Постанова Харківський апеляційний суд № 645/3124/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/3124/25 Головуючий І-ї інстанції Алтухова О.Ю. Провадження № 33/818/178/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С. за участю захисника Стрижака С.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Стрижака С.В. на постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,- УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, ОСОБА_1 30.04.2025 року близько 16 год. 49 хв. у м.Харків по бульвару Богдана Хмельницького поблизу будинку №6, керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest» та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХО РОКНЛ водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України Постановою судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзізахисник Стрижак С.В. просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати та винести нову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказує, що згідно відеозапису, події відбувались біля авто, однак, жодного кадру, який би підтверджував, що зазначеним у протоколі ТЗ керував саме ОСОБА_1 немає. Крім того, у складеному протоколі у якості особи, щодо якої його складено, вказано « ОСОБА_1 », в той час, як у його фабулі зазначено, що правопорушення вчинив « ОСОБА_2 », що, в свою чергу, свідчить про те, що відомості, викладені у спірному протоколі про адміністративне правопорушення, є суперечливими. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Стрижака С.В. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 30.04.2025 року близько 16 год. 49 хв. у м.Харків по бульвару Богдана Хмельницького поблизу будинку №6, керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest» та проведення такого огляду у медичному закладі КНП ХО РОКНЛ водій ОСОБА_1 відмовився. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316275 від 30.04.2025 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого зазначений огляд у зв`язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) не проводився за відмовою ОСОБА_1 ; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 30.04.2025 року о 17 год. 00 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови; огляд у КНП ХОР «ОНД» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ; - письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 від 30.04.2025 року, згідно якого останній зобов`язується не сідати за кермо ТЗ до повного протверезіння та зникнення ознак сп`яніння, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився; - рапортом інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта Шалімова В. від 30.04.2025 року щодо події з зазначенням місця та обставин зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне. Згідно відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля 70 mai, наявному на окремому диску, убачається рух автомобіля «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , о 16 год 49 хв. 16 год. 50 хв. 30.04.2025 року, який зупиняється на вимогу поліції. Відповідно до рапорту інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта Шалімова В. від 30.04.2025 року, підставою для зупинки вище вказаного автомобіля стала інформація, яка надійшла від громадян з приводу того, що вказаний ТЗ нетипово поводить себе на дорозі, а його водій може перебувати у нетверезому стані. (а.с. 8) Аналогічні обставини зупинки автомобіля «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , відображені і на відеозапису події. На іншому окремому відео-носії міститься відеозапис з боді-камер поліції, яким зафіксовані обставини, що мали місце вже після зупинки спірного авто, та згідно якого убачається, що коли інспектори поліції підійшли до автомобіля «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 (о 16 год. 50 хв.), з місця водія вийшов чоловік, особу якого згодом було встановлено як ОСОБА_1 . Також, в автомобілі на передньому пасажирському сидінні знаходився ще один чоловік, який також вийшов із авто. На вимогу поліції надати документи ОСОБА_1 спочатку вказував, що він не керував автомобілем, а просто стояв, та врешті погодився надати документи для огляду. Доки ОСОБА_1 намагався відкрити застосунок «Дія», інспектор поліції паралельно спілкувалась з пасажиром авто, який, не заперечуючи факт вживання ними алкоголю, зазначив, що ОСОБА_1 просто підвозив його до зупинки. При цьому, коли ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки ТЗ або у медичному закладі, від якого останній відмовився за встановлено законом процедурою, і водій, і пасажир зупиненого авто почали поводити себе досить зухвало, нецензурно виражатись та чіплятись до інспектора патрульної поліції (жінки). Зважаючи на викладене та з урахуванням даних відеозапису, апеляційний суд критично оцінює такі доводи захисника, та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу ОСОБА_1 уникнути відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування останнім транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні. Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Водночас, відео-фіксація відбувалась відкрито, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Даних, що відео-фіксація велась за допомогою не дозволеного технічного засобу, під час апеляційного перегляду судом не встановлено. Разом із тим, апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 самостійно, на власний розсуд відмовився від підпису протоколу, отримання його копії та надання власних письмових пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення, зокрема, і з приводу не керування ним авто. (а.с. 1) Крім того, всупереч аргументам адвоката, законом не передбачено обов`язку поліцейського фіксувати факт керування та зупинку авто. Частиною 2 ст.266 КУпАП передбачено, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час огляду поліцейським водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на місці за відсутності свідків. Посилання захисника на те, що у складеному протоколі у якості особи, щодо якої його складено, вказано « ОСОБА_1 », в той час, як у його фабулі зазначено, що правопорушення вчинив « ОСОБА_2 », апеляційний суд приймає до уваги. Натомість, зазначений недолік носить характер явної описки, а вказані доводи не є самостійною підставою для скасування рішення суду, не спростовують правильність його висновків та жодним чином не свідчать про те, що протокол складено щодо іншої особи, як на тому акцентує свою увагу адвокат. Слід зазначити, що не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі порушення можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальних, взагалі не впливають на його дійсність. Для визначення надмірного формалізму при розгляді справи Європейський суд з прав людини («ЄСПЛ») використав термін «правовий пуризм». Зокрема, ЄСПЛ вказує, що пуризм у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом. При цьому в рішенні по справі «Сутяжник проти РФ» від 23.07.2009 (скарга N 8269/02) ЄСПЛ сформулював висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті рішення тільки для дотримання правового пуризму, оскільки рішення може бути скасоване лише з метою виправлення суттєвої помилки. Тобто, враховуючи викладене та принципи ЄСПЛ визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що, відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено, даних щодо оскарження дій службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, матеріали справи н містять, не надано таких відомостей і до суду апеляційної інстанції. За таких обставин, з урахуванням даних відеозапису, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП Жодних вагомих причин, які б унеможливлювали виконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР, тобто, ставили суб`єктивний фактор над суспільним, матеріали справи не містять, не надано їх було й під час апеляційного розгляду. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргузахисника Стрижака С.В. залишити без задоволення. Постанову суддіНемишлянського районного суду м.Харкова від 09 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик