Постанова 4854 № 420/32352/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32352/25 перша інстанція: суддя Тарасишина О.М. повний текст судового рішення складено 15.12.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючої-судді Казанчук Г.П. суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії щодо неналежного розгляду рапорту та зобов`язання вчинити певні дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу - необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 25.07.2025 року звернувся до відповідача із рапортом на звільнення на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи. Однак, отримав відмову, у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом. Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу - необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив того, що оскільки командування Військової частини НОМЕР_1 не приймало будь-якого обґрунтованого рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, з посиланням на відповідні акти законодавства, а тому допустило бездіяльність, яка з вище наведених підстав підлягає визнанню протиправною із зобов`язанням відповідача належним чином розглянути рапорт позивача від 24.07.2025 року. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 року продовжено строк для усунення недоліків. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Мати Позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи згідно витягу з рішення ЕКОПФО № 10471/25/843/В від 18.04.2025 та потребує постійного догляду згідно з Висновком ЛКК № 2 від 02.01.2025 року. Мати Позивача, ОСОБА_2 , у зареєстрованому шлюбі не перебуває. Із батьком Позивача розлучена згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 17.05.2025. Батьки матері Позивача, ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також потребують постійного стороннього догляду. Бабуся Позивача, ОСОБА_5 , є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду згідно витягу з рішення ЕКОПФО № 120/25/1147/В від 20.05.2025. Дідусь Позивача, ОСОБА_3 , потребує постійного догляду згідно висновку ЛКК № 429 від 11.06.2025. Дядько Позивача, ОСОБА_6 , єдиний рідний брат матері Позивача, ОСОБА_2 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . 25.07.2025 року звернувся до відповідача із рапортом на звільнення на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи (надалі спірна відмова, а.с.21) Листом військовї частини НОМЕР_1 №08/2342-25-Вих від 23.08.2025 "Про надання відповіді", яким повідомлено про наявність розбіжності у відомостях щодо фактичного місця проживання та фактичним місцем проживання матері. Запропоновано відпрацювати рапорт встановленим порядком щдо можливості переведення для подальшого проходження військової служби за місцем прживання матері. Вказано про наявність іде одного члена родини - доньки ОСОБА_7 . У зв`язку з чим надані документи повертаються без розгляду на підставі недостатності в них свідчень про реальну та юридичну відсутність інших членів сім`ї І чи ІІ ступеня споріднення, які фактично можуть здійснювати постійний догляд не залежно від їх волі, з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо) (а.с.41-42). За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ). Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. За приписами частини 2 цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Згідно із частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися із військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.. Підстави звільнення із військової служби визначені статтею 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ. У відповідності із п. п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Пунктом 3 ч. 12 ст. 26 Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 № 548-XIV (далі - Статут). Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 року за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024 року. Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту. Згідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531. Положеннями пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 передбачено, що у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту. Таким чином, командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком №531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою. Отже, наслідком подання рапорту військовослужбовця про звільнення із військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави. При цьому розглянутим, на переконання апеляційного суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення доведено до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення щодо результатів його розгляду з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження. Матеріалами справи підтверджено, що у рапорті від 24.07.2025 року про звільнення з військової служби позивач вказав підставу звільнення необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту позивач додав нотаріально посвідченні копії документів, які, на його думку, підтверджують наявність правових підстав для звільнення з військової служби. Проте, відповідач не надав доказів належного результату розгляду даного рапорту, у тому числі таких, як прийняття наказу про звільнення позивача з військової служби або відмови у задоволенні вимог рапорту, з посиланням на акти законодавства та з роз`ясненням порядку оскарження. В той же час, відсутність належним чином оформленого рішення щодо розгляду рапорту та наказу про звільнення або рішення про відмову у звільненні з військової служби свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. У постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17 Верховний Суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто, не виконання обов`язку суб`єктом владних повноважень свідчать про протиправну бездіяльність, а не про протиправність дій щодо не якісного розгляду звернення. Відповідачем не надані доказу прийняття рішення за рапортом позивача, що на переконання колегії суддів, свідчить про протиправну бездіяльність. При цьому, колегія суддів зазначає правильним висновок суду про ненадання правової оцінки доводам відповідача щодо наявності іще одного члена родини та невідповідності адресних даних місця проживання його матері. Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив протиправну бездіяльність, яку було допущено відповідачем, визначивши це як протиправні дії щодо неналежного розгляду рапорту. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку наявний факт протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, через що позовні вимоги є обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню у повному обсязі. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, водночас допустим помилку у визначенні змісту порушеного права позивача, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У ч. 4 ст. 317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що абзац другий резолютивної частини рішення суду слід змінити, виклавши його у такій редакції: Визнати протиправною безділяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат Враховуючи, що колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції, судові витрати новому розподілу не підлягають. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі №420/32352/25 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови та виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ) про перерахунок пенсії та прийняти вмотивоване та обґрунтоване рішення. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча-суддя Г.П. Казанчук Судді: Ю.М. Градовський О.В. Єщенко