грн (п.3.1 угоди); - ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди - 25 500 грн та може бути змінений в межах встановленого угодою максимального ліміту за ініціативи банку, про що буде повідомлено клієнта додатково (п.3.2 угоди); - процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних (п.3.3 угоди). Відтак, угода №C-602-012108-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, яка підписана відповідачем, містить інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму (ліміт) кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки тощо. Відповідач отримав кредит на погоджених сторонами умовах, користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку за період з 14.11.2019 по 17.09.2025. Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач має непогашену заборгованість перед АТ «Ідея Банк» за угодою №C-602-012108-19-980 від 14.11.2019 у розмірі 98 390,07 грн., з яких: 32 769,62 грн - прострочений борг та 65 620,45 грн - прострочені проценти. Разом з тим, відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 слідує, що залишок на початок періоду: основний СКР 0,00 грн., заборгованість по комісіям та відсоткам 0,00 грн., розмір кредитного ліміту 0,00 грн., ліміт розстрочки 0,00 грн., дозволений овердрафт 0,00 грн. Таким чином, відомості, заявлені у позові, про заявлений до стягнення розмір заборгованості в сумі 98 390,07 грн не узгоджуються з випискою по рахунку ОСОБА_1 . При цьому сам по собі розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості, оскільки такий документ повністю складено позивачем в односторонньому порядку та повністю залежить від його волі. Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не погоджено з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами. Отже, позивачем не доведено наявності заборгованості ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №C-602-012108-19-980 від 14.11.2019. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк», але помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, тому колегія суддів вважає за необхідне викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а саме зміни рішення, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Павицька Т. М. Судді Талько О. Б. Шевчук А. М.