Постанова 4821 № 700/1017/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/821/26Головуючий по 1 інстанції Справа №700/1017/25 Категорія: 305010300 Пічкур С.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т. Л. суддіКарпенко О. В., Новіков О. М. секретар Широкова Г.К. розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарг и представника ГУНП в Черкаській області Коваленко А. П. та представника Державної казначейської служби України Яроша С. В. на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 (повний текст складено 11.02.2026, суддя в суді першої інстанції Пічкур С. Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : у провадженні Лисянського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди. Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 505 806 грн 45 коп. у відшкодування моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правничу допомогу. Судом першої інстанції задовольняючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу враховано, що представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, а також співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду та значення справи для сторін. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, представник ГУНП в Черкаській області Коваленко А. П. подала 25.02.2026 апеляційну скаргу, в якійпосилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував правову позицію Верховного Суду в подібних правовідносинах, що призвело до порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Скаржник звертає увагу суду на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката 10 000 грн є необґрунтованим, не пропорційним до предмету спору та не співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, оскільки предмет позову в даній справі не потребує вивчення адвокатом великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи. Представник Державної казначейської служби України Ярош С.В. також в свою чергу подав 27.02.2026 апеляційну скаргу, в якій вважаючи таке рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу винесеним з порушенням норм процесуального права, при неповно з`ясованих обставинах справи, просить рішення змінити, скасувавши його в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень. В обґрунтування вказано на те, що Казначейство вважає помилковим висновок суду першої інстанції про включення усіх витрат відображених в акті приймання-передачі до відшкодування, оскільки такі види наданих послуг як: - «Попередні консультації, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання документів для надання суду вивчення судової практики»; - «Підготовлення позову до суду», є по суті однією послугою, а саме: підготовкою позовної заяви. Також, належить віднестись критично до такого виду послуги, як «Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження», оскільки як вбачається з ухвали Лисянського районного суду Черкаської області від 13.08.2024 у справі № 700/522/19 представник позивача - адвокат Кобринський В. О., був учасником кримінального провадження (захисником обвинуваченого) і очевидно був знайомий з усіма обставинами (матеріалами) кримінального провадження стосовно позивача. Також скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 126 постанови Верховного Суду від 24.11.2021 № 420/1109/20 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Вказує, що зазначена справа не є складною, оскільки спірні правовідносини врегульовано нормами ЦКУ, Законом України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) та Положенням про застосування Закону № 266/94-ВР, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 за № 106/1131. Відзивів на апеляційні скарги до суду не надходило. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків. При розгляді справи встановлено, що рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 505 806 грн 45 коп. у відшкодування моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правничу допомогу. Враховуючи доводи апеляційних скарг рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Згідно до правових висновків Верховного Суду, викладених ним, зокрема, в постановах ВП ВС від 14.01.2026 у справі 465/5323/15 та ВП ВС від 11.03.2026 у справі 757/38039/17-ц, Державна казначейська служба України не може бути належним відповідачем справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, оскільки належним відповідачем у даній справі має бути саме Держава України в особі відповідних органів державної влади. Однак апелянти рішення суду в цій частині позову до суду апеляційної інстанції не оскаржують, що в силу вимог ст.367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, позбавляє повноважень переглядати рішення суду першої інстанції без відповідних вимог скаржників, що призведе до порушення прав позивача в зв`язку з погіршенням його прав та інтересів. Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Також частиною 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Питання про розподіл судових витрат між сторонами врегульовано ст.141 ЦПК України, частиною 2 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 3 цієї статті передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частинами 8, 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Свої витрати на оплату послуг адвокат позивача підтвердив належними доказами: ордером на надання правничої допомоги від 20.10.2025 року у Лисянському районному суді Черкаської області; договором про надання правничої допомоги від 03.10.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кобринським В. О.; Актом 20/10 приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2025 за договором про надання правничої допомоги від 03.10.2025. Відповідно до Акту адвокатом надано ОСОБА_1 наступні послуги: попередні консультації, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання документів для надання суду та вивчення судової практики; ознайомлення з матеріалами кримінального провадження; підготовлення позову до суду. Загальна вартість послуг складає 10 000 грн. Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо недоведеності та необґрунтованості визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу слід врахувати наступне. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу, що прямо випливає з положень ч. 1 ст. 632 ЦК України. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому, адвокатам, враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 зі змінами 15.02.2019), необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. Виходячи з обсягу фактично заявлених вимог, характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, розумності розміру понесених витрат, висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є правильним. Слід зазначити, що у контексті співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, сталу релевантну практику Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів, враховуючи ціну позову, беручи до уваги значення справи для позивача, заявлена позивачем сума до стягнення 10 000 грн не є надмірною. Згідно до правової позиції ВС, викладеної ним в своєму рішенні від 15.10.2025 року у справі № 216/5629/23 кошти державного бюджету належать державі, а боржником у зобов`язанні щодо їх сплати є держава Україна як учасник цивільних відносин. Тому в резолютивній частині рішення слід зазначати стягнення коштів з Державного бюджету України, без деталізації рахунків чи вказівки органу, з рахунків якого буде здійснюватися списання. Аналогічний підхід застосовано і до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: вони підлягають компенсації за рахунок бюджету за умови підтвердження їх понесення та співмірності зі складністю справи і обсягом виконаної адвокатом роботи. Доводи апеляційних скарг відхиляються колегією суддів оскільки задоволений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям розумності та справедливості. Судом не встановлено та скаржниками не доведено неспівмірність витрат, про відшкодування яких просив позивач. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Отже рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : апеляційні скарги залишити без задоволення. Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 29.01.2026 у даній цивільній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 01.04.2026. Суддя-доповідач Судді