Постанова КАС ВС № 420/30633/24

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 року м. Київ справа № 420/30633/24 адміністративне провадження № К/990/45200/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Димерлія О.О., суддів Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Управління, скаржник), в якому просив: визнати протиправною відмову Управління, викладену в листі №25412-22870/Я-02/1500-24 від 11 вересня 2024 року, щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ), компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати основного розміру пенсії по інвалідності, а саме: в сумі 167299,26 грн за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року; в сумі 17651,54 грн за період з 01 грудня 2019 року; в сумі 191250,36 грн за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2023 року; в сумі 119850,01 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2023 року; в сумі 36608,81 грн за період з 25 жовтня 2022 року по 30 квітня 2024 року, (по дні, з яких розпочалась виплата перерахованої пенсії); зобов`язати Управління здійснити помісячний розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі Закону №2050-III, компенсацію за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії по інвалідності, а саме: в сумі 167299,26 грн за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року; в сумі 17651,54 грн за період з 01 грудня 2019 року; в сумі 191250,36 грн за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2023 року; в сумі 119850,01 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2023 року; в сумі 36608,81 грн за період з 25 жовтня 2022 року по 30 квітня 2024 року, (по дні, з яких розпочалась виплата перерахованої пенсії).

2. Позивач обґрунтовує вимоги тим, що відмова Управління у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини пенсії є протиправною. Він зазначає, що відповідно до Закону №2050-III така компенсація підлягає виплаті, оскільки несвоєчасне нарахування та виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відбулися з вини відповідача. Позивач посилається на судові рішення у справах №420/14939/20 від 31 березня 2021 року, №420/7091/22 від 10 серпня 2022 року, №420/17059/22 від 06 березня 2023 року, №420/13781/23 від 22 серпня 2023 року, №420/20528/23 від 09 листопада 2023 року, якими встановлено неправомірність дій відповідача. На його думку, порушення строків виплати пенсії сталося з вини Управління, а тому відповідно до Закону №2050-III та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 21 лютого 2001 року №159 (далі - постанова КМУ №159) відповідач зобов`язаний здійснити відповідну компенсацію. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до положень Закону України №2050-III є похідним від факту виплати нарахованого, але своєчасно не виплаченого доходу, а тому пов`язується з моментом фактичного погашення відповідної заборгованості. Суд першої інстанції зазначив, що нараховані позивачу на виконання судових рішень суми пенсії хоча і обліковуються органом Пенсійного фонду України, однак станом на час розгляду справи фактично не виплачені, у зв`язку з чим відсутні передбачені статтею 4 Закону №2050-III умови для нарахування та виплати компенсації, оскільки така виплата має здійснюватися у тому ж місяці, в якому проводиться виплата відповідної заборгованості. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності фактичної виплати заборгованості неможливо визначити період прострочення, здійснити розрахунок суми компенсації та встановити момент виникнення обов`язку відповідача щодо її виплати, а відтак заявлені позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити помісячний розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі Закону №2050-III компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії в сумі 167299,26 грн за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року; в сумі 17651,54 грн за період з 01 грудня 2019 року; в сумі 191250,36 грн за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2023 року; в сумі 119850,01 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2023 року; в сумі 36608,81 грн за період з 25 жовтня 2022 року по 30 квітня 2024 року, (по дні, з яких розпочалась виплата перерахованої пенсії). Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити помісячний розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі Закону №2050-III компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії в сумі 167299,26 грн за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року; в сумі 17651,54 грн за період з 01 грудня 2019 року; в сумі 191250,36 грн за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2023 року; в сумі 119850,01 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2023 року; в сумі 36608,81 грн за період з 25 жовтня 2022 року по 30 квітня 2024 року, (по дні, з яких розпочалась виплата перерахованої пенсії).

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що нараховані позивачу суми пенсії, визначені на виконання судових рішень, є складовою його доходу, який не має разового характеру та підпадає під дію Закону №2050-III. Суд виходив з того, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає з моменту порушення строків виплати пенсії, незалежно від факту її подальшої виплати, оскільки така компенсація має відновлювальний характер. З огляду на встановлену вину відповідача у несвоєчасному нарахуванні та виплаті пенсії, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату компенсації за весь період прострочення. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 1, 2, 4 Закону №2050-III, Порядку №159, порушив вимоги статті 122 КАС України, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 28 листопада 2023 року у справі №420/18163/21, від 11 січня 2024 року у справі №200/7529/20-а, у постанові від 29 березня 2024 року у справі №460/17904/23, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19, від 14 травня 2025 року у справі №160/672/24.

9. Скаржник вказує на неправильне застосування судом статті 122 КАС України щодо дотримання строків звернення до суду. Скаржник наголошує, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав мав дізнатися з моменту отримання пенсійної виплати, розмір якої йому був відомий щомісячно. На обґрунтування цієї позиції скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, від 29 березня 2024 року у справі №460/17904/23. Скаржник стверджує, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду, а отримання листів-відповідей від пенсійного органу не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про порушення.

10. Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції положень Закону №2050-III та Порядку №159, оскільки основною умовою для виплати компенсації є факт виплати нарахованих доходів (погашення заборгованості). Враховуючи, що виплата заборгованості за рішеннями судів фактично ще не відбулася (через відсутність бюджетних асигнувань), у позивача ще не виникло право на отримання компенсації, а у відповідача - обов`язок її нарахувати. Скаржник стверджує, що виплата компенсації має проводитися в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. На підтвердження цих доводів скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 28 листопада 2023 року у справі №420/18163/21, від 11 січня 2024 року у справі №200/7529/20-а, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19 та, зокрема, в останній актуальній правовій позиції, викладеній у постанові від 14 травня 2025 року у справі №160/672/24, де зазначено, що оскільки виплата відповідних сум не відбулась, умови для розрахунку компенсації не настали.

11. Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції зобов`язав виплатити компенсацію за затримку виплати пенсії, сама виплата якої (основного боргу) ще не відбулася, що прямо суперечить вищенаведеній практиці Верховного Суду.

12. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до Суду 04 листопада 2025 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/30633/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2026 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 420/30633/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

16. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 березня 2026 року.

17. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи 18. 31 грудня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Управління. Позивач зазначив, що доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вибірковому й викривленому тлумаченні норм матеріального права та практики Верховного Суду, а також не відповідають фактичним обставинам справи .

19. Позивач наголошує, що саме протиправними діями відповідача щодо неправильного нарахування пенсії було допущено тривале порушення його права на своєчасне отримання належних грошових доходів, що підтверджено судовими рішеннями у низці адміністративних справ, якими встановлено факт донарахування відповідних сум пенсії. Відтак, на переконання позивача, нараховані, але несвоєчасно виплачені суми пенсії є доходом у розумінні Закону №2050-III, а їх тривала невиплата з вини суб`єкта владних повноважень утворює підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів незалежно від фактичного моменту погашення заборгованості . Крім того, позивач вказує, що початок перебігу строку звернення до суду пов`язується не з моментом отримання кожної пенсійної виплати, а з моментом отримання відповіді органу Пенсійного фонду про відмову у нарахуванні та виплаті відповідної компенсації, що узгоджується з висновками Верховного Суду від 27 липня 2022 року, викладеними у справі №460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі №460/786/20 та від 21 серпня 2023 року у справі №460/6767/20. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

20. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що Позивач - ОСОБА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

21. З наявної інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень та інформації в електронному вигляді в КП "ДСС", судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/14939/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату перерахованого розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 16216,58 грн. без застосування обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

22. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі №420/7091/22, позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №22/6-5353 від 07 вересня 2021 року, виданої станом на 19 листопада 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням раніше проведених виплат.

23. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі №420/17059/22, позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року по справі №420/7091/22 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №22/6-5353 від 07 вересня 2021 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

24. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі №420/13781/23, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково та, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 на підставі нової довідки від 14 листопада 2022 року №49/7952 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, наданою МВС України на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року по справі №420/9217/22, без обмеження максимального розміру пенсії. Також, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, визначеної при перерахунку з урахуванням індексації у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільших вразливих верст населення у 2023 році» з урахуванням інших підвищень, надбавок до пенсії, без обмеження її максимального розміру.

25. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №420/20528/23, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

26. Також на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №420/14939/20, ГУПФ України в Одеській області 03 грудня 2021 року здійснило: перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року, за яким підсумок пенсії становить 16216,58грн.; з 01 січня 2022 року - 18409,38грн.; розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії ОСОБА_1 , за яким розмір доплати пенсії позивача за період з січня 2016 року по листопад 2019 року становить 167299,26грн.

27. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі №420/7091/22, Управлінням проведено перерахунок пенсії на підставі довідки ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області №22/6-5353 від 07 вересня 2021 року з 01 грудня 2019 року та нарахована доплата у сумі 17651,54 грн.

28. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі №420/17059/22, Управління здійснило перерахунок пенсії позивачу та її розмір з 01 червня 2023 року склав 23103,58 грн., а також нарахувало доплату за вказаним судовим рішенням за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2023 року у сумі 191 250,36 грн., яка обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

29. На виконання рішення суду у справі №420/13781/23, Управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року. За результатом здійсненого перерахунку нарахована доплата у розмірі 119850,01 грн.

30. Також на виконання рішення суду у справі №420/20528/23, Управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . За результатом здійсненого перерахунку за період з 25 жовтня 2022 року по 30 квітня 2024 року нарахована доплата у розмірі 36608,81 грн. 31. 09 серпня 2024 року на адресу Управління позивач рекомендованим поштовим відправленням №6800107641465 направив заяву від 08 серпня 2024 року про роз`яснення причин не виплати заборгованостей, нарахованих по вищезазначеним рішенням суду та з проханням нарахувати та виплатити компенсацію за вчасно не виплачену частину основної пенсії по інвалідності: в сумі 167 299,26 грн за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року; в сумі 17 651,54 грн за період з 01 грудня 2019 року; в сумі 191 250,36 грн за період з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2023 року; в сумі 119 850,01 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2023 року; в сумі 36 608,81 грн за період з 25 жовтня 2022 року по 30 квітня 2024 року, адже, частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що «Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час, без обмеження будь-яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів».

32. Листом № 25412-22870/Я-02/1500-24 від 11 вересня 2024 року, Управління відмовило у нарахуванні та сплаті компенсації ОСОБА_1 у зв`язку з втратою частини доходів через порушення строків виплати боргу основного розміру пенсійних виплат відповідно до звернення позивача.

33. Відповідач у своєму листі зокрема вказав таке: "... погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв 'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України. Доплата пенсії за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14939/20 в сумі 167299,26 грн, по справі № 420/7091/22 в сумі 17651,54 грн, по справі № 420/17059/22 в сумі 191250,36 грн, по справі №420/13781/23 в сумі 119850,01 грн, по справі № 420/20528/23 в сумі 36608,81 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а Ви звертаєтесь про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Крім того, проведення розрахунку компенсації не було предметом судового розгляду по справам № 420/14939/20, № 420/7091/22, № 420/17059/22, № 420/13781/23, № 420/20528/23, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених судовим рішенням».

34. Не погодившись із такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

35. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

36. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

40. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

41. Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

43. Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або через установи банків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

44. Згідно з частиною другою статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Така компенсація здійснюється відповідно до закону.

45. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159.

46. Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

47. Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

48. Згідно зі статтею З Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

49. Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

50. Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

51. З метою реалізації Закону №2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив відповідний Порядок.

52. Пункти 1-3 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

53. Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

54. Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії, водночас законодавець пов`язав виплату такої компенсації з виплатою заборгованості відповідного доходу, тобто компенсація та основна сума заборгованості підлягають виплаті в одному місяці. Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі № 400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.

55. Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу. Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

56. Суди попередніх інстанцій встановили, що основні суми доходу, нараховані на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/14939/20, від 10 серпня 2022 року у справі №420/7091/22, від 06 березня 2023 року у справі №420/17059/22, від 22 серпня 2023 року у справі №420/13781/23 та від 09 листопада 2023 року у справі №420/20528/23, фактично не виплачені позивачеві, що не заперечується сторонами.

57. Враховуючи, що нараховані відповідачем позивачу суми, вчасно не виплачені, та те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є передчасним.

58. Аналогічні правовідносини, пов`язані з визначенням наявності права на компенсацію у випадках, коли суми пенсії нараховані, але фактично не виплачені, були предметом розгляду Верховного Суду.

59. У постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24, аналізуючи положення Закону №2050-III та Порядку №159, Суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація: нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу; має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу; відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.

60. Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.

61. Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган Пенсійного фонду набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту. Закон №2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов`язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов`язку.

62. Виходячи з викладеного, враховуючи підхід Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24, колегія суддів зазначає, що вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у теперішній момент є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб`єктом владних повноважень відповідного обов`язку.

63. Встановлені Законом №2050-III умови щодо виплати компенсації є імперативними. Відтак покладання на орган пенсійного фонду обов`язку з нарахування компенсації до моменту фактичного погашення заборгованості не лише суперечило б закону, а й порушувало б установлений державою механізм здійснення виплат у соціальній сфері. В умовах воєнного стану такий підхід є необхідним для дотримання справедливого балансу між інтересами особи та забезпеченням стабільності бюджетної системи країни, що є частиною питання національної безпеки.

64. Суд наголошує, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не означає заперечення права позивача на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.

65. Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 28 листопада 2023 року у справі №420/18163/21, від 11 січня 2024 року у справі №200/7529/20-а, від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19, від 14 травня 2025 року у справі №160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 та від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, у яких Суд, зокрема, наголосив на передчасності вимог про нарахування та виплату компенсації до моменту фактичної виплати сум заборгованості з пенсії.

66. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 1, 2, 4 Закону №2050-III та Порядку №159, а також про неврахування відповідних правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

67. Щодо доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає, що з урахуванням встановленої відсутності підстав для виникнення у позивача права на компенсацію втрати частини доходів на момент звернення до суду, такі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, а тому не беруться Судом до уваги.

68. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

70. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

71. Узагальнюючи викладене, а також оцінивши доводи касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року та залишення в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Cуд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року скасувати. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді: В.М. Кравчук С.М. Чиркін