Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/3472/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3472/22 Номер провадження 22-ц/814/1528/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2025 року, ухвалене суддею Турченко Т. В., повний текст рішення складений 17 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: 07.07.2022 АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 у розмірі 81 550,93 грн станом на 28.12.2021, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 81 550,93 грн; судовий збір витрати у розмірі 2 481 грн (а.с. 1-4). Позовна заява мотивована тим, що 05.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Проте, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку з повернення кредитних коштів, в останнього станом на 28.12.2021 виникла заборгованість у розміру 81 550,93 грн, що стало підставою для звернення з позовом. Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2022 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 у розмірі 81 550,93 грн, що склалася станом на 28.12.2021, та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, а всього 84 031,93 грн (а.с. 49). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2025 року заявуадвоката Хворост Дар`ї Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Полтави від 16.11.2022 у справі №552/3472/22 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м.Полтави від 16.11.2022 у справі №552/3472/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання по справі за правилами спрощеного позовного провадження на 07 жовтня 2025 року на 09.00 годин (а.с. 81). Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 у розмірі 81 550,93 грн, що склалася станом на 28.12.2021 та судовий збір в розмірі 2 481,00 грн, а всього 84 031,93 грн (а.с. 144). Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у порушення умов договору про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 свої зобов`язання відповідач ОСОБА_1 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 81 550,93 грн. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 у розмірі 81 550,93 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Хворост Д.М, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, проігнорувавши ту обставину, що з наданих позивачем доказів підтверджується лише факт підписання 05.03.2018 відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в цій анкеті-заяві не зазначено ні розмір кредитного ліміту, ні розмір та порядок нарахування процентів, ні розмір, порядок та підстави нарахування пені чи штрафу. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги розрахунки заборгованості, надані позивачем, не врахувавши, що вони не є первинними документами, які підтверджують укладення договору саме на тих умовах, які вказані в позові. Суд першої інстанції не врахував, що наявність роздрукованого розрахунку є недостатнім доказом, оскільки це внутрішній документ банку, який не дозволяє перевірити правильність нарахувань. Суд першої інстанції не врахував, що надані банком Умови і правила обслуговування та Тарифи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна вважати частиною договору. Суд першої інстанцїі мав застосувати, але не застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, згідно з якими роздруковані Умови без підпису позичальника не можуть розцінюватися як стандартна форма договору. Також суд першої інстанції не врахував позицію Об`єднаної палати КЦС ВС від 23.05.2022 у справі №393/126/20 про те, що навіть ознайомлення з паспортом споживчого кредиту не означає укладення договору, якщо в ньому не зафіксовано волю сторін. Найголовніше порушення полягає в тому, що суд першої інстанції не здійснив належного аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку. Якби суд першої інстанції це зробив, він би встановив, що банк самостійно та безпідставно збільшував розмір основної заборгованості (тіла кредиту). Суд першої інстанції не врахував, що банк списував з рахунку відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту, хоча анкета-заява не містить домовленості про сплату таких відсотків. Суд першої інстанції, задовольняючи позов на суму 81 550,93 грн, не перевірив виписку про рух коштів. Судом першої інстанції не було враховано, що згідно з випискою, АТ «Універсал Банк» списав з рахунку відповідача відсотки у загальному розмірі 32 023,50 грн. Оскільки правові підстави для нарахування цих відсотків відсутні (через відсутність підпису на Умовах), ці кошти були списані незаконно, штучно збільшивши тіло кредиту. Суд першої інстанції порушив право відповідача на захист. Розглянув справу о невстановленій годині, на яку не викликався відповідач та його представник. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно матеріалів справи встановлено, що 05.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 05.03.2018, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, яким є платіжна картка (а.с. 8). У порушення умов кредитного договору свої зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 28.12.2021 становить 81 550,93 грн, з яких: 81 550,93 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 0 грн заборгованість за пенею та комісією (а.с. 7). Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 у розмірі 81 550,93 грн станом на 28.12.2021, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 81 550,93 грн. Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.09.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Закон України від 03.09.2015 №675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у жовтні 2017 АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. При цьому, банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Згідно матеріалів справи вбачається, що 05.03.2018 ОСОБА_1 підписано анкету-заява до договору про надання банківських послуг, який просить відкрити йому поточний рахунок у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов договору (а.с. 8). При цьому, колегія суддів зазначає, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого платіжна картка, а отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини. Так, у матеріалах справи наявна довідка про наявність рахунку від 09.10.2025 (клієнт ОСОБА_1 ) (а.с. 106), довідка про розмір встановленого кредитного ліміту по вказаному рахунку (а.с. 105) та виписка про рух коштів по картці, яка містить детальну інформацію про рух коштів по картці за період з 08.03.2018 по 14.06.2022, що підтверджує користування ОСОБА_1 кредитними коштами та здійснення ним погашення заборгованості, що також свідчить про вчинення ним усіх дій, необхідних для укладання кредитного договору (а.с. 100-104). Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 05.03.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, умови якого банком були виконані. Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 допущено порушення умов договору щодо своєчасного погашення платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість. Таким чином, встановивши, що основне зобов`язання за цим договором не виконано, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за його невиконання. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач АТ «Універсал Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 28.12.2021 у розмірі 81 550,93 грн, з яких: 82 550,93 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитним лімітом (тілом кредиту). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №697/302/20 з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зазначено, що в анкеті-заяві від 23.11.2017 особа просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив; оскільки в анкеті-заяві від 23.11.2017 строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (10 961,72 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків (у розмірі) з 9 776,12 грн до 1185,60 грн. Таким чином, з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23.11.2017 процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то у стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив правильно. Колегія суддів зазначає, що з виписки про руху коштів від 09.10.2025 вбачається, що банком списано відсотків на загальну суму 32 023,50 грн (1280,39+40,68+1216,10+84,80+3164,06+661,46+4081,96+1831,50+1386,60+2217,64+2056,83+2336,47+2195,58+2277,26+2273,40+2421,10+2497,67) (а.с. 100-104, 117-131). Таким чином, з урахуванням того, що в анкеті-заяві від 05.03.2018 процентна ставка не зазначена, тобто ОСОБА_1 не погоджувався на сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 05.03.2018, колегія суддів вважає, що розмір неповернутого кредиту ОСОБА_1 станом на 28.12.2021 (при зарахуванні вказаної суми до повернення тіла кредиту) буде становити 49 527,43 грн (81 550,93 грн 32 023,50 грн). Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно матеріалів справи, АТ «Універсал Банк» сплатило 2 481 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 5), при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 175). У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Універсал Банк» підлягає пропорційному стягненню 1506,75 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Також з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1099,89 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 406,86 грн. Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Хворост Д.М. відповідачу ОСОБА_1 , підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Таким чином, при вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо. Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, додатковій постанові від 14.04.2022 у справі №755/18750/20 сформував висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом Хворост Д.М. документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн є неспівмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Разом з тим, колегія суддів враховує, що позивачем АТ «Універсал Банк» не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Оцінюючи співмірність визначеного розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, перш за все, виходить з того, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним. На підставі викладеного та враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача АТ «Універсал Банк» на користь відповідача ОСОБА_1 належить 3 000 грн понесених витрат (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи). Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2025 року - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2018 у розмірі 49 527,43 грн та судовий збір у розмірі 406,86 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 квітня 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов