Постанова КАС ВС № 280/4284/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Київ справа №280/4284/22 адміністративне провадження № К/990/43732/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №280/4284/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року (постановлену у складі колегії: судді-доповідача Головко О.В., суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.), УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та обставин у справі

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області (далі - відповідач-3), Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області (далі - відповідач-4), в якому просила: - визнати протиправними відмови відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року та з 01 травня 2006 року по 31 грудня 2009 року, а також часу догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2021 року, і часу навчання у вищому навчальному закладі з 31 липня 1979 року по 31 серпня 1979 року та з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року; - визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 за рішеннями про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком через недостатність у неї страхового стажу; - зобов`язати відповідача-4 та відповідача-1 зарахувати додатково до страхового стажу позивачки періоди з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року та з 01 травня 2006 року по 31 грудня 2009 року, а також час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, з 01 вересня 2017 року по 31 грудня 2021 року і час навчання у вищому навчальному закладі з 31 липня 1979 року по 31 серпня 1979 року та з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року; - зобов`язати відповідача-1 скласти акт фактичних обставин здійснення догляду за наданими позивачкою документами; - зобов`язати відповідача-4 та відповідача-1 призначити пенсію за віком з дня звернення позивачки за її призначенням, а саме з 11 жовтня 2021 року.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

3. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22 лютого 2022 року №084050009870 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15 квітня 2022 року №084050009870 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком.

4. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року, період роботи у Кооперативі «Фантазія» (травень 2006 року; лютий-березень, травень-червень, серпень-грудень 2007 року; січень-лютий, квітень-травень, липень, вересень-жовтень 2008 року; грудень 2009 року), час навчання у Запорізькому машинобудівельному інституті ім. В.Я. Чубаря з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року.

5. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скласти акт фактичних обставин здійснення догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_3 на підставі наданих ОСОБА_1 документів.

6. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2022 року про призначення пенсії після зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з 01 лютого 2005 року по 30 листопада 2005 року, періоду роботи у Кооперативі «Фантазія» (травень 2006 року; лютий-березень, травень-червень, серпень-грудень 2007 року; січень-лютий, квітень-травень, липень, вересень-жовтень 2008 року; грудень 2009 року), часу навчання у Запорізькому машинобудівельному інституті ім. В.Я. Чубаря з 07 червня 1984 року по 26 червня 1984 року та складення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області акта фактичних обставин здійснення ОСОБА_1 догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_3 .

7. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скласти акт фактичних обставин здійснення догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_3 на підставі наданих ОСОБА_1 документів та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2022 року про призначення пенсії після складення такого акта та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

9. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення доповнено словами «а також з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції».

10. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 11. 03 травня 2024 року судом у справі №280/4284/22 видано два виконавчі листи. 12. 21 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №280/4284/22, а також вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які спричинили виконання вказаного судового рішення.

13. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №280/4284/22.

14. Не погодившись з ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду.

15. Одночасно позивачка просила звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі.

16. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі статті 298 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору і недолученням копій апеляційної скарги для інших учасників справи, та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків.

17. На виконання вимог ухвали судді ОСОБА_1 надала копії апеляційної скарги та повторно заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. На обґрунтування клопотання зазначала, що ставка судового збору на стадії виконання судового рішення положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) не передбачена. Також вказувала, що має дохід за 2024 рік 825,36 грн, а також, що соціальна виплата, яку вона отримує у зв`язку з доглядом за хворою сестрою, та пенсійна виплата, не є доходом.

18. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Зменшено розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 вдруге залишено без руху на підставі статті 298 КАС України, у зв`язку з несплатою судового збору, та встановлено десятиденний строк для надання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 1793,26 грн.

19. На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 повторно звернулась з клопотанням про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 02 лютого 2025 року у справі №335/6206/21 ОСОБА_1 , на підставі тих самих документів, які були долучені у справі №280/4284/22, звільнено від сплати судового збору.

20. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору, а апеляційну скаргу на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №280/4284/22 повернуто заявниці.

21. Суд обґрунтував свою відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору тим, що на підставі даних з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків судом встановлено реальний дохід ОСОБА_1 та, замість повного звільнення її від сплати, суд скористався правом зменшити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за подання апеляційної скарги. Розмір судового збору був визначений на рівні 5% від нарахованого доходу ОСОБА_1 , що суд вважав пропорційним і посильним для її фінансового становища навантаженням.

22. Крім того, апеляційний суд відхилив посилання позивачки на рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у якому ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за тими ж документами, оскільки ця справа розглядалася за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а тому висновки іншого суду в межах іншої юрисдикції не є автоматично обов`язковими для адміністративного судочинства.

23. Враховуючи викладене, а також те, що недолік апеляційної скарги щодо сплати судового збору не був усунутий у встановлений судом строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги заявниці. Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі

24. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

25. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, порушив положення статей 169, 296, частини другої статті 298 КАС України та не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2022 року у справі №520/9769/19.

26. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору.

27. На переконання позивачки, апеляційним судом не враховано, що за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою в порядку судового контролю на неї не поширюється обов`язок сплати судового збору за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за наслідками її розгляду, оскільки частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, які уможливлюють справляння заявницею судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу за наслідками розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій-другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, а тому не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.

28. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

29. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року та витребувано справу №280/4284/22 з Запорізького окружного адміністративного суду і Центральної бази даних.

30. Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено позивачці 20 березня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067123585906.

31. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет відповідача-1 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 13 березня 2026 року о 19:04, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

32. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет відповідача-2 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 13 березня 2026 року о 19:10, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

33. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет відповідача-3 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 13 березня 2026 року о 19:04, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа.

34. Електронну копію ухвали Верховного Суду доставлено в електронний кабінет відповідача-4 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 13 березня 2026 року о 19:10, що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного документа. 35. 26 березня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла адміністративна справа №280/4284/22.

36. Разом з тим Судом отримано доступ до електронних матеріалів справи №280/4284/22, витребуваних з Центральної бази даних.

37. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року закінчено підготовчі дії і призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2026 року.

38. У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за її участі, у задоволенні якого Судом відмовлено в ухвалі від 30 березня 2026 року про призначення справи до розгляду.

39. Інших клопотань до початку розгляду касаційної скарги, учасниками справи заявлено не було. Позиція інших учасників справи

40. У встановлений строк відповідачі до Суду з відзивами на касаційну скаргу ОСОБА_1 не зверталися. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи

41. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

42. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

43. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

44. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

45. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

46. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

47. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

48. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

49. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

50. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 383 КАС України у такій заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви

51. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI.

52. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

53. Таке формулювання вказує на те, що за подання усіх заяв, які передбачені процесуальним законом, підлягає справлянню судовий збір.

54. Оскільки заява «про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду» передбачена процесуальним законом (стаття 383 КАС України), то за змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI за її подання підлягає сплаті судовий збір.

55. Розміри ставок судового збору передбачено статтею 4 Закону №3674-VI.

56. Водночас, ставка судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України статтею 4 Закону №3674-VI не передбачена.

57. Хоча заява, подана в порядку статті 383 КАС України, формально є об`єктом справляння судового збору, відсутність встановленої ставки у Законі №3674-VI робить вимогу щодо його сплати безпідставною. Отже, за подання такої заяви судовий збір не сплачується.

58. Натомість, відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду передбачено сплату судового збору в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

59. Зазначена норма не розрізняє ухвал, за які підлягає сплаті судовий збір, що вказує на те, що судовий збір підлягає сплаті за подання апеляційних скарг на усі без виключення ухвали суду першої інстанції, в т. ч. ухвали, прийняті в порядку статті 383 КАС України.

60. Розв`язуючи питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3, підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI в контексті необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про залишення без розгляду скарги на бездіяльність виконавчої служби Конституційний Суд України в рішенні №6-р(II)/2024 від 13 травня 2024 року (справа про обов`язковість судового рішення) дійшов наступних висновків:

61. «Ураховуючи, що за подання до суду першої інстанції скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не встановлено справляння судового збору, Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначений приписом статті 4 Закону, не можна вважати зрозумілим і справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення як невіддільного складника права на доступ до суду.

62. Ураховуючи, що згідно з приписами Закону, що їх оспорює , розгляд апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду за наслідками розгляду скарги, поданої відповідно до статті 447 ЦПК України, пов`язаний із потребою сплати особою судового збору, Конституційний Суд України констатує, що має місце необґрунтоване втручання в право стягувача на доступ до суду, оскільки особі, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви й отримала доступ до суду та домоглася ухвалення на її користь обов`язкового судового рішення, доводиться додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Наведене свідчить про те, що держава не створила належних юридичних механізмів реалізації права на доступ до суду, а також про брак реального судового контролю на стадії виконання судового рішення, оскільки має місце ускладнення практичної реалізації особою (стягувачем у виконавчому провадженні) її права на доступ до суду, що є порушенням конституційних засад судочинства та принципів цивільного процесуального права.

63. З огляду на наведене, ураховуючи те, що особа, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції, намагається насамперед усунути наслідки порушення її прав, спричинені невиконанням судового рішення, Конституційний Суд України зазначає, що законодавець не діяв відповідно до принципів справедливості, розумності, пропорційності, забезпечення балансу між інтересами держави в стягненні судового збору та інтересами особи щодо доступу до суду та виконання судового рішення, а також не забезпечив доконечної мети чинення правосуддя - захисту прав і свобод.».

64. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 березня 2023 року №2-р(II)/2023 у справі №3-27/2022(54/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення), досліджуючи природу запровадженої статтею 383 КАС України процедури, дійшов наступних висновків:

65. «Статтею 383 Кодексу, приписи якої оспорює Заявник, установлено один із механізмів судового контролю в адміністративному судочинстві за виконанням судового рішення, ухваленого на користь особи, а саме: порядок визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. 66. приписи розділу IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» Кодексу не визначають інших дієвих механізмів для особи-позивача домогтися реального виконання суб`єктом владних повноважень - відповідачем судового рішення, ухваленого на користь такої особи.».

67. Отже, судовий контроль в порядку статті 383 КАС України здійснюється шляхом визнання протиправними вчинених на виконання рішення суду рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача, водночас за своєю метою та направленістю такі заходи також є механізмом забезпечення виконання судових рішень, за прийняття яких вже сплачений судовий збір.

68. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (постановлену в порядку судового контролю за виконанням судового рішення) було повернуто у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

69. Водночас колегія суддів зазначає, що встановлення обов`язкової умови щодо сплати судового збору за оскарження ухвали, винесеної в порядку судового контролю, створює непропорційні перешкоди у реалізації права на судовий захист. З огляду на висновки Конституційного Суду України, такий підхід свідчить про надмірний формалізм, необґрунтоване обмеження доступу до правосуддя та нівелює засади ефективності судового контролю за виконанням судових рішень.

70. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що частина друга статті 3 та підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статті 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, відтак не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.

71. Натомість, застосовуючи положення частини першої статті 8, частин першої, другої статті 55, статті 129-1 Конституції України як норми прямої дії, з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні №6-р(II)/2024 від 13 травня 2024 року, Суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статті 383 КАС України заяви.

72. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2024 року у справі №140/8660/20, від 08 квітня 2025 року у справі №260/9470/23.

73. Окрім цього, Верховний Суд у справі №140/8660/20 постановив ухвалу від 02 грудня 2024 року про звернення до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 3 і підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI.

74. Постановою Пленуму Верховного Суду від 12 вересня 2025 року ухвалено звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті З та підпункту 5 пункту З частини другої статті 4 Закону №3674-VI.

75. Рішенням від 10 березня 2026 року №2-р/2026 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду, постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України.

76. Конституційний Суд України наголосив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є невід`ємною частиною права на судовий захист. Встановлення обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження рішень, прийнятих на цій стадії, створює фінансовий бар`єр для доступу до правосуддя, що нівелює конституційний принцип обов`язковості судового рішення та право особи на ефективний судовий захист.

77. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.

78. З метою забезпечення єдності судової практики та враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 10 березня 2026 року №2-р/2026, Верховний Суд дійшов висновку, що приписи частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI у системному зв`язку зі статтями 382 та 383 КАС України слід розуміти так, що за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвали суду, постановлені в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, судовий збір не справляється.

79. Повернення апеляційної або касаційної скарги на такі ухвали з мотивів несплати судового збору є порушенням статей 55, 129 та 129-1 Конституції України щодо гарантування права на судовий захист та обов`язковості судового рішення.

80. Враховуючи, що на момент касаційного розгляду норми закону, які слугували підставою для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , визнані неконституційними, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що перешкоджає доступу до правосуддя. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі

82. За таких обставин ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року підлягає скасуванню, а справа №280/4284/22 направленню до суду апеляційного суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі №280/4284/22 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Кравчук О.П. Стародуб