Постанова 4824 № 369/13953/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 369/13953/24 Головуючий у суді першої інстанції - Фінагеєва І.О. Номер провадження № 22-ц/824/4667/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Оніщука М.І., за участю секретаря - Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2025 року та на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Фінагеєвої І.О., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Кван Кепітал» про захист прав споживачів, відповідно до якого просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14 травня 2025 року, стягнути з ТОВ «Кван Кепітал» на її користь 3 994 737,98 грн пені та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 20 серпня 2020 року між нею та ТОВ «Кван Кепітал» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №2/56. Згідно з умовами договору відповідач продає, а вона купує майнові права на квартиру в об`єкті будівництва, які після набуття нею їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію за умови проведення 100% розрахунків за договором підписання Акта приймання-передачі та самостійного оформлення нею відповідних документів, що встановлюють право власності. Як зазначає позивач, договір, укладений між сторонами є змішаним, оскільки містить в собі елементи договору будівельного підряду та купівлі-продажу, з огляду на таке: відповідач взяв на себе зобов`язання продати їй майнові права на квартиру, в будинку, який він має збудувати та здати (п.1.1 Договору); відповідач для виконання робіт залучив інших осіб (субпідрядників), про що свідчать вступні положення Договору, в яких міститься посилання на Договір генерального підряду №21/10 від 21 жовтня 2019 року; відповідно до Договору, відповідач, фактично, виконує будівельні роботи із свого матеріалу і власними засобами, оскільки інше сторонами не визначено; сторони фактично визначили ціну роботи відповідача, яка дорівнюється загальній ціні майнових прав і є по суті авансовим платежем (п.3.1 та п.3.2 Договору); сторони домовилися, що власником об`єкту будівництва до укладання договору купівлі-продажу є відповідач (Вступні положення Договору); - сторони визначили строк виконання будівельних робіт/введення об`єкту в експлуатацію (п.2.5 Договору). На думку позивача, оскільки останнє зобов`язання на момент подання позову відповідачем не виконано, то вона має право на нарахування та стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Вартість одного квадратного метру для неї складає 11 750,00 грн. (п.3.1 Договору). Оскільки відповідач на вимогу її представника не надав копію договору генерального підряду №21/10 від 21 жовтня 2019 року, то в своїх розрахунках вона виходить з того, що прибуток (тобто вартість послуг) відповідача (виконавця) складає 15 відсотків від загальної вартості (гранична вартість прибутку відповідно до п. 5.30 Кошторисних норм України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01 листопада 2021 року). Отже, вартість послуг відповідача за 1 кв. м. складає: 11 750,00 грн х 15% = 1762,5 грн. Загальна вартість послуг/робіт відповідача складає з урахуванням розміру квартири в 50,3 кв. м.: 1762,5 грн. х 50,3 = 88 653,75 грн. Станом на 15 серпня 2024 року відповідач прострочив виконання робіт на 1232 дні. Розмір пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» складає: 88 653,75 грн х 3% х 1232= 3 276 642,6 грн. З урахування викладеного, а також того, що відповідач у добровільному порядку відмовився компенсувати її вище вказані втрати просила вирішити спір у судовому порядку, задовольнивши поданий нею позов. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення. 15 вересня 2025 року представник відповідача ТОВ «Кван Кепітал» - Сучкова Т.Є. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просила суд стягнути із позивача на користь ТОВ «Кван Кепітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000, 00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 09 вересня 2025 року у справі №369/13953/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кван Кепітал» про захист прав споживачів було відмовлено. При розгляді справи АБ «Сучкова та партнери» надавало ТОВ «Кван Кепітал» правову допомогу на підставі Договору №02/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року. Відзив на позовну заву містив попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, що складались з витрат на професійну правничу/правову допомогу на суму: 120 000,00 грн. Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року заяву представника відповідача ТОВ «Кван Кепітал» - адвоката Сучкової Т.Є. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/13953/24 - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 369/13953/24. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кван Кепітал» витрати на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржувані рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Покласти на відповідача судові витрати. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про правову природу спірного договору як виключно договору купівлі-продажу є помилковим, оскільки ґрунтується на вибірковому тлумаченні п. 1.1 договору без урахування його умов щодо введення об`єкта в експлуатацію, що свідчить про наявність елементів договору підряду. Суд безпідставно залишив без розгляду клопотання позивача про витребування договору генерального підряду, який має істотне значення для правильного вирішення спору, а також не дослідив надані докази щодо статусу відповідача як забудовника, зокрема дозвільну документацію. Крім того, при тлумаченні умов договору суд не врахував, що його умови були сформульовані відповідачем, а отже мали тлумачитися на користь позивача. Також додаткове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, оскільки їх розмір є явно неспівмірний складності справи та обсягу наданих послуг, що суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності. 09 лютого 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що договір купівлі-продажу майнових прав не є за своєю суттю договором підряду, оскільки за таким договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно, а лише права на нього. Крім того, порушення права позивача зі сторони відповідача відсутні, оскільки в договорі термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не визначено конкретною датою, а вказано орієнтовний строк, на який, зокрема, впливали об`єктивні обставини, що значно сповільнило будівництво. Підписуючи договір позивач погодився із запланованим терміном будівництва, який не є остаточним, а отже мала розуміти можливі негативні наслідки для себе при укладенні вказаного договору. Зазначає, що до спірних правовідносин норми ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані, оскільки укладений між сторонами договір не містить встановленої вартості робіт (послуг). Доводи апелянта, що додаткове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованим не відповідає дійсності. Витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем, є витратами, пов`язаними з розглядом справи, а їх розмір у сумі 80 000,00 грн є обґрунтованим та співмірним із ціною позову (3 994 737,98 грн), складністю справи, обсягом наданих послуг і витраченим часом. З урахуванням значення справи для відповідача, зокрема можливого впливу її результату на його ділову репутацію, а також поведінки позивача, який заявляв необґрунтовані клопотання та завищені вимоги, вказаний розмір витрат відповідає критеріям розумності та пропорційності, тому підстави для зменшення зазначених витрат відсутні. При апеляційному розгляді справи представник позивача у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2., який був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, оскаржувані рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі, заяву ТОВ «Кван Кепітал» про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення. Представник відповідача Сучкова Т.Є. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у оскаржуваних рішеннях суду. Вважає рішення суду ухвалені з дотриманням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального законодавства, тому просив залишити їх без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 встановив, що 20 серпня 2020 року між ТОВ «Кван Кепітал», в особі представника Валієва Руфата Камал огли, який діє на підставі довіреності, посвідченої Горняк Х.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14 липня 2020 року за реєстровим номером 409, та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі продажу майнових прав №2/56. Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, Продавець продає, а Покупець купує майнові права на квартиру в Об`єкті будівництва, які після набуття Покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію за умови проведення 100% розрахунків за договором підписання Акта приймання-передачі та оформлення самостійно Покупцем відповідних документів, що встановлюють право власності. Відповідно до п.1.7. Договору, Акт приймання-передачі квартири підписується сторонами після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом Об`єкту будівництва у строк 14 календарних днів з моменту отримання Покупцем повідомлення відповідно до п. 2.5 Договору та за умови повної оплати Покупцем ціни майнових прав на квартиру зазначеної у цьому Договорі. Орієнтований строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію І-й квартал 2021 року. Розділом «Стаття 3» договору, сторони погодили ціну, порядок та умови оплати. Так, сторони дійшли згоди, що орієнтовна загальна ціна майнових прав на квартиру становить 21636,59 дол. США, що станом на дату укладення договору є еквівалент 591 025,00 грн (п.3.2. Договору), а також погодили кінцевий термін оплати платежу (включно) 25 серпня 2020 року у розмірі 591 025,00 грн (п.3.5.1. Договору). На виконання умов договору, ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Кван Кепітал» грошові кошти у розмірі 91 025,00 грн, призначення платежу «Оплата по договору КПМП № 2/56 від 20 серпня 2020 року, у тому числі ПДВ, платник ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 », що підтверджується квитанцією про оплату №0410001 від 20 серпня 2020 року. Оскільки договір купівлі-продажу майнових прав № 2/56 від 20 серпня 2020 року був укладений фізичною особою з метою набуття у кінцевому результаті права власності на квартиру у багатоквартирному житловому будинку для власних потреб, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , посилаючись на порушення встановленого у договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 2/56 від 20 серпня 2020 року орієнтовного строку введення об`єкта в експлуатацію (п. 2.5. договору) просила застосувати до відповідача відповідальність, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, Продавець продає, а Покупець купує майнові права на квартиру в Об`єкті будівництва, які після набуття Покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію за умови проведення 100% розрахунків за договором підписання Акта приймання-передачі та оформлення самостійно Покупцем відповідних документів, що встановлюють право власності. Районний суд виснував, що зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу, тому спірний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20 серпня 2020 року не є договором підряду чи договором про надання послуг. Сторони погодилися з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали, в судовому порядку, у тому числі в межах справи не заявляли про недійсність умов зазначеного вище договору купівлі-продажу. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Враховуючи те, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 20 серпня 2020 року відповідач не брав на себе зобов`язань виконати певні будівельні роботи чи надати певні послуги позивачу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ «Кван Кепітал», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Встановивши, що термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ «Кван Кепітал» відсутній. На підставі викладеного районний суд зазначив, що вказане виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені). Ухвалюючи додаткове рішення від 22 жовтня 2025 року судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2025 року по справі № 369/13953/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Кван Кепітал" про захист прав споживачів було відмовлено. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано наступні докази: Договір №02/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року, укладений між Адвокатським бюро «Сучкова та партнери» та ТОВ «Кван Кепітал», в особі директора Євдокимової Катерини Геннадіївни; Додаткову угоду від 24 серпня 2024 року №24/08 до Договору №02/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року, укладеної між АБ «Сучкова та партнери» та ТОВ «Кван Кепітал», в особі директора Євдокимової Катерини Геннадіївни; Акт виконаних робіт від 15 вересня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №02/01 від 02 січня 2024 року. За умовами Додаткової угоди від 24 серпня 2024 року №24/08 до Договору №02/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року, укладеної між АБ «Сучкова та партнери» та ТОВ «Кван Кепітал» Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання, щодо надання правової допомоги, а саме судового супроводу під час розгляду Києво-Святошинським судом Київської області справи №369/13953/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів. В поняття правова допомога входить: - Формування стратегії у справі/збір доказів; Підготовка процесуальних документів в рамках розгляду справи №369/13953/24 Києво-Святошинським районним судом Київської області; - Судове представництво у першій інстанції у справі №369/13953/24; - Надання консультації з питань пов`язаних з розглядом спору Києво-Святошинським судом Київської області справи №369/13953/24; - Надання іншої правової допомоги під час розгляду Києво-Святошинським судом Київської області справи №369/13953/24 (п.1.2. Додаткової угоди). Вартість послуг за надання правової правничої допомоги вказаної в п.1.2. Додаткової угоди становить 3% від остаточної ціни позову, але не більше 80 000,00 гривень, без ПДВ. 15 вересня 2025 року між АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «Кван Кепітал» складено Акт виконаних робіт від 15 вересня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №02/01 від 02 січня 2024 року, відповідно до якого всього Бюро надано, а Клієнтом прийнято правову допомогу на суму: 80 000,00 грн. без ПДВ. Суд зазначив, що вказана справа є незначної складності і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів, необхідних для складення відзиву та інших документів. Отже, з огляду на викладене, враховуючи заперечення позивача щодо понесених відповідачем витрат на правову допомогу, з урахуванням, викладених аргументів та прохання про зменшення заявлених вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені представником відповідача вимоги у розмірі 80 000,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер. Районний суд виснував, що наявні підстави для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення суду першої інстанції відповідають з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Свої вимоги про стягнення пені ОСОБА_1 обґрунтовувала ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Водночас, вказана норма встановлює права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Пунктом 1.1. статті 1 укладеного між ТОВ «Кван Кепітал» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) договору купівлі-продажу майнових прав від 20 серпня 2020 року № 2/56, визначено, що Продавець продає, а Покупець купує майнові права на квартиру в Об`єкті будівництва, які після набуття Покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності на квартиру після прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію за умови проведення 100% розрахунків за договором підписання Акта приймання-передачі та оформлення самостійно Покупцем відповідних документів, що встановлюють право власності. Даним договором не передбачено виконання ТОВ «Кван Кепітал» на замовлення ОСОБА_1 конкретних робіт або надання останній конкретних послуг, строків їх виконання або надання, вартості таких робіт або послуг. Згідно з ст. ст. 837, 901 ЦК України це є істотними умовами для такого виду договорів та по суті виключає можливість стягнення з ТОВ «Кван Кепітал» пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Визначаючи вартість послуг ТОВ «Кван Кепітал» для нарахування пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 виходила з граничної вартості прибутку Товариства відповідно до п. 5.30 Кошторисних норм України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01 листопада 2021 року, що не відповідає вимогам вказаної норми. Апелянт посилається на те, що, окрім продажу майнових прав на квартиру, ТОВ «Кван Кепітал» мало ще збудувати та здати об`єкт будівництва в експлуатацію, для чого воно залучило субпідрядників. Проте договором купівлі-продажу майнових прав таких зобов`язань ТОВ «Кван Кепітал» не визначено. У пункті 2.5. договору купівлі-продажу майнових прав від 20 серпня 2020 року №2/56 зазначений орієнтований строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію - І-й квартал 2021 року. Зазначення у вказаному договорі орієнтовного строку прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не ідентифікує його як договір про виконання робіт або надання послуг. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Кван Кепітал» нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені в розмірі 3 276 642, 60 грн. Таким чином, Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що договором купівлі-продажу майнових прав від 20 серпня 2020 року №2/56, укладеного між ТОВ «Кван Кепітал» (продавець), та ОСОБА_1 (покупець), передбачено можливість розірвання його з боку ОСОБА_1 в односторонньому порядку з поверненням сплачених за придбання майнових прав коштів. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні позовних вимог по суті. Щодо додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16). За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України). Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Так, з матеріалів справи вбачається, що разом із відзивом стороною відповідача було зроблено заяву про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач у зв`язку із розглядом даної справи становить 120 000, 00 грн (а.с. 44). На підтвердження понесених судових витрат представник відповідача надала суду: Договір про надання правничої допомоги № 02/01 від 02 січня 2024 року, Додаткову угоду № 24/08 до Договір про надання правничої допомоги № 02/01 від 02 січня 2024 року та Акт виконаних робіт від 15 вересня 2025 року до договору №02/01 про надання правничої допомоги № 02/01 від 02 січня 2024 року (а.с. 113-116). Згідно п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги № 02/01 від 02 січня 2024 року Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання щодо надання Клієнту правової допомоги, а саме, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, інших процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського. адміністративного, кримінального судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними і юридичними особами. Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що ціна договору складається з загальної вартості гонорарів/плати за надані послуги/професійну правничу допомогу протягом строку дії Договору. Плата за послуги Адвокатського бюро за цим Договором обчислюється в порядку погодинної (якщо сторонами не узгоджене інше) оплати наданих Адвокатським бюро послуг у розмірах, що розраховуються згідно Додатку № 1 до цього Договору, та вказуються у складених Адвокатським бюро та наданих Клієнту актах виконаних робіт. Згідно із п. 4.2. підставою для оплати наданих Адвокатським бора послуг є складений і підписаний Адвокатським бюро акт виконаних робіт. Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди № 24/08 до Договору про надання правничої допомоги № 02/01 від 02 січня 2024 року Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання щодо надання Клієнту правової допомоги, а саме надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, інших процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними і юридичними особами. Згідно із п. 1.2. Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання, щодо надання правової допомоги, а саме судового супроводу під час розгляду Києво-Святошинським судом Київської області справи № 369/13953/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кван Кепітал» про захист прав споживачів. Пунктом 1.3. сторонами погоджено, що вартість послуг за надання правової правничої допомоги вказаної в п. 1.2. Додаткової угоди становить 3% від остаточної ціни позову, але в будь-якому випадку не більше 80 000,00 грн, без ПДВ. 15 вересня 2025 року між АБ «СУЧКОВА ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «Кван Кепітал» складено Акт виконаних робіт від 15 вересня 2025 року до Договору про надання правової допомоги №02/01 від 02 січня 2024 року, відповідно до якого всього Бюро надано, а Клієнтом прийнято правову допомогу на суму: 80 000,00 грн, без ПДВ. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2025 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано заперечення на заяву ТОВ «Кван Кепітал» про ухвалення додаткового рішення. Представник позивача у поданих запереченнях посилався на не співмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказана справа є незначної складності і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів, необхідних для складення відзиву та інших документів, відтак у суду першої інстанції були наявні підстави для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Відтак, оскаржуване додаткове рішення підлягає залишенню без змін, а доводи апеляційної скарги без задоволення. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2025 року та на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 рокупідлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2025 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови. Текст постанови складено 02 квітня 2026 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді : Т.Ц.Кашперська М.І. Оніщук