Постанова Закарпатський апеляційний суд № 301/3677/24

Справа № 301/3677/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2026 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого Собослоя Г.Г., суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 08 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та відповідачкою в електронній формі, із застосуванням електронного підпису (одноразового персонального ідентифікатора MNV737JG), було укладено Кредитний договір № 322575172. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував грошові кошти в сумі 17 000,00 грн на банківську картку Відповідачки № НОМЕР_1 , чим повністю виконав свої зобов`язання. Надалі право грошової вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до Позивача внаслідок послідовного укладення договорів факторингу. Зокрема, 27.07.2021 на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (дію якого було продовжено додатковими угодами до 31.12.2024) та Реєстру прав вимоги № 144 первісний кредитор відступив вказане право ТОВ «Таліон Плюс». Надалі, за Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та згідно з Витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». 30 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого та на підставі АКТУ прийому-передачі Реєстру Боржників право вимоги до Відповідача набув Позивач. У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачкою своїх зобов`язань, Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на дату подання позову в розмірі 28 919,32 грн (з яких: 14 080,03 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 839,29 грн заборгованість за відсотками), а також понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. За поданим позовом Іршавським районним судом Закарпатської області 24.12.2024 було ухвалено заочне рішення. У заяві про перегляд заочного рішення відповідачка серед іншого зазначала, що судом першої інстанції не перевірено наявність у нових кредиторів ліцензій на надання фінансових послуг, а сама вона не була письмово повідомлена про відступлення права вимоги, що згідно зі ст.ст. 517, 1082 ЦК України звільняє її від обов`язку платежу новому фактору. Також заявниця вказала на безпідставність і необґрунтованість нарахованих відсотків, які позивачем були нараховані поза межами строку договору. Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 05.03.2025 заочне рішення цього ж суду від 24.12.2025 скасовано. Відповідачкою було подано заяву про застосування позовної давності, обґрунтовуючи тим, що трирічний строк для звернення до суду сплив ще 9 червня 2024 року. Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 322575172 від 08.02.2021 року у розмірі 26 905,88 грн., судовий збір у розмірі 2 253,75 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила таке в апеляційному порядку як незаконне та необґрунтоване та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтка зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3225751 від 08.02.2021, укладеним між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Скаржниця наголошує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до теперішнього позивача ТОВ «Юніт Капітал», зокрема повного тексту договору факторингу з усіма додатками до нього, акту приймання-передачі реєстру боржників, а також доказів здійснення оплати фінансування клієнта, що суперечить правовій позиції Верховного Суду у постанові від 01.02.2018 у справі № 2-127/11. Крім того, апелянтка вказує на очевидну невідповідність предмету відступлення, оскільки з наявних у справі документів (ланцюжка договорів факторингу) вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3225775172, а не за кредитним договором № 3225751, який безпосередньо укладався відповідачем. Окремо апелянтка наголошує, що її, в порушення вимог ст. 1082 ЦК України, жодним чином не повідомили про відступлення права грошової вимоги новому кредитору. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 517 ЦК України та сталу практику Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 6-979цс15 та № 667/11010/14-ц), відповідачка зазначає, що неотримання такого повідомлення звільняє боржника від обов`язку здійснення платежу фактору, а сам боржник має право не виконувати обов`язок новому кредитору до надання йому беззаперечних доказів відступлення права вимоги. Звертає увагу суду на те, що якщо і виникла у неї заборгованість за вищевказаним договором то тільки перед первісним кредитором. З огляду на викладене, на думку апелянтки, позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , а тому стягнення заборгованості судом першої інстанції є безпідставним. У поданому відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу Відповідача без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову у цій справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 08.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 322575172, який підписано електронним цифровим підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора MNV737JG, за умовами якого остання отримала кредиту в розмірі 17 000 грн. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024. 16.11.2021 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №144 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26 905,88 грн. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору фактору № 05/0820-01 від 05.08.2020 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги на загальну суму на загальну суму 28 919,32 грн. 30.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 3009/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» вважає, що набуло права грошової вимоги до відповідача, як боржника, за кредитним договором № 322575172 від 08.02.2021 у розмірі 28 919,32 грн., з яких: 14 080,03 грн. заборгованість по тілу кредиту; 14 839,29 грн. заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628, частини першої статті 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), погоджені ними. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За загальним правилом статей 509, 510, пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особи внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Оцінюючи обсяг переданих прав та доводи апеляційної скарги Відповідача, апеляційний суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160). Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору. Якщо особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт, і заміна кредитора у зобов`язанні за загальним правилом не відбувається. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Як встановлено судом між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений 08.02.2021 року Кредитний договір № 322575172. Натомість Договір факторингу № 28/1118-01, за яким первісний кредитор нібито відступив право вимоги до Відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року тобто майже за два з половиною роки до виникнення самого кредитного зобов`язання Відповідача. За таких обставин колегія суддів зазначає, що предмет договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року на момент його укладення не міг включати в себе право вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором від 08.02.2021 року. На момент підписання договору факторингу у 2018 році боргове зобов`язання відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало ані юридично, ані фактично, відтак у первісного кредитора не виникло права вимоги, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс». Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору факторингу 28 листопада 2018 року не були і не могли бути погоджені його істотні умови в частині обсягу та індивідуалізації вимог щодо ОСОБА_1 . Кредитний договір від 08.02.2021 року не містить жодних посилань на вказану рамкову угоду факторингу, а автоматичного переходу прав за неіснуючими зобов`язаннями закон не передбачає. На момент укладення спірного договору факторингу фактор не був кредитором, а боржник ще не існував як сторона зобов`язання, між учасниками спірних правовідносин був відсутній будь-який правовий зв`язок. Неможливість первісного відступлення права вимоги за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року повністю виключає і правомірність усіх наступних етапів її передачі за ланцюгом фінансових компаній, зокрема: до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно з Реєстром прав вимог № 10 від 30.07.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року та до ТОВ «Юніт Капітал» згідно з Договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 року. Оскільки первісний фактор (ТОВ «Таліон Плюс») не набув законного права вимоги до Відповідача, він, керуючись принципом nemo plus iuris, не міг передати це право наступним набувачам. Відступлення права вимоги в такому випадку не має розпорядчого ефекту для нових кредиторів у відносинах із боржником. За таких обставин, колегія суддів вважає, що створення умов, за яких позичальник буде обмежений у захисті своїх прав за формальної наявності низки договорів факторингу щодо неіснуючих на момент їх укладення зобов`язань, прямо суперечить фундаментальному принципу правової визначеності. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту законного переходу до нього права грошової вимоги за Кредитним договором № 322575172 від 08.02.2021 року, він є неналежним кредитором у вказаних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 322575172 від 08.02.2021. На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором. З огляду на встановлену відсутність правомірних підстав факторингу щодо Відповідача, інші доводи апеляційної скарги та заперечень на неї не підлягають подальшій оцінці, оскільки не спростовують висновку суду про відсутність у Позивача права вимоги та не мають юридичного значення для вирішення даного спору по суті. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20). У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 липня 2025 року - скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 322575172 від 08 лютого 2021року - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 4 542,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року. Головуючий: Судді: