Постанова 4821 № 759/18770/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 759/18770/25 Провадження № 22-ц/821/693/26 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», представник позивача: Хлопкова Марія Сергіївна, відповідач: ОСОБА_1 , представник відповідача: адвокат Ярмолюк Людмила Володимирівна розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ярмолюк Людмили Володимирівни на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 784278899 у формі електронного документу з використанням електронного підпису на суму 10 000,00 грн. Відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі, щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн 28.04.2023 на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 51102,00 грн, яка складається з наступного: 10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 41102,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому, до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну дії договору факторингу

1. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 238 від 04.07.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 784278899. 10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024 до договору факторингу 2 № 10/1024-01 від 10.10.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 784278899. 04.06.2025 TOB «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25/Ю відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу б/н від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 51102,00 грн. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за договором від 28.04.2023 у розмірі 51102,00 грн та судові витрати: судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.08.2025 позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Жашківського районного суду Черкаської області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2025 позовні вимоги - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 784278899 від 28.04.2023 в розмірі 51102,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за договором кредитної лінії щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, внаслідок чого він має заборгованість, яку наразі повинен сплатити на користь позивача у встановленому судом розмірі, тобто в сумі 51 102,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Ярмолюк Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2025 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовити. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не встановлений факт перерахування грошових коштів на банківську карту відповідача після укладення договору кредитної лінії № 784278899 від 28.04.2023, саме в сумах заявлених позовних вимог, а визначення даної суми в договорі кредитної лінії не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем у виконання кредитодавцем своїх зобов`язань по договору кредитної лінії. Позивачем не надані первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Судом першої інстанції не встановлений фактичний строк дії договору кредитної лінії, також не вказані проценти за користування кредитними коштами. Позивачем не було підтверджено відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії № 784278899. Не було надано Акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з додатками та договором факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, що також не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення. Розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії, який наданий позивачем, як доказ заборгованості є безпідставним, оскільки сам розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку. ТОВ «Юніт Капітал» не надало доказів підтвердження факту відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 784278899 від 28.04.2023, але це було не враховано судом першої інстанції при винесенні рішення. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до Черкаського апеляційного суду 25.02.2026, представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С., вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02.12.2025 залишити без змін. Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 784278899, за умовами якого Товариство зобов`язалося надати останньому кредит на суму 10000,00 грн, а відповідач зобов`язався протягом 30 днів від дати отримання кредиту, повернути його та сплатити відсотки за користування грошовими коштами (а.с.32-40). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV3Р73В. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором, оскільки відразу після вчинених дій відповідачем, 28.04.2023 перерахувало грошові кошти в сумі 10000,00 грн. на його банківську карту, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2023, де вказано призначення платежу, а саме: переказ коштів згідно договору № 784278899 від 28.04.2023, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Без готівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 16). 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити на користь ТОВ «Таліон Плюс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 82-85). Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Згідно п. п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року строк дії договору закінчується 28.11.2019. Додатковими угодами від 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року включно (а.с. 88-92, 93, 94). З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 784278899 від 28.04.2023. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 238 від 04.07.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 80-81). Таким чином, договір №28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 до 31.12.2024. Слід зазначити, що вищезазначений договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та не є предметом спору в даній справі. 10.10.2024 ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 10/1024-01, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 74-79). Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 фактор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб. Пунктом 2.1 розділу 2 (предмет договору) договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за договором № 784278899 від 28.04.2023, що підтверджується копією реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024. 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 784278899 від 28.04.2023 (а.с. 66-70). Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 784278899 від 28.04.2025 на загальну суму 51102,00 грн. Відповідач належним чином зобов`язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором № 784278899 від 28.04.2023. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору взяв на себе зобов`язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов`язок ним був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення кредиту (тіло кредиту) в розмірі 10000,00 грн. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за тілом кредиту. Що стосується нарахованих відсотків за користуванням кредиту. Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. П. 2.3. договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10000,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 28.05.2023. Відповідно до п. 3.3. договору, для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 5670,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет. Згідно з п. 8.2. договору, процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Відповідно п. 8.3 договору, протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 28.05.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 689,85 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,89 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.1. договору); у разі якщо позичальник вчинить зазначені в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період наступного дня після 28.05.2023 проценти нараховуються за ставкою 691,17 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,89 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.2. договору); Згідно з п. 8.4. договору, після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходяться у позичальника за кожний день користування ним. Отже, строк кредитного договору № 784278899 розпочався 28.04.2023 та діяв до 28.05.2023. Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 784278899 (складена директором ТОВ «Юніт Капітал») заборгованість за період з 04.06.2025 по 25.06.2025 становить 51102,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн прострочене тіло; 41102,00 грн прострочені відсотки. Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», Товариством здійснювалось нарахування відсотків за період з 05.07.2023 по 09.09.2023 по 298 грн в день, заборгованість за вказаний період становить 46632,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн тіло кредиту; 36632,00 грн нараховані відсотки. Дослідивши розрахунки заборгованості, надані позивачем, апеляційним судом встановлено, що Товариствами здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування (28.05.2023), передбаченого кредитним договором № 784278899 від 28.04.2023. Відповідно до правової позиції, яка зазначена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів з дня отримання коштів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування, передбаченого п. 3.3 договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, в межах строку дії кредитного договору, а саме в розмірі 5670,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не оспорював укладений між ним та первісним кредитором договір та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не звертався. Апеляційний суд звертає увагу відповідача на те, що, укладаючи кредитний договір, позичальник самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору, вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кредитних кошів у відповідні строки та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Твердження апелянта, що позивач не надав до суду доказів отримання боржником коштів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки перерахування кредитних коштів за вищевказаним договором відбувалося на рахунок відповідача ОСОБА_1 , який він вказав при оформленні договору. Доказів про неотримання кредитних коштів відповідач не надав. Кредитні кошти за вказаним договором надавались на особистий картковий рахунок, вказаний відповідачем, відтак всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору № 784278899 від 28.04.2023, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 784278899 від 28.04.2023 в сумі 15670,00 грн, яка складається з 10000,00 грн. тіло кредиту, 5670,00 грн відсотки за користування кредитом. Твердження скаржника, що ТОВ «Юніт Капітал» не надало доказів підтвердження факту відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 784278899 від 28.04.2023 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13. Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, до скасування та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог. Що стосується судових витрат. ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18. На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025; копію додаткової угоди № 25770782759 до договору про надання правничої допомоги від 05.06.2025, копію довіреності від 05.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Врахувавши предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30,7%) у розмірі 2149,00 грн Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір (2422,40 грн) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30,7%) у розмірі 743,7 грн. Судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги (4542,00 грн) стягується з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог (69,3%) 3147,60 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, у порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 2403,90 грн. судових витрат. Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ярмолюк Людмили Володимирівни - задовольнити частково. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 784278899 від 28 квітня 2023 року в розмірі 15670,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2149,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2403,90 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Ю.В. Сіренко Л.І. Василенко