Ухвала КАС ВС № 990/92/26

УХВАЛА 31 березня 2026 року м. Київ справа №990/92/26 адміністративне провадження №П/990/92/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Бевзенка В. М., суддів: Єзерова А. А., Коваленко Н. В., Кравчука В. М., Чиркіна С. М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії судів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : 25 березня 2026 ОСОБА_1 (далі -позивача, ОСОБА_1 ) через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до Вищої кваліфікаційної комісії судів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), в якій просить: - визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 12.02.2026 № 40/вс-26 (далі - оскаржуване рішення, рішення ВККС України від 12.02.2026 № 40/вс-26) про відмову ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС України від 29.10.2025 № 194/зп-25; - зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС України від 29.10.2025 № 194/зп-25, на підставі поданих позивачем документів; - зобов`язати ВККС України допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року № 194/зп-25 та забезпечити позивачу можливість складати кваліфікаційний іспит та проходження подальших етапів зазначеного конкурсу; - стягнути з ВККС України витрати зі сплати судового збору. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бевзенко В.М. - головуючий суддя, судді: Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Чиркін С. М., Згідно із частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України. Зокрема частиною першою статті 266 КАС України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, Суд дійшов висновку, що її належить залишити без руху з огляду на таке. Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. З аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Частиною шостою статті 161 КАС України зазначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, згідно з зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Отже, Суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Предметом оскарження в межах заявленого позову є рішення ВККС України від 12.02.2026 № 40/вс-26, яким ОСОБА_1 відмовлено в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС України від 29.10.2025 № 194/зп-25. З огляду на те, що оскаржуване рішення прийнято 12.02.2026, вказана дата і є днем, коли особа дізналася про порушене право, що є датою початку обчислення визначеного статтею 122 КАС України місячного строку звернення до суду. Відповідно останнім днем звернення з позовом до адміністративного суду є 16.03.2026 (з урахуванням, що 14.03.2026 та 15.03.2026 є вихідними днями). Проте, до Суду з позовною заявою позивач звернувся лише 25.03.2026, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. У позовній заяві, серед іншого, позивач зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку звернення з таким позовом, то просив поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Комісії отримано позивачем 26.02.2026 у відповідь на подану ним заяву від 18.02.2026. На підтвердження факту належного отримання рішення ВККС України від 12.02.2026 № 40/вс-26 у зазначену дату надав супровідний лист ВККС України від 26.02.2026 № 36-1259/26 з додатком, який був надісланий позивачеві на його офіційну електронну пошту. Оцінюючи вказані доводи, Суд зазначає, що позивач був обізнаний про засідання ВККС України 12.02.2026, адже 26.01.2026 на офіційному вебсайті Комісії опубліковане відповідне оголошення. Зі змісту спірного рішення комісії вбачається, що позивач не брав участь в засіданні Комісії, яке відбулося 12.02.2026, проте про дату, час та місце розгляду був повідомлений. Суд наголошує на тому, що відповідно до пункту 107 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.10.2023 № 119/зп-23 зі змінами, далі - Регламент) копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи. Отже, ВККС України надсилає рішення лише у випадку, якщо особа звернулася з проханням про його надання. Позивач не надав доказів того, що він цікавився наявністю повного тексту оскаржуваного рішення від 12.02.2026 № 40/вс-26, з моменту його ухвалення до 18.02.2026 (звернення позивача із запитом до відповідача щодо надання копії оскаржуваного рішення). Відповідно до пункту 8 Регламенту що принцип публічності у роботі Комісії полягає в тому, що засідання Комісії є відкритим, за винятком його закритої частини та закритих засідань Комісії. Інформація про засідання Комісії, проєкти порядку денного, результати засідань Комісії розміщуються на веб-сайті Комісії. Учасник засідання не може бути обмеженим у праві на отримання в Комісії інформації про результати розгляду питання стосовно нього. При цьому Судом встановлено, що рішення ВККС України від 12.02.2026 № 40/вс-26, опубліковано на офіційному вебсайті Комісії (https://vkksu.gov.ua/accounting/40vs-26) 12.02.2026 і доступ до такої інформації є вільним. Суд також зважає на те, що зазначені позивачем доводи не містять обґрунтування об`єктивних причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті Комісії в період з моменту його опублікування 12.02.2026 до 26.02.2026 (отримання копії оскаржуваного на офіційну електронну адресу). Відсутні також докази про існування причин (явищ, дій), які б могли об`єктивно завадити позивачу у визначений законом строк оскаржити рішення ВККС України. Позивач не навів переконливих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту. Таким чином, в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України позивач до позовної заяви не додав обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску строку. Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їхнього усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України). Враховуючи викладене, зважаючи, що позовна заява ОСОБА_1 подана поза межами строку звернення до суду та не містить обґрунтованого клопотання про його поновлення, її слід залишити без руху, надавши позивачеві десятиденний строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку. Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 266 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії судів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Встановити позивачеві строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Бевзенко Судді: А. А. Єзеров Н. В. Коваленко В. М. Кравчук С. М. Чиркін