Ухвала КАС ВС № 990/89/26

УХВАЛА 01 квітня 2026 року м. Київ справа № 990/89/26 адміністративне провадження № П/990/89/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Хохуляка В.В., Юрченко В.П., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 24 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо невизначення дати, часу та місця проведення засідання з питання розгляду скарги ОСОБА_1 від 26 лютого 2026 року та нерозгляду у встановлений частиною третьою статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», частиною сьомою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пунктом 14.12 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, строк матеріалів за його скаргою від 25 лютого 2026 року, зареєстрованої ВРП 27 лютого 2026 року, на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 25 лютого 2026 року № 279/3дп/15-26; - зобов`язати відповідача визначити дату, час та місце проведення засідання ВРП за його скаргою від 26 лютого 2026 року, зареєстрованої ВРП від 27 лютого 2026 року за № № 564/0/6-26, 564/1/6-26, 564/2/6-26, та розглянути його скаргу від 26 лютого 2026 року на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 25 лютого 2026 року № 279/3дп/15-26; - стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 350 000,00 грн, заподіяну очевидною протиправною бездіяльністю та нерозглядом у встановлений частиною сьомою статті 5 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» строк розгляду скарги, що призвело до гіпертонічного кризу 03 березня 2026 року та 23 березня 2026 року; - стягнути на користь позивача з відповідача судовий збір у розмірі 2 660,00 грн. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить, у тому числі, стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 350 000,00 грн. Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої статті 23 ЦК України). Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Водночас, враховуючи загальні засади доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/19. Натомість у позовній заяві відсутні конкретні доводи та будь-який розрахунок, які б свідчили про те, з яких саме міркувань позивач визначив заявлений розмір відшкодування моральної шкоди. Позивач не навів обставин, що відповідно до характеру спірних правовідносин впливають на визначення розміру такої шкоди, зокрема не зазначено відомостей щодо характеру та обсягу фізичних чи душевних страждань, їх інтенсивності та тривалості, ступеня вини відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між оскаржуваною бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також інших істотних обставин, які відповідно до усталеної судової практики підлягають урахуванню при визначенні розміру моральної шкоди. Суд також зазначає, що відсутність належного обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди та відповідних доказів унеможливлює вирішення питання щодо складності справи, обсягу необхідних доказів та, як наслідок, визначення порядку її розгляду - за правилами спрощеного чи загального позовного провадження, що має істотне значення для правильного та своєчасного розгляду справи. За таких обставин невиконання позивачем вимог процесуального закону свідчить про подання позовної заяви без додержання встановлених вимог, що є підставою для залишення її без руху відповідно до статті 169 КАС України із встановленням позивачу строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання розрахунку заявленої суми моральної шкоди із зазначенням обставин, що впливають на її розмір (характер, інтенсивність і тривалість страждань, причинно-наслідковий зв`язок, ступінь вини відповідача тощо), а також додати належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин. Ухвалу про залишення позовної заяви без руху постановлено у перший робочий день після відпустки судді Олендера І.Я. Керуючись статтями 21, 160, 161, 169, 171, 241, 248, 256, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху. Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, позовна заява буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... І.А. Гончарова Л.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк В.П. Юрченко , Судді Верховного Суду