Постанова ККС ВС № 459/2315/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року м. Київ справа № 459/2315/22 провадження № 51-3801 км 25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 червня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , звільненого від кримінальної відповідальної за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Червоноградський міський суд Львівської області вироком від 30 січня 2025 року: - засудив ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 591 КК; - стягнув з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальних збитків 16 815,14 грн, моральної шкоди - 50 000 грн, витрат на правову допомогу - 25 000 грн. Львівський апеляційний суд 23 червня 2025 року вирок місцевого суду скасував, постановив ухвалу, якою: - звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності; - закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); - цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишив без розгляду; - стягнув з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 25 000 грн витрат на правову допомогу. За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 06 червня 2022 року приблизно о 18:00, перебуваючи у приміщенні магазину «Діамант» на вул. Шевченка, 13-А у м. Шептицькому (колишній Червоноград) Львівської області, на ґрунті неприязних відносин, вчинив конфлікт із ОСОБА_6 , під час якого умисно наніс йому один удар кулаком в обличчя, від чого той упав на підлогу. Внаслідок дій ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_6 отримав легкі тілесні ушкодження. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись із рішенням апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги адвокат мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не розглянув його апеляційної скарги щодо розміру витрат на правову допомогу, чим фактично позбавив потерпілого права на апеляційне оскарження, а також не вирішив клопотання про стягнення витрат на правову допомогу на стадії розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Позиції учасників судового провадження Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив скасувати оскаржувану ухвалу й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Мотиви Суду За змістом ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Беручи до уваги те, що представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у касаційній скарзі не оспорює ухвали апеляційного суду щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження стосовно нього та залишення без розгляду цивільного позову потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судового рішення в цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Вимогами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК визначено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Представник потерпілого в касаційній скарзі зазначив про безпідставне, на його думку, невирішення судом апеляційної інстанції поданої ним апеляційної скарги щодо понесених витрат на правову допомогу та заяви про стягнення таких витрат під час апеляційного провадження. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав до суду цивільний позов про стягнення на користь потерпілого витрат на правову допомогу в розмірі 96 000 грн. Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30 січня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, до покарання у виді пробаційного нагляду, стягнуто на користь потерпілого на відшкодування витрат на правову допомогу 25 000 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, представник потерпілого, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги. Зокрема, представник потерпілого просив стягнути витрати на правову допомогу в заявленому в позові розмірі 96 000 грн, а також 5 000 грн витрат, понесених під час апеляційного провадження. У зв`язку з надходженням від сторони захисту клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності суд апеляційної інстанції ухвалою від 23 червня 2025 року скасував вирок суду першої інстанції, закрив кримінальне провадження стосовно обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, залишив без розгляду цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнув на користь потерпілого 25 000 грн витрат на правову допомогу. Проте цей суд не розглянув заявленої представником потерпілого в апеляційній скарзі вимоги щодо необґрунтованого зменшення розміру витрат на правову допомогу та додаткові вимоги про стягнення таких витрат, понесених на час апеляційного провадження. На підставі наведеного колегія суддів уважає, що доводи касаційної скарги представника потерпілого заслуговують на увагу. Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17), КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. За приписами ч. 3 ст. 124 КПК, якщо, зокрема, суд апеляційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат, та згідно з п. 3 ч. 1 ст. 419 цього Кодексу зазначає про це в резолютивній частині ухвали. У цій справі суд апеляційної інстанції, задовольнивши клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, стягнув на користь потерпілого витрати на правову допомогу в розмірі, визначеному судом першої інстанції (25 000 грн), без наведення жодного обґрунтування такого рішення, хоча представник потерпілого в апеляційній скарзі оспорював цю суму, навівши відповідні аргументи. Також апеляційний суд не розглянув і заяву представника потерпілого про стягнення витрат на правову допомогу, понесених під час апеляційного провадження. За цих обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 та вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК, тобто постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд постановив: касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 червня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3