Ухвала КАС ВС № 420/22304/25

УХВАЛА 01 квітня 2026 року м. Київ справа № 420/22304/25 адміністративне провадження № К/990/12858/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Ткаченка Василя Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №420/22304/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 21 липня 2023 року та інших виплат, проведених у цей період, у відповідності до вимог відновленої початкової редакції пункту 4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 21 липня 2023 року та інших виплат, проведених у цей період, у відповідності до вимог відновленої початкової редакції пункту 4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. 21 березня 2026 року (зареєстровано в канцелярії суду 23 березня 2026 року) Ткаченко Василь Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №420/22304/25. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що як підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник вказує, що в умовах відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, судом апеляційної інстанції було неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим викладені в ній висновки, не відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, а тому такі судові рішення підлягають скасуванню. Водночас скаржник зазначає, що відповідний висновок уже сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 лютого 2026 року у справі №520/5814/24. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зміст наведеної норми свідчить, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення конкретної норми права, щодо застосування якої такий висновок, на думку скаржника, відсутній, обґрунтування необхідності формування відповідного висновку, а також зазначення, у чому саме полягає неправильне застосування судами відповідної норми права. У цій справі скаржник, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, одночасно посилається як на відсутність на час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновку Верховного Суду щодо відповідного питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і на наявність такого висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2026 року у справі №520/5814/24. Наведене свідчить про внутрішню неузгодженість доводів касаційної скарги, оскільки посилання на вже сформований правовий висновок Верховного Суду не узгоджується з твердженням про його відсутність як необхідну умову для застосування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. За таких обставин посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження є необґрунтованими. Інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, у касаційній скарзі не наведено. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Ткаченка Василя Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №420/22304/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур