Постанова 4803 № 229/6773/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2387/26 Справа № 229/6773/24 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2024 року у складі судді Худіної О.О. у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2024 року АТ "ПУМБ" звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 квітня 2018 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001026243701, за яким остання отримала кредит у розмірі 5000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 54200,00 грн. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку із чим станом на 21 серпня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 90130,55грн., з яких 54161,79 грн. заборгованість за кредитом; 35968,76 грн. заборгованість по процентам, яку банк просив стягнути в судовому порядку. Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2024 року позов АТ "ПУМБ" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 90130,55 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості за кредитним договором, оскільки фактично отримані та використані останнім кошти за кредитним договором в добровільному порядку не повернуті. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що при укладенні договору, банк не дотримався вимог Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки не було належного повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, надана банком на підтвердження правомірності нарахування процентів за користування кредитом Публічна пропозиція разом з додатками не підписані відповідачем, а надана заява №2001026243701 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що 27 квітня 2018 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001026243701, за яким остання отримала кредит у розмірі 5000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 54200,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 59,42 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 21 серпня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 90130,55грн., з яких 54161,79 грн. заборгованість за кредитом; 35968,76 грн. заборгованість по процентам. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Кредитний договір №2001026243701 від 27 квітня 2018 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Встановивши, що відповідач не належним чином виконував свої кредитні зобов`язання, у результаті чого утворилася заборгованість, на підтвердження розміру якої надано відповідний розрахунок заборгованості, що підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про задоволення позову, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав банку, а тому кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення грошових коштів. Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні договору, банк не дотримався вимог Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки не було належного повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому відсутні підстави для задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 підписавши заяву про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 27 квітня 2018 року, беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»:pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку). Таким чином сторонами було погоджено всі істотні умови кредитування й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги про те, що надані банком на підтвердження правомірності нарахування процентів за користування кредитом разом з додатками не підписані відповідачем, а надана заява №2001026243701 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять та скаржником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції контеррозрахунок, який би спростував доводи банку. Крім того, у разі не згоди із приведеним розрахунком заборгованості, остання мала право на заявлення відповідного клопотання про призначення судом експертизи, для встановлення правильності розрахунку заборгованості, чого скаржником зроблено не було. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про задоволення позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року. Головуючий: М.Ю.Петешенкова Суддя: В.С. Городнича М.О. Макаров